Українських фронтів більшає – Україна залишається одною

Ще не розставлені остаточні крапки над «і» щодо результатів ;дострокових парламентських виборів, як ;інформаційний простір ;«взяли у полон» ;організовані Москвою 2 листопада псевдовибори на території окупованого Донбасу. «Фарс під дулами танків та автоматів, який влаштували дві терористичні організації на частині Донбасу, – це жахлива подія, яка не має нічого спільного з реальним волевиявленням», – резюмував Президент України Петро Порошенко (посилаємося на прес-службу Глави держави). Однак при цьому не забудьмо, що подібну оцінку давав не тільки Київ, але й світ «виборам» у Криму. Правда, незважаючи на черговий явний успіх Кремля, ;ця перемога не настільки й перспективна. Як зауважує російський політолог Андрій Окара («Радіо Свобода»), ;«можна сказати, що Путін переграв ситуативно і тактично, але стратегічно виграла Україна. Виграв новий український проект і виграла система міжнародної безпеки». Звісно ж, переконатися у правдивості чи помилковості подібних «вердиктів» навряд чи вдасться значній частині сучасників. Тим паче, що в нашій ;країні вже стартували внутрішньополітичні процеси, які можуть допомогти ;путіно-гундяєвській компанії вирішити по-своєму українське питання. У цьому ракурсі – цілий «букет» запитань. Чи підкаже ;відомій політичній «збірній», як не наступити на стократ згадувані ;граблі, досвід ;пріснопам’ятної ;Ющенкової «Нашої України»? ;Чи допоможе екскурс у стосунки «між містером Ю і леді Ю» (перефразую назву прозового полотна Марії Матіос) не допуститися до взаємознищення між Арсенієм Петровичем і Петром Олексійовичем? Навряд чи варто гадати на тій чи іншій ;«політичній кавовій гущі». Адже за умов, коли ми де-факто об’єднані спільною поразкою, ;не до ілюзії олімпів. Якщо ;державний корабель «Україна» піде на дно, не до конвертації політичного успіху в той чи інший капітал. Адже йдеться в буквальному розумінні, без жодного перебільшення чи применшення, ;про життя або смерть нашої країни. Чи зуміє на цей виклик гідно відповісти новообрана ВР 8 скликання? За нинішніх реалій та тенденцій наївно на це сподіватися. Дай Боже, аби менше цвяхів набила нова ВРУ в уже ;виготовлений «човен вічності». При цьому навряд чи варто стверджувати, що новообрані нардепи не повторять «подвиг» своїх попередників. Хрономентр (поглиблюваний механізм хаосу) уже фактично ввімкнуто. ;При цьому девізом тенденцій може слугувати й зізнання Ольги ;Богомолець: «В тилу ворогів у нас не менше, ніж на передовій» («Український тиждень»). При цьому, зважаючи на вірогідність ;(як складову ;російської стратегії) «заготовки» у вигляді масштабного внутрішнього конфлікту (з врахуванням ;фактора ;нездатності частини українського суспільства на сході одужати від фатальних, згубних стереотипів), навряд чи варто заперечувати ;перспективу отримати удар у спину з боку Заходу - Польщі, Угорщини, Румунії. Звісно, це неодмінно станеться, коли «питання існування Української держави» буде вирішене російською окупацією нашої столиці. У цьому ракурсі польський міністр оборони навіть обіцяв незабаром ;пояснити, чи «вже зараз тисячі солдатів сідають на танки ;та їдуть на схід». Чи варто нагадувати, в яких областях відчуються ці геополітичні корективи передовсім? Правда, на Волині ;наразі нічого особливо екстраординарного не сталося. Перемога ;нинішніх нардепів (Сергія Мартиняка, Степана Івахіва, Ігоря Єремеєва) ;у трьох округах засвідчила ;продовження кредиту довіру цим діячам, успішність напрацьованої методики під час виборів дворічної давності, ;морально-цінністі ;орієнтири ;електорату. ;У той же час, якщо ;в окрузі № 19 домінування ;представника «Народного ;Фронту» Ігоря Гузя, який взяв реванш за поразку дворічної давності ;в Ковелі (тоді він був кандидатом від «Батьківщини») не матиме «каменів спотикання», то ;цього не можна сказати про округ №22 (Луцьк). І справа не стільки ;в невинній персоні Ірини Констанкевич, яка ;на 28 голосів «відстала» від фронтовика (у буквальному розумінні та за партійною приналежністю) Ігоря Лапіна. Суттєвіше те, що ;обоє представляють потужні структури. Переможець – людина ;Яценюка, ;«друга призерка» - Коломойського (опосередковано, через Палицю), який в буквальному розумінні утримує «дніпропетровський форпост». Тож якщо, не дай Бог, Кремлю таки вдасться запустити в хід масштабний сценарій «української війни всіх проти всіх», ;виборче протистояння ще й як відгукнеться не тільки у волинській столиці». Хоча вже зрозуміло, кого очікує перемога під час наступних дострокових виборів до ВРУ за умови збереження української державності. Навряд чи варто говорити про те, що ;п’ятеро обраних у мажоритарних округах, й ;ті нардепи, що мають стосунок до Волині та потраплять до ВРУ завдяки партійним спискам, лобіюватимуть інтереси області. Вони, навіть маючи таке бажання (включно зі згадуваним ;«конвертуванням» витрачених ресурсів), навряд чи встигнуть це зробити. Адже, погодьмося з аналітиками, швидше за