Пастка конфронтації

День скорботи та пам’яті жертв війни в Україні нагадав про фатум перманентної війни. Адже 22 червня 1941-го, коли Німеччина напала на свого імперського союзника - Радянський Союз, проти України тривала безперервна війна. Зрештою, вона почалася не тільки зі стартом Другої світової 1 вересня 1939-го, не лише з кривавою оргією угорських союзників Гітлера на півроку раніше в Закарпатській України. Не тільки з окупацією України «червоною» Росією та організованими відстрілами, концтаборами, виселеннями, голодоморами. Фактично війна (і в буквальному розумінні, й на релігійному, мовному «фронтах») проти України ніколи й не припинялася. І, як засвідчує окупація Криму та бойові дії на Донбасі, навряд чи припиниться впродовж найближчого часу. Адже найлютіший стратегічний ворог не має наміру зупинитися доти, доки залишиться принаймні одна людина, яка почувається українцем. Нині ж, як підкреслив Глава нашої держави Петро Порошенко, Україна неймовірною ціною відстоює своє споконвічне право бути собою. Шовіністичний путіно-гундяєвський «русский мир» майже не приховує свого справжнього лиховісного потворного лику. Триває війна не на життя. «Але ми боремось зі зброєю XX століття проти зброї XXI століття, оскільки Росія постачає на Донбас сучасне озброєння, використовуючи Україну як тестовий полігон для випробування новітніх зразків», – зазначив Петро Порошенко, зустрічаючись цього тижня з делегацією сенаторів США на чолі із Джоном Маккейном. І в цій боротьбі, попри певну, здебільшого декларативну, підтримку, нам доводиться розраховувати винятково на власні сили. На фоні шостої хвилі мобілізації, яка розпочалася з 19 червня, все актуальнішими стають і питання внутрідержавної змобілізованості, сконсолідованості. Однак… І спротив з боку «грошових мішків» процесу деолігархізації, й ситуація у зв’язку з резонансними відставками керівництва СБУ, й конфлікт довкола роти «Торнадо», й активізація різнобарвної та перефарбованої «п’ятої колони», й наявність в Україні (за даними ООН) понад 1,3 внутрішніх переселенців, й... Цей перелік, на жаль, можна продовжувати. Та українська драма полягає в тому, що скільки б не говорили про час як союзника, ми не вправі запізнюватися. Адже за нинішніх реалій залишається більш, ніж актуальною, аксіома: запізнення смерті подібне. Тому іншого варіанту, окрім перемоги над ворогом (і того, що гатить із «Градів», і того, що б’є в спину та грабує у стилі девізу «Кому війна, а кому мати вона», хто з церковних амвонів підриває віру в її неминучість торжества правди та закликає не чинити спротиву московським каїнам та іудам) просто нема. Тож спробуймо подумки перегорнути кілька сторінок тижня, що вже став надбанням історії, аби позбутися сумнівів. «І це вже не блеф» Заяви чинного господаря Кремля про вступ Росії в перегони озброєнь засвідчують про майбутню конфронтацію з найбільш потужною спільнотою держав. Про це пише на своїй сторінці в Facebook російський політолог (науковий співробітник Інституту Брукгинса, США, а також асоційований дослідник Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House в Лондоні) Лілія Шевцова. «Володимир Путін заявив про вступ Росії в гонку озброєнь і готовність до ядерної ескалації. І це вже не блеф, не загроза і не шантаж Заходу, не випробування його на слабкодухість в Україні. Мова йде про силову конфронтацію з найпотужнішим співтовариством держав. І весь навколишній світ Росії стане полем цієї конфронтації», - зазначає Швецова. За її словами, ще недавно багато хто сподівався, що процес «скочування до обриву» можна було зупинити. «Відтепер Росія буде неминуче перетворюватися на військовий табір з усіма його принадами. І буде перетворювати у військовий табір навколишній простір. Сусіди - будьте готові! У Кремлі виявилися люди, які намагаються вижити, повторивши шлях СРСР. Але погрожуючи зробити його набагато драматичнішим ...», - підкреслює політолог. «На межі великої війни» «Ми зараз взагалі знаходимося на межі великої війни. Наш конфлікт не є внутрішньоукраїнським, він повністю перегукується з тим, що відбувається в Сирії, Ємені, повстання в Македонії, ... і може призвести до дуже сумних наслідків, і в зв`язку з цим все може загостритися в лічені години», - заявив один із лідерів так званої самопроголошеної «ДНР» Денис Пушилін (посилаємося на «Газету по-українськи»). На його думку, будуть зупинені бойові дії чи ні, залежить від позиції світової спільноти. «Деякі великі країни, що розвиваються, навіть своїм нейтралітетом і невтручанням дають своєрідний сигнал, що вони не підтримують військове рішення, вони за те, щоб мирний процес продовжився. Якесь одне рішення, яке, здавалося б, ні на що не може вплинути, може стати вирішальним і переважити в одну або іншу сторону», - зазначив повпред російських сепаратистів із так званої «ДНР». «…дуже великі підозри» Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», вважає (посилаємося на «Главком»), що створення руху «Ліва опозиція» продиктоване Москвою. «Перша причина об`єднання - треба відреагувати на обмеження, пов`язані з законом про декомунізацію. Не може Компартія в нинішньому її вигляді брати участь у виборах», - наголошує він. На думку експерта, друга причина пов`язана з тим, що «є політтехнологічні плани мобілізувати велику частину виборців з комуністичними та соціалістичними переконаннями. ..