Саганюк вільний від корупції?

І був би у Володимирі повний рай і благоденствіє, якби тільки на посаду начальника Володимир-Волинської об’єднаної податкової інспекції призначили креатуру Саганюка. А так доводиться йому самому, бідоласі, збирати податки у міську скарбницю. І в цьому наш мер досяг значних успіхів – Володимир у 2014 році не тільки виконав, а й перевиконав бюджет. Щодо того, як і за рахунок чого наповнюється бюджет Княжого міста, розповімо згодом. А наразі про те, чому Петро Саганюк згадав у коментарі колегам з ;інтернет-видання «Буг» публікацію «Волинської правди» про його діяння. Дуже не сподобалося Петру Даниловичу, що ми нагадали читачам про його «славний бойовий і трудовий шлях» – від першого секретаря Волинського обкому комсомолу до примазування до «Батьківщини», зачудування тігіпківською «Сильною Україною» і викрутасів із «Правим сектором». Позаяк спростувати йому було нічого, пан Саганюк на деякий час принишк, втягнув голову в плечі, так, як він це зробив під час зустрічі в стінах мерії з лідером політичного крила «Правого сектору» на Волині Русланом Тимощуком 26 лютого, коли натовп на вулиці вимагав його відставки. А коли почув, що скидати з владного крісла його не будуть, витягнув шию, немов гусак. Тепер ось починає шипіти. Комуняка (на відміну від рядових комуністів, які вступали в партію, щоб не втратити улюблену роботу і забезпечити свою сім’ю), у яку б личину він не рядився, завжди залишиться комунякою. Вдаватиме бурхливу діяльність на виконання всіх постанов і розпоряджень вищестоящих «таваріщей», а сам вичікуватиме. Бо впевнений: все, що кажуть згори – лише чергова кампанія, мильна булька, треба перечекати, поки стихне. Сказано «перестройка» – єсть «перестройка», сказано «жити по-новому» – єсть «жити по-новому». Головне – вчасно вистрибнути зі звітом про виконання. Тоді тебе ще й похвалять, а, може, й медаль чи орден вручать. Пригадуєте, як у чудовому фільмі-притчі Марка Захарова «Убити дракона», коли лицар Ланцелот переміг чудовисько й поранений переховувався, бургомістр, який при драконі був його маріонеткою, зрозумівши, що йому ніхто не заперечить, присвоїв собі перемогу. Вам це нічого не нагадує? Ось Петро Данилович Саганюк випинає груди, щоб йому повісили на шию стрічку з черговим орденом. А ось він вже виступає за люстрацію, готовий очолити цей процес у Володимирі, бо, бачте, виконувати обов’язки начальника податкової призначили не ту людину, яку він хотів бачити на цій посаді. Аргументів – нуль. Ба більше, відверта брехня. Заявляє, що ця «жіночка, яка ще рік тому була безробітною, стояла на обліку в центрі зайнятості». І хоч перебування у певний час на біржі праці не дає жодних підстав для того, щоб не призначати людину на відповідальну посаду, насправді ця «жіночка» на обліку в центрі зайнятості не була. Але Саганюк знайшов ще одну причину, чому він проти її призначення: її брат перебував на керівній посаді у Міністерстві доходів та зборів за часів Януковича. Так, дійсно, перебував. Одначе «у бігах», як заявляє Саганюк, він сьогодні не перебуває, а мешкає у місті Києві. Цікаво, а хіба Саганюк у часи Януковича не перебував на керівній посаді? Якщо брат нинішньої виконувачки обов’язків начальника Володимир-Волинської об’єднаної податкової інспекції сьогодні вже не працює на керівній посаді, то чому досі «рулить» містом Саганюк? Чи лише тому, що в Закон «Про очищення влади» не внесли пункту про заборону займати керівні крісла колишнім очільникам обкомів комсомолу? Чи тому, що Саганюк знайшов ключик до місцевих очільників «Правого сектору», а всі решта керівників, крім новопризначеної виконувачки обов’язків начальника податкової, вигодувані з його руки? Перекинути все з хворої голови на здорову, словесними викрутасами звинуватити опонентів у нелюбові до рідного міста, щоб прикрити свої темні оборудки – до такого стилю Саганюка у місті вже звикли. Недаремно на одному з майданівських віче йому подарували будьонівку, тим самим порівнявши з героєм фільму «Весілля в Малинівці» Попандопулом, готовим служити будь-якій владі, лише була б від цього йому особиста вигода. «Позиція міського голови з приводу призначення начальника міськвідділу міліції така: він повинен бути місцевим. Зрештою, як й усі інші керівники, щоб вболівали за справи місцевої громади, щоб мали відповідальність перед своїми земляками і після того, як залишать ту чи іншу посаду», – наче Сталін, каже Петро Саганюк про себе в третій особі в інтерв’ю газеті «Слово правди» 14 червня цього року. До відома цього мера, який вже уявив себе небожителем: начальник міліції має дещо іншу функцію – забезпечити на підконтрольній йому території правопорядок, притягувати до відповідальності всіх порушників, незалежно від того, називають вони себе вболівальниками за справи місцевої громади, чи ні. А як вам такий пасаж від Саганюка: «Мимоволі складається враження, що наші місцеві опозиціонери так ратують за чужого, щоб менше про їхні ж гріхи знав, щоб їм був