все, вік у цієї ВРУ недовгий. А зважаючи на електоральні вподобання на сході країни, продовження російської агресії, гостроту соціальних проблем, наявність «повпредів РФ» у парламенті (не тільки, звичайно, під знаменами «ОБ», не лише за рахунок ;динамічної позиції значної частини мажоритарників), привид реваншу у ВРУ 8 скликання набиратиме цілком реальних обрисів. Причому вже невдовзі. Навіть до прийняття присяги нардепами. Звісно, якщо, вкотре нагадаємо, зуміємо зберегти державність у нинішньому форматі. Тож спробуймо, оскільки поки що є така можливість, перегорнути кілька сторінок тижня, що стали надбанням історії. «Я твердо вірю в нашу перемогу» Президент Петро Порошенко, звертаючися до співвітчизників з нагоди 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників , нагадав, що «Ще в березні 1939 року, коли до початку Другої світової війни залишалося півроку, наша країна однією з перших відчула подих кривавої трагедії. Героїчні захисники Карпатської України вступили у нерівний бій із окупаційними військами. І відтоді протягом шести довгих та неймовірно важких років Україна була ареною спочатку ігрищ двох тоталітарних режимів, а згодом - особливо запеклих та масштабних бойових дій. Саме тут, на нашій землі, значною мірою визначалася подальша доля світу. У розпал глобального протистояння на території України воюючі сторони провели майже половину всіх стратегічних оборонних і наступальних операцій. Тут було розгромлено більше 60 відсотків сухопутних сил Вермахту. Понад 9 мільйонів вихідців з України стали на бій з ворогом у складі Червоної армії. Ще мільйони українців воювали з нацистами та їх союзниками у складі УПА, у лавах радянських партизанських з`єднань, в рядах Війська Польського, американської, австралійської, британської, канадської армій, загонах французького, югославського та словацького опору» (тут і далі посилаємося на ;на прес-службу Президента України). Відтак він підкреслив: «За перемогу над фашизмом наш народ заплатив неймовірно високу ціну - мільйони загиблих, поранених та ненароджених. За різними оцінками, від 8 до 9 мільйонів наших земляків полягли на полях боїв, загинули в окупації, у концтаборах, гетто, в`язницях та на каторжних роботах на чужині. Десятки тисяч українських міст і сіл було перетворено на руїни, чверть мешканців залишилися без даху над головою», - зазначає Глава нашої держави. Глава нашої держави також констатував, що «кордони України були непорушними 70 років, поки до нас знову не повернулася війна. Цього разу вона прийшла не із заходу, а зі сходу. Уперше за 70 років ми знову стали на захист України, її свободи та територіальної цілісності». Він не сумнівається у торжестві справедливості. «Я твердо вірю в нашу перемогу у Вітчизняній війні 2014 року, в те, що мій політико-дипломатичний план спрацює і принесе мир на Донбас і всю Україну», - зазначає Глава нашої держави. Петро Порошенко переконаний, що «народ, який пам`ятає звитяги своїх предків - незборимий. Кожен, хто у минулому захищав рідну землю, кожен, хто боронить її нині, має бути вшанований суспільством». «Геополітична ситуація змінилася» Віце-глава польського уряду та міністр оборони Польщі Томаш Сємоняк в ефірі Польського радіо, поки що не озвучив дані про те, наскільки може бути збільшена чисельність військових у гарнізонах на східних кордонах Польщі. «Ми представимо його у листопаді. Ми не хочемо, аби це був лише план міністерства оборони, працює над ним кілька міністерств, співпрацюємо з Радою національної безпеки. Ми хочемо зламати таке вузьке мислення, що за оборону держави відповідає лише військо чи спецслужби», - сказав міністр (посилаємося на версію УНІАНу). Він також зауважив, що не говорив агентству Assosiated Press, що на схід країни буде відправлено додатково «тисячі військових», а журналіст агентства сама зробила такий висновок. «Інформація агентства правдива, але заголовок міг наробити непорозуміння, бо читач міг зробити висновок, що вже зараз тисячі солдатів сідають на танки та їдуть на схід», - сказав міністр, зауваживши, що насправді йде мова про план, котрий буде реалізовуватися кілька років. Сємоняк зазначив, що у східних регіонах Польщі є багато досить занедбаних військових гарнізонів, котрі вимагають інвестицій, та власне вони будуть «зміцнюватись».Він теж наголосив, що посилення військових частин на кордоні з Україною, Білоруссю та Росією не є лише реакцією на українсько-російський конфлікт, а частина довгострокового плану посилення обороноздатності Польщі. ;Нангадаємо: Assosiated Press ;інформувала з посиланням на Сємоняка, що польська влада ;планує ;збільшити кількість вояків щонайменше у трьох гарнізонах на сході країни (у Сєдльцах, Холмі та Сувалках) до 90% із запланованої кількості військових з нинішніх 30%. Крім цього, міністерство оборони планує відправити в ці гарнізони додаткову важку техніку. А попередньо Томаш Семоняк ;заявив (ukr.media): «Геополітична ситуація змінилася, і ми спостерігаємо найбільшу кризу бе