Листопадова еволюція, «російська зима», «новоросійська весна»: знову – українське «коло»?

Чи варто, згадуючи про споконвічне «українське ;зачароване ;коло», не втрачати сподівання, що нам таки вдасться повернутися на свій шлях? Очевидно, складовою цієї відповіді мусить бути констатація: це неодмінно станеться, якщо позбудемося ілюзій та покладатимемося на власні сили. ;Схоже, таке дієве усвідомлення вже підтверджується не тільки сьогоденням, але й прийдешнім. Безумовно, після того, як чверть століття тому впала ;Берлінська ;стіна, світ отримав більш, ніж достатньо шансів для переконання, що «не все так сталося, як гадалося». Адже вже ;під завісу 2013-го, а особливо цього року, ;імперія зла, продемонструвавши ;нарешті своє справжнє сатанинське «русскомировское» обличчя, кинула виклик ;не тільки Україні. ;Звісно ж, ;у ;«параді парадоксів» - і той, що «отєц пєрєстройкі», той, хто ;начебто сприяв ;наверненню Європи на демократичний шлях розвитку, екс-президент СРСР ;Горбачов ;їде до Німеччини відстоювати Путіна. ;Причому ;вже не стільки господаря Кремля, який не просто дестабілізує континент, а того, хто став (на хвилі російського православного месіанства та набору шовіністичних комплексів) ;«предтечею» Третьої світової. І справа вже не стільки вже в геополітичному ;параді ;маразмів, намаганні ;політичного небожителя ;вчепитися за життя та втрятувати свою шкуру від кари шпигуна - бойфренда Кабаєвої. ;Суть у тому, що, як попереджав ;Віталій Портников на ;ТВІ, перемога України (й української ;багатонаціональної, поліконфесійної нації), попри «глухі кути» та їхніх «повпредів», ;неминуча. Правда, для цього доведеться заплатити «вбивчу» ціну.; Не поспішатимемо вірити тим чи іншим «пророкам» ( і про те, що нинішніх вітчизняних ;владців забудуть ;через два роки; й що неодмінною передумовою торжества українства має стати крах імперії зла; й ;що для ;виходу із «зачарованого кола» нам потрібно не тільки вижити, а й обрати ще принаймні 5 нових склади парламенту). Хоча, поза сумнівом, попереду – ще більш суворі реалії, ніж ті, що залишилися позаду.; Коли;Москва нарощує свою збройну присутність на Донбасі та в прикордонних областях з Україною, коли РНБОУ висловилася за відмову від особливого статусу загарбаних РФ територій, знову починає визрівати якщо не масштабне військове вторгнення, то «новий Мінськ». ;При цьому, як зауважив ;у соціальних мережах ;радник ;міністра МВС Зорян Шкіряк, ;де-факто «потрібно визнати, що провальні «мінські угоди» здулися, а Путін на них ср…и хотів з самого початку, що, власне, було й так зрозуміло». Тому, за таких реалій, зауважив він, ;«треба рухатись далі, думати і включати холодний розум… Попереду – довга і важка боротьба». ;На цьому ж акцентував увагу й генерал армії України Євген Марчук, ;екс-очільник ;СБУ та Міністерства оборони.; За таких тенденцій вже у вирішення українського питання й на свою користь готові докласти зусиль сусіди нашої країни, фактично приймаючи російську ;пропозицію ;щодо ;чергового розподілу. «Кожна серйозна розмова про майбутнє України та на тему пошуку відповіді, як завершити конфлікт, повинна відбуватися за нашої участі. Розмова без Польщі про Україну - те саме, якби у питанні Лівії, Алжиру, Тунісу, Марокко розмовляти без участі Італії, Франції та Іспанії», - сказав міністр закордонних справ Польщі Гжегож ;Схетина (див. УНІАН). А про ;відверту готовність Заходу «рухатися московським вектором» засвідчують ;пропутінські позиції президента Чехії, прем’єр-міністра Угорщини. ;Однак, попри специфічну зовнішню позицію навіть головних світових гравців (США та Китаю), багато залежатиме від того, наскільки Москва зуміє надати нового життя ;стратегії україно-української війни. ;Тим паче, ;у контексті ;ВР 8 скликання. Тож ;спробуємо, ;подумки озираючись у минулий тиждень, не розминутися з суворими алгоритмами, запрограмованими ; ;прийдешнім. ;При цьому, звісно, пам’ятаючи й про власну відповідальність.; «Жодних ;реальних програм не було» Дострокові парламентські вибори 2014 року ;переконали: ;вітчизняний електорат стабільно продовжує демонструвати унікальну політичну сліпоту. Цього феномену торкнулася у виданні ;«День» й спеціаліст у галузі політичної та електоральної соціології Ірина Бекешкіна. Вона переконана, що в партій, які подолали 5-відсотковий бар’єр, насправді ;«жодних реальних програм не було. Програма - це не гасла й обіцянки, а мета, засоби досягнення і кінцеві результати». На ;думку Ірини, вибір людей «відштовхувався від іміджів, слоганів та загального враження. Хто покладав сподівання на Порошенка — голосував за «Блок Петра Порошенка», а хто хотів міністром Яценюка — голосував за «Народний фронт». Ті ж виборці, які забажали побачити в Раді нові обличчя, проголосували за «Самопоміч». І головне — які нові обличчя? Молоді, розумні, енергійні. На телебачення їх постійно запрошували. На додачу це електоральна група Інтернету та соцмереж. А от «Радикальна партія» Олега Ляшка, якби виборча кампанія тривала ще певний