93% лучан не вважають медицину безкоштовною

Навіть попри те, що це потягне за собою додаткові витрати. Провівши соціологічне опитування у Луцьку, експерти «Інституту аналітики та адвокації» показали, де можна взяти кошти на реформування медицини. Чи доводилося Вам та вашим рідним сплачувати за медичну допомогу, діагностику? Це одне з питань, які експерти ставили лучанам, і усі респонденти ствердно відповіли на нього. При цьому найчастіше сплачують за здачу крові (22,63%) та за рентген (17,02%) — це послуги, які потрібні кожному з нас. Так, більше третини опитаних — 39,4% — за останній візит до лікарні залишили там від 200 до 500 гривень, ще 12,68% лучан заплатили понад 500 гривень (і це лише за 1 раз!). За рік же 87,5% опитаних мешканців Луцька витрачають на лікування додатково від 1000 до 3000 гривень. При цьому понад 73,96% лучан стверджують, що платили саме у касу благодійного фонду. Українське законодавство дозволяє, щоб заклади охорони здоров’я, окрім коштів з державного бюджету, залучали і фінансування зі сторонніх ресурсів. Найчастіше у таких випадках говорять про благодійні фонди, що діють на території медичних закладів. Проблема діяльності таких фондів у тому, що в Україні не існує чітких механізмів контролю за ними. Інакше кажучи, ніхто не знає напевне, куди ідуть кошти від благодійних пожертв. Так, у законодавстві прописано, що фонди можуть забирати на організаційні потреби до 20% благодійних надходжень, однак вони жодним чином не звітуються перед громадськістю. Варто поставити питання: звідки ми знаємо, скільки тисяч гривень становлять ці 20%, якщо нам не відомий весь обсяг пожертв? Зрозуміло, що більшість громадян України хотіли б знати, куди і в яких обсягах витрачаються гроші, які вони платять у благодійні каси. Зокрема, такої точки зору притримуються 78,56% лучан, і лише 10% цілком довіряють людям, що збирають кошти. З отриманих даних неважко зробити висновок: десь там, у касах благодійних фондів, знаходяться гроші, які можна було б використати на реформування медицини. Якщо майже 74% пацієнтів свідомо платять гроші у благодійні каси, то цього було б достатньо навіть для незалежних від державного бюджету змін у галузі охорони здоров’я. Під час дослідження було опитано 2200 респондентів методом особистого поквартирного інтерв’ю відповідно до квотної вибірки за демографічним показником.