підвладний»? Саганюк по собі судить, чи що? До речі, в коментарі на «Володимир-Волинському форумі» під цією цитатою із «Слова правди» один із користувачів пише: «Цікаво, як вболівав за справи міської громади пан Никитюк, коли його родині перепадала земельна ділянка у центральній частині міста, чи як вболівав за справи громади сам пан Саганюк, наділяючи цього «страдальця за володимирську громаду» земельною ділянкою». А інший користувач зазначає: «Цікаво, якщо наш мер такий безгрішний, то чого лобіює «свого» ставленика Здомищука на начальника міліції». Минулого разу ми порівняли Петра Саганюка з удільним князем, який вирішив, що все місто, а, можливо, й район – це його особисті володіння. Добре, що хоч знак запитання в кінці заголовка поставили, бо Саганюк в силу своєї викривленої уяви сприйняв це ледь не за похвалу. В бажанні возвеличити себе він уже дійшов до того, що руками залежних від нього депутатів міськради цілком серйозно заснував офіційну регалію – «Знак (колар) міського голови». Тільки не з князем треба його порівнювати, навіть не зі Сталіним, а, радше, з Брежнєвим періоду «пізнього запою», який, як у тому анекдоті, коли йому сказали, що закінчилися рейки, звелів закрити штори, а ударникам п’ятирічки розкачувати вагон, щоб членам Політбюро, які були в ньому, здавалося, що вони й далі їдуть. Саме з Брежнєвим, який після розвінчання Хрущовим культу особи Cталіна створив свій маленький культик, провів аналогії Марк Захаров, створюючи образ бургомістра в уже згаданому фільмі «Вбити дракона». Та вже в нинішньому російському кінематографі цього компартійного божка зображають із замилуванням, ностальгуючи за колишнім СРСР. Ніби не було за його правління таборів, у яких відбували каторгу українські (та й російські) політичні дисиденти. А в той час такі, як Саганюк, співали осанну Компартії і робили собі кар’єру. На пристосуванстві, обмані чесних людей, часом навіть оббріхуванні конкурентів перед органами КДБ. І як же зраділи вони, коли Янукович прийшов до влади! «Перебуваючи в одному автомобілі із Віктором Федоровичем, я мав честь з ним поспілкуватися, і варто відмітити, що наш президент був задоволений станом справ у місті, тому значних зауважень до нас не було» (газета «Володимирський Експрес» №2 від 10 січня 2013 року), – не без гордості заявляв Петро Саганюк на оперативній нараді у міськраді після приїзду Януковича на Різдво у Зимненський монастир. На телекартинці було видно, як проштовхувався Саганюк крізь натовп віруючих, лиш би потрапити в кадр разом із Януковичем. Єдине, чого не зняла камера, – це тост, проголошений мером вже після відвідин храму під час застілля, де від слів Саганюка на свою адресу Янукович ледь не пустив сльозу. Саме за час правління президента-втікача нагородили Петра Саганюка ювілейною медаллю «20 років незалежності України». Такі ж нагородили отримали люди з команди Саганюка: Микола Гінайло – голова правління Володимир-Волинського міського благодійного фонду «Матері Божої неустанної помочі»; Тамара Ковальчук – депутат Волинської обласної ради, голова районної організації Партії регіонів; Віталій Козловський – пенсіонер, радника Володимир-Волинського міського голови; Микола Савельєв – директор Володимир-Волинського педагогічного коледжу імені А.Ю. Кримського; Наталія Поліщук – директор Володимир-Волинського хлібозаводу; Володимир Смоляр – директор Володимир-Волинського вищого професійного училища. У 2011 році перший заступник міського голови Микола Веремчук отримав Почесну грамоту Кабінету Міністрів, який очолював Микола Азаров, а в 2013 році - орден «За заслуги» ІІ ступеня отримав бізнесмен Сергій Ковальчук, який на міській комунальній будівлі, де орендує офіс, вивісив (до речі, неграмотно написаний) транспарант із написом «В.Ф. Янукович – 12-ти тисячний колектив за Вас». Коли ж Янукович ганебно втік з країни, Саганюк на міському вічі у Володимирі разом з усіма називав його бандитом і заявляв, що в його кабінеті навіть не було портрета президента-злочинця. Тільки журналісти знайшли на сайті ОДА світлину, де тодішній перший заступник голови облдержадміністрації Олександр Башкаленко проводить у кабінеті Володимир-Волинського міського голови прийом громадян. Поруч на столі – портрет Януковича. Таки недаремно Саганюку вручили будьонівку. А ось витяг з матеріалу Ярослави Вознюк «Володимир-Волинський Брежнєв», розміщеному 26 березня цього року на сайті ВО «Свобода»: «У газеті «Володимирський Експрес» від 27 лютого 2014 року Петро Саганюк каже, що він – за очищення: «Я виступаю за люстрацію, щоб рано чи пізно викрити усіх, хто примазався до нинішнього майдану. Уже прийшла пора спитати, за що побудовані дачі, придбані магазини, автомобілі та шикарні будинки, починаючи з 90-х, коли країна жила практично у розрусі. Не лише у міського голови, а у всіх». Тобто виходить, що все, вище перераховане, у міського голови є? Можливо, мер незліченних багатств і не має, але у його родині вони таки є. Варто лишень пригадати минулорічне інте