час, навпаки — втратила б більше голосів. Тому що крива підтримки Ляшка стрімко опускалась. У липні в нього було 17% підтримки. Але поступово люди розгледіли, що за ним не стоїть нічого, окрім загальних фраз та популістичних обіцянок». Бекешкіна також переконана, що на сьогоднішній день у ;формуванні політичних поглядів українців ЗМІ відіграють вирішальну роль. Загалом же, роздумуючи про настрій електорату, вона ;вважає, що «зараз є певне розчарування». Аналітик вважає, що, попри все, українське суспільство «встигло трансформуватися. З колишнього парламенту, який оновився майже на 60%, у нас залишиться одна «Батьківщина». Україна вже не ділиться на приблизно рівні за підтримкою західний і східний вектор, тому що східний рухнув. Тепер у нас країна і маленька частина під назвою «Донбас». Різко зросла підтримка членства України в НАТО: два роки тому це підтримували лише 13% українців, зараз — аж 44%. І якби був референдум, то вперше за 23 роки незалежності Україна проголосувала б за НАТО». «Україні необхідна Велика листопадова еволюція» Політолог Євген Магда в есеї «Велика листопадова еволюція» (УНІАН) констатує, що «осінь для України традиційно є часом потрясінь». ;На його думку, «дві революції за дев`ять років - привід пишатися країною і співгромадянами далеко не для всіх українців, що вже говорити про наших західних партнерах, які дивляться на Україну з побоюванням. Для них така висока ступінь революційної активності держави - свідчення того, що демократичні інститути в Україні працюють не надто ефективно. Але в цьому є і перевага - наша країна довела, що не збирається бути «сірою зоною» в центрі Європейського континенту». На його думку, «чи не менше, ніж свого часу Петру Столипіну була потрібна велика Росія, а не великі потрясіння, Україні необхідні системні зміни в політиці, економіці, соціальному житті. Необхідна велика еволюція в найкоротші терміни. Наявність мільйонів роботящих людей, унікального транзитного потенціалу, природних багатства і статус найбіднішої країни Європи (конкуруємо в цьому малопочесному званні з Молдовою та Албанією) - виклик для національної еліти». Тому, переконаний Магда, «депутатський корпус восьмого скликання є своєрідним штрафним батальйоном, якому належить попрацювати і за себе, і за свої халтури і не ризикували здійснювати реформи попередників. Іншої можливості для швидкого проведення перетворень сьогодні немає, як і часу для імітації реформ - Росія продовжує нависати над Україною своєю військовою міццю і залишками політичного авторитету в світі. У кожному разі, її п`ята колона в коридорах української влади все ще сильна і численна». На його думку, « Україні необхідна велика листопадова еволюція - еволюція світогляду еліти, підходів великого бізнесу і поглядів громадян, еволюція, без якої суверенітет нашої країни постійно буде під загрозою». «Це – наступ та війна за територію» Анна Маляр, учений-юрист, ;експерт-кримінолог, ;висловлює в ;«Українській ;правді» власне бачення заяв українських ;силових структур та ;всіляких радників про відкриті кримінальні провадження проти осіб, причетних до ;так званих «ДНР», «ЛНР». Роздумуючи про так звані «вибори» ;у так званих «ДНР» й «ЛНР», вона ;підкреслює, що «протягом останніх півроку окупантами було проведено ще два плебісцити: референдум у Криму та на Донбасі. До них, та після них – також лунали заяви офіційних осіб про незаконність дій, про невизнання результатів. ;Але нагадаю, що за результатами тих референдумів Україна перестала контролювати Крим та частину Донбасу». У той же час, Анну Маляр ;«дивує не лише те, що заяви СБУ та МВС – це єдина реакція держави на проведення голосування, а й зміст цих заяв. СБУ вважає, що проведений другого листопада референдум – це ;захоплення державної влади, передбачене 109-ю статтею ;Кримінального кодексу України. З таким формулюванням відкрито й кримінальне провадження». Відтак вона ;запитує: «А що, до цих виборів на окупованій території була українська влада? Її тут повалили ще півроку тому. Чому ж СБУ ;лише зараз називає речі своїми іменами? Так, Кучма, підписавши Мінські протоколи, полегшив роботу СБУ та МВС, оскільки бойовики, які захопили владу на Сході України, були звільнені від кримінальної відповідальності. До речі, це чи не єдина умова перемир’я, яку було виконано. Але вже два місяці як ця ;«амністія» не розповсюджується на злочини, вчинені на окупованій території». У такому разі, ще раз ;запитує юрист, «де притягнуті до відповідальності бойовики? Де оголошені в розшук злочинці зі Сходу? Що, окрім заяв СБУ та МВС, зроблено владою, аби запобігти проведенню голосування на окупованій території?»Відповідь на це запитання відома всім. «Тим часом на території так званих ДНР та ЛНР створено вже свої ;«суди», до яких дивним чином потрапляють кримінальні справи з не окупованої території. Бойовики взяли під свій контроль сфери освіти та медицини, налагоджують власну податкову систему, - зазначає Анна Маляр. - Тож усім нам очевидно, що трет