75 років тому Москва та Берлін вирішили долю Європи

Доктор історичних наук Іван Патриляк у розвідці «Українське питання» напередодні ;Другої світової війни» зазначає, що ця проблема тоді була ще більш «заплутаною», ніж у ;1914 році., оскільки її «вирішення впливало на долю щонайменше чотирьох держав, до складу яких входили українські етнічні землі у міжвоєнний період». Своєрідним «прологом» стало знищення угорцями (з дозволу Німеччини, за потурання Польщі, після чіткого сигналу від Сталіна) ;в березні 1938 року Карпатської України. ;Тоді, наголошує експерт, «українська проблема» ;черговий раз була принесена в жертву геополітичним інтересам могутніх європейських гравців». ;Відтак , нагадує він, «26 січня 1939 р. Ю.Бек (міністр закордонних справ Польщі. – «ВП») отримав запевнення від німецьких урядовців, що Німеччина готова віддати Польщі територію України до Дніпра та Чорного моря. Переговори між Москвою та західними демократіями відверто насторожували Берлін. У якості контрзаходу німці вирішили черговий раз розіграти «українську карту». Врешті-решт це призвело до чергового узгодження ;позицій з Москвою. У цьому ракурсі – й підписання 19 серпня надзвичайно широкого економічного договору. ;А 20 серпня, зазначає Патриляк, німецький канцлер ;Гітлер звернувся до Сталіна з особистим посланням: «Я приймаю проект пакту про ненапад, що його передав нам ваш міністр закордонних справ пан Молотов, але вважаю вкрай необхідним з’ясувати питання, пов’язані з ним, якнайшвидше [...] Суть додаткового протоколу, бажаного радянському урядові, може, я переконаний, бути з’ясована у найкоротший час, якщо відповідальний німецький державний діяч зможе особисто прибути до Москви для переговорів [...] На мою думку, враховуючи наміри обох наших держав вступити у нові відносини між собою, бажано не гаяти часу. Тому я пропоную, щоб Ви прийняли мого міністра закордонних справ у вівторок, 22 серпня, або щонайпізніше в середу, 23 серпня». Наступного дня надійшла відповідь від Й.Сталіна: «Канцлеру Німецької держави панові А.Гітлеру. Дякую за листа. Я сподіваюсь, що німецько-радянський пакт про ненапад стане вирішальним поворотом до кращого у політичних відносинах між нашими країнами. Народам наших країн потрібні мирні відносини. [...]; Радянський уряд уповноважив мене повідомити Вас, що він погоджується на приїзд пана фон Ріббентропа до Москви 23 серпня. Й.Сталін». ;Упевнений в успішності місії Ріббентропа, ;Гітлер, ;виступаючи на нараді вищого військового керівництва у Оберзальцбері, наголосив: «Обнародування пакту про ненапад справить ефект бомби, що вибухнула. Наслідки – неосяжні. Сталін теж сказав, що такий курс піде на користь обом сторонам. Вплив на Польщу буде жахливим. [...] Тепер Польща в такому становищі, у яке я хотів її поставити. [...] ;З осені 1938 року мною було прийняте рішення йти разом зі Сталіним. По суті, в усьому світі є тільки три великих державних діячі: Сталін, я і Муссоліні. Муссоліні – найслабкіший... Сталін і я – єдині, хто бачить майбутнє. Таким чином, через кілька тижнів я протягну руку Сталіну на спільному німецько-російському кордоні й разом із ним візьмуся за новий поділ світу». «ВП» нагадує, що російсько-німецька «любов» завершилася 22 червня 1941 року, коли Україна стала ареною війни. Однак вже з падінням Берлінської стіни у листопаді 1989-го дружба, очевидно, почала ;набувати нового змісту. Чи вписується в цей контекст факт начебто підготовки в 2014-му ; «зелених чоловічків» для російської агресії компанією з Німеччини (за версією «The Daily Beast») наразі передчасно стверджувати.