Ми ж ще не знаємо, якою буде новий закон про місцеві вибори, і чи будуть там блоки, а мова йде про різних партіях, тому їм треба встигнути зареєструвати політичну силу, яка б стала носієм лівого бренду і платформою для участі у виборах». Він також нагадав, що до початку виборчої кампанії часу ще багато – вона починається у вересні. Тим не менше, «ліві» сили в Україні вирішили не відкладати політичну діяльність в довгий ящик і активізувалися заздалегідь. «У мене дуже великі підозри, що це об`єднання ініційовано Москвою та орієнтоване на Москву. У комуністів є побоювання, що їм не вистачить голосів, тому вони монополізують всю ліву нішу, щоб не було конкурентів. Мене більше дивує те, що на зміни згодні в ПСПУ, адже у них з комуністами багато розбіжностей з найрізноманітніших питань. Це наводить на думку, що йде підтримка з Москви, - заявив Фесенко. - Це означає, що у нас з`явиться не ліва опозиція, а проект «Старі ліві». Тому що нових лівих у нас ще немає, а всіх старих лівих хочуть збити в один колгосп». Нагадаємо, що Комуністична партія, Прогресивна соціалістична партія, 3 партії та 13 громадських організацій у червні створили всеукраїнське громадське об`єднання «Ліва опозиція». Установчі збори об`єднання відбулося 12 в Києві. «…відводиться всього 15 діб» Народний депутат Антон Геращенко на своїй сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» написав: «У квітні 2015 Генштаб Російської Федерації затвердив черговий робочий план з захоплення Лівобережної України. Нарада з затвердженням цього плану проходило 8-9 квітня у Санкт-Петербурзі в штабі Західного військового округу, після чого відбувся великий генеральський банкет. На захоплення всієї Лівобережної України за планом Генштабу РФ відводиться всього 15 діб. Мета - швидке встановлення контролю над територією і комунікаціями, без захоплення великих міст / обласних центрів. У відповідності з планом, батальйонно-тактичні групи регулярної Російської армії, об`єднані в групу військ «Північ», повинні будуть вторгнутися на територію України в два етапи - спочатку в Харківську і Донецьку області, а потім – у Полтавську, Київську та Чернігівську. При цьому вторгнення планують за старою звичкою маскувати під наступ орд «ополченців» ЛНР / ДНР, які накопичили сили і хочуть відновити конституційний порядок в Україні без повернення Януковича», - зазначає Геращенко (див. charter97.org). Він констатує, що план захоплення Лівобережної України до Дніпра детально розписаний в документі «Доповідь рішення на застосування угруповання військ «Північ» у спеціальній операції», що має гриф «Цілком таємно» і в Пояснювальній записці до цього плану. «Разом з цими основними стратегічними документами до нас у руки потрапив комплект технічних документів, в яких розписані точки нанесення ударів, висадки десантів, переліки захоплень стратегічних об`єктів і комунікацій. Окремо варто зазначити, що однією з груп стратегічних об`єктів, які за планами Генштабу РФ треба захопити і не руйнувати, є компресорні станції магістральних газопроводів, якими поки ще тривають поставки газу з РФ до Європи. У цьому плані, також детально розписані, як хід ведення бойових дій в кращих традиціях школи Генштабу СРСР, так і хід залучення інформаційної зброї. Зокрема передбачається проведення операцій з дискредитації Національної Гвардії шляхом «організації фото / відеофіксації безчинств націоналістів проти мирних жителів ЛНР / ДНР». Або, говорячи простою мовою: планується пристрелити кілька десятків жителів окупованого українського Донбасу, зняти це на фото та відео і звалити все це на дії Української сторони. Все просто - беруть приклад зі своїх нацистських учителів, у яких Польща оголосила війну Німеччині, а не Німеччина підло напала на Польщу 1 вересня 1939 року. Не в перший раз, до речі», - зазначив Геращенко. За його інформацією, аналогічний план розроблений командуванням Південного військового округу РФ. Мета Південної групи військ - удар на Запоріжжя та Мелітополь через район Бердянська і Маріуполя і вихід до Перекопського перешийку для відкриття сухопутних шляхів сполучення з Кримом. «Проте фахівці-добровольці групи проекту «Миротворець» зуміли отримати ці секретні документи Російського Генштабу в своє розпорядження в ході багатоходової спеціальної операції, за яку вони не просять нагород від держави. Подробиці цієї операції поки розголошенню не підлягають, тому що цей канал отримання секретних документів з надр Генштабу Росії продовжує діяти та оприлюднення методів його роботи може призвести до втрати каналу інформації та загибелі л