«Один на один Україні не виграти», – Тарасюк
Зазначаючи, що «перемога українських патріотів на Євромайдані далася нам ціною 106-х життів українських героїв», Борис Тарасюк підкреслює: «Усі ми сподівалися, що після того, як подолаємо диктатуру, відразу розпочнемо будувати нову, демократичну Україну.Всі були впевнені в тому, що не змарнуємо другий шанс, який вибороли після першої перемоги демократів – під час «Помаранчевої революції». Після перемоги “Революції гідності» настала нова доба і відкрилися нові можливості перед українським народом». ;Відтак він констатує, що, на жаль, «надії та сподівання новонародженої нації не були реалізовані через агресію Росії. Не просто так Російська Федерація обрала саме цей період, коли після чотирьох років руйнівного панування режиму Януковича, після чотирьох років руйнування Збройних сил і всього безпекового сектору України нова українська влада постала перед серйозними проблемами і викликами».
Тарасюк ;нагадує, що агресія Росії в Європі ХХІ століття отримала нове визначення – так звана «гібридна війна». Він вважає ;за серйозну помилку тодішнього керівництва України здачу Криму без жодного пострілу з нашого боку. ;«Нас закликали в жодному разі «не провокувати Росію», не застосовувати сили оборони, в тому числі, щодо «зелених чоловічків», що, власне, призвело до окупації», - наголошує екс-міністр. ;Він зауважує: «Якщо надати юридичну кваліфікацію діям Росії, то вони повністю підпадають під визначення агресії, яке дала Генеральна асамблея ООН 14 грудня 1974 року в резолюції 3314. Москва здійснила воєнну окупацію частини нашої території і продовжує чинити агресію проти України в окремих районах Донецької та Луганської областей…У цинічний спосіб кремлівське керівництво намагається поширювати по всьому світу брехливу інформацію про те, нібито Росія не має жодного відношення до цього міждержавного конфлікту. За його фарисейськими твердженнями, це донбаські «ополченці» виступають проти Києва і хочуть задовольнити свої права».
Роздумуючи про цілі Кремля, Тарасюк попереджає: «програма-мінімум» полягала в підриві територіальної цілісності України внаслідок розповсюдження тероризму, зброї, наркотиків на усій нашій території ;та встановлення контролю ;над південно-східною частиною України, що частково було досягнуто за допомогою російських спецпідрозділів, маріонеток і найманців. «Програма-максимум», звичайно, полягала в тому, щоб захопити весь Південь нашої держави, створити мілітаризований коридор, відрізавши Подніпров’я від Чорного моря, з`єднатись із сепаратистським Придністров’ям. А далі – вже дестабілізувати Молдову і підійти впритул до кордонів НАТО в Центрально-Східній Європі.
Професійний дипломат і людина, котра двічі очолювала Міністерство закордонних справ, констатує, що «розтоптано міжнародне право. Вперше в ХХІ столітті держава – постійний член Ради Безпеки ООН здійснила агресію проти сусідньої держави, брутально порушивши свої зобов’язання як член Організації Об’єднаних Націй, на яку покладена основна відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. Фактично немає жодного міжнародно-правового документа, який би не порушила Росія цим актом агресії. Передусім, це Гельсінкський заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Паризька хартія для Нової Європи та інші документи, в тому числі й двосторонні». Він також нагадує і про Будапештський меморандум, згідно з яким Російська Федерація, США, Великобританія зобов’язалися відстоювати ;територіальну цілісність, незалежність і суверенітет України.
Тарасюк також вважає, що «Мінський формат переговорів є програшем української влади. Натомість Женевський формат переговорів, коли 17 квітня зібралися ключові представники України, Росії, ЄС та США, був реальною можливістю знайти достатньо вагомих аргументів для впливу на Путіна». Екс-міністр нагадує як людина, що мала відношення до переговорів із досить чутливих питань українсько-російських відносин, починаючи з 1990 року: «Росія – це дуже небезпечний перемовник і партнер, підступний та цинічний у своїх діях. Один на один Україні не виграти переговори з Росією. Для того, щоб перемовини завершилися в інтересах нашої держави за логікою міжнародного права та міжнародних відносини, для цього потрібна обов’язкова противага у ролі таких глобальних гравців, як ЄС та США».
За нинішніх реалій та подальших тенденцій, відповідаючи на традиційне «Що робити?», Борис Тарасюк ;висловлює переконання, що передовсім потрібно «зміцнювати обороноздатність нашої держави; перевести економіку на воєнні рейки, організувати виробництво сучасних зразків озброєнь; домовитися про поставки сучасних озброєнь з-за кордону, найсучасніших воєнних технологій, супернадійної амуніції і навчально-консультативної допомоги досвідчених військових радників; мобілізувати всі сили суспільства для протистояння і відпору агресії; скасувати позаблоковий статус України, законодавчо закріплений 1 липня 2010 року режимом Януковича, що є перешкодою на шляху цілеспрямованого руху до членства в НАТО».