Як переселенець з Луганська став волонтером у Луцьку

У Луганську Геннадій Щербак мав будівельний бізнес. Підприємцем став після того, як, падаючи з драбини, важко травмувався. Коли ж на сході почалися хвилі протесту проти Донбасу у складі України, разом з жінкою та чотирма доньками щодня виходив на мітинги за неподільну державу. Коли ж на всіх учасників проукраїнських акцій відкрили полювання, чимало активістів за одну ніч покинули домівки. Подібна доля спіткала й родину Щербаків - інформує Вісник+К. "Ми орендували квартиру, оскільки наша була замалою для великої сім`ї. Несподівано подзвонила сусідка звідти і сказала, що за нами двічі приходили люди у військовому. Це були сепаратисти. Частину сумок вже місяць тримали зібраними, тож першим вранішнім поїздом покинули місто, - розповідає луганчанин. - Бувало, що коли ми з дітьми стояли за Луганськ у складі України, моїм дівчаткам з волоссям виривали вплетені у косички синьо-жовті стрічки. Серед тих, хто виступав за розподіл країни, було багато моїх знайомих, товаришів... Важко засуджувати їх, адже вони пішли на це, бо також хотіли жити краще. Протягом багатьох років люди ледве зводили кінці з кінцями, тоді як верхи бісилися з жиру. Коли ж Майдан повалив режим Януковича, вони розцінили це як можливість створити власну державу". Залишаючи Луганськ, Геннадій Щербак покинув друзям автомобіль, аби вони розвозили пенсіонерам продукти та медикаменти. Від бізнесу нічого не залишилося. Єдине, за що переживали з дружиною, що донечки важко сприймуть цей переїзд. Найменшій, Даринці, лише два рочки, найстаршій - уже 17. Втім, каже, дітям на новому місці сподобалося, вони майже не помітили зміни обстановки.; Прибувши у Луцьк, Геннадій на третій день прийшов до волонтерів, які допомагають АТО, та запропонував свої послуги. Став вивозити сім`ї з окупованого Краматорська та Слов`янська. Згодом Щербак взявся розшукувати зниклих безвісти та полонених бійців. Нині волонтерству чоловік віддає увесь свій час.; "Переселившись до Луцька, часто чув на свою адресу: «А чого ви відсиджуєтеся тут, коли наші чоловіки гинуть там? Чого не йдете захищати свою землю?» Те, що схід не воює - обман. На передовій майже 50% бійців зі східних регіонів, - переконує співрозмовник. - За відокремлення ж пішли воювати ті, хто не зміг реалізуватись у житті. Вчора він розпивав за гаражами пляшку, а сьогодні зі зброєю вимагає федералізації. Сепаратистами стали злочинці, наркомани, згодом до них підключився «Беркут». Зараз у них почалася нова війна: групи чеченців і «казаків» викидають терористів із будинків і селять туди свої родини. Тих, що прагнули до Росії, відправляють на передову, заставляють воювати. Їх використовують як гарматне м`ясо".; Чи повернеться він на маленьку батьківщину, коли врешті запанує мир, Геннадій сказати не може. Не знає чоловік і того, чи залишиться назавжди у Луцьку.; "Повертатися немає куди. Бо, по-перше, там ми бандерівці, оскільки стояли за єдину Україну. По-друге, не хочу більше жити з тими людьми. По-третє, не бачу в Луганську перспективи для своїх дітей. Тут я також не зовсім свій. Одні нормально сприймають те, що я біженець, іншим треба доводити, що не сепаратист, - з сумом у очах розмірковує Щербак. - Розумієте, я переселенець. У мене є клеймо біженця, від якого нікуди не подінешся".;