«Гарячий» грудень -2014: в Україні вирішується доля Європи

Наскільки ;б суворими не виявлялися реалії, вони зазвичай ;не стають остаточним «глухим кутом». Якими б начебто невмолимими не були геополітичні неписані правила, коли право сили визначає ;кордони держав, ;рятівною залишалася християнська константа про неминучість торжества правди. Хай навіть зло, зодягнуте в патріаршу парчу ідеолога ;«Русского мира», ;плеще головному сатанисту, набиваючи мозолі, все одно воно приречене. Тож Україна, яка вкотре постала ;як форпост Європи перед перспективою бути «розчиненою» в імперії зла, має шанс не тільки зберегти свою ідентичність, але й допомогти народові сусідньої країни не наступити на фатальні «історичні граблі». ;Інше питання, що, як і завше, ми залишаємся сам на сам із найпідступнішим, споконвічно-стратегічним ;ворогом №1. Нинішній московський «цар», увібравши в себе всі найчорніші вияви російської душі, не приховує свого «чорного» піднебіння щодо не тільки України, але й світу загалом. Однак саме нашій країні дано шанс, за прикладом біблійного Давида, зупинити імперську потвору Голіафа. ;Хоча наразі навряд чи актуальне попередження Тараса Шевченка ;«Польща впала, та й ; вас роздавила» («І мертвим, і живим…», грудень 1845 року) у контексті наслідків можливої руйнації путніської імперії. Очевидно, ;набагато актуальніша зараз внутрішньоукраїнська небезпека з уже не привидом фінансового колапсу, вірогідністю відчайдушних кроків ;слуг «собирателя» для поглиблення хаосу ;в ;нашій країні. ; Тиждень, що вже став надбанням історії (зважаючи і на рішучість української політичної нації, й на діалог Президента України з елітою Польші, ;його перемовини з ;главою Білоруської держави, й на обіцянки США, які не поспішає втілювати в життя нинішній господар Білого дому) залишив за нами шанс не розчинитися в імперському проекті минулого (якщо не позаминулого) століття. Однак ;за своє право на державність доведеться заплатити ;дуже високу ціну. Це, очевидно, ; усвідомлює ;не тільки ;новопризначений секретар РНБО Олександр Турчинов, а мільйони українців, які не забувають про дилему: або перемога, або смерть. ; «Маємо гуртуватись» Аналітик Валентин Торба ;наголошує ;(«День»), що Україна мусить ;готуватися ;до ;масштабного наступу РФ. При цьому він ;костатує: «Понівечена, обікрадена, кинута напризволяще Україна, на яку зухвало напав сусід. Потужний сусід, з усміхненими до злого оскалу ;«Іскандерами», з нафтою, золотом і діамантами, з величезною армією, з сучасним в тому числі і ядерним озброєнням. І ось цей сусід наразі шкрябається об скелю власного імперського ідіотизму, впевнено сповзаючи у прірву. За той період, коли гривня впала в два рази, рубль звалився в чотири». У той же час, зауважує експерт, нас роз’їдають наші ж болячки. Надія на колапс економіки агресора ;не має заспокоювати, оскільки ;треба видихнути і зібратися з силами. «Росіяни не змінились за століття, отже не зміняться і зараз, - резюмує Торба. - ; Вони будуть лізти і наступати, вони будуть робити все, щоб нас трусило в лихоманці. Саме тому в момент таких умовних пауз маємо гуртуватись. На кумів надії немає». «Ситуація дуже непроста» Президент Білорусії заявив: «Ми не можемо весь час молитися на Росію, хоча це і братська нам країна. Бачите, один цей великий, ринок обвалився - раніше ми постачали 85% продукції, а тепер 40-45%» (тут і далі ;посилаємося ;на «Дзеркало тижня»). Як вихід, ;він вказав на американський ринок. «З багатьох наших підприємств США зняли санкції і ми почали з ними торгувати. Значить треба ефективно розвивати цей напрямок», - додав ;Лукашенко. ;«Ситуація дуже непроста. Тим більше, ;у нашому регіоні - в сусідній Україні. Повинен відзначити, що такої ситуації взагалі ніколи не було. І ми повинні показати тепер нашу спроможність перед зарубіжними партнерами в цей важкий для багатьох час», - сказав президент Білорусі. Нагадаємо, що проблеми між Росією та Білоруссю ;почалися кілька тижнів тому, коли Росія звинуватила Білорусь у поставках під виглядом своїх, європейських товарів і частково заборонила ввезення їх в РФ. Білорусь відповіла на це встановленням на кордоні митних пунктів, на яких почали перевіряти вантажівки з Росії. «Схаменіться» Юрій Сергеєв переконаний, що ;світ має зрозуміти: Україна прагне створити коаліцію для захисту інтересів Європи. Він також висловився про вірогідність подальшого розвитку ситуації. ; На переконання Юрія ;Сергеєва, Постійного представника ;України при ООН, ;«поки не зникнуть усі ці кризові явища, пов’язані з агресією Росії, поки ми не повернемо Крим і не покладемо край агресії на Сході, для нас позиція консолідованого світу в підтримці законних інтересів України важливіша за позицію РФ. Саме тому нам потрібна даль¬¬ша консолідація і солідарність країн Європейського Союзу, членів ОБСЄ, окремих держав, таких як США, Канада, Австралія, Японія» (тут і далі ;посилаємось на «Тиждень»). ;Він також зазначив, що «нам бажана згуртованість регіональних структур в Африці, як-от Африканський Союз, щоб, захищаючи свої національні інтереси, ми допомагали світові зрозуміти, що вся система міжнародної безпеки опинилася під загрозою». ;Сергеєв підкреслює, що «після того, ;як Росія відмовилася виконувати свої обов’язки в межах так званого Будапештського меморандуму, основу міжнародної безпеки в сенсі нерозповсюдження ядерної зброї підірвано. Тепер увесь світ має усвідомити, що Україна, захищаючи свої національні та безпекові інтереси, насамперед прагне створити коаліцію для захисту інтересів нашого регіону – Європи. Фактично ми консолідуємо довкола себе всі держави задля зміцнення заходів довіри й безпеки у світі – оце те, що для нас зараз принципово важливо. Усе це допоможе нам здобути підтримку для вирішення внутрішніх проблем (і фінансових, і економічних, і безпекових), на яке ми сподіваємося». А відтак представник України при ООН ;зазначає: «Звичайно, ми не хотіли б мати такі відносини з Росією. І, щодня звертаючись до неї офіційно, ми промовляємо до всього тамтешнього суспільства, з яким нам жити в сусідстві: «Схаменіться». Це те, чим ми починаємо й закінчуємо будь-який наш виступ у Раді Безпеки й Генеральній Асамблеї».; «Найближча в часі небезпека» ; Політолог ;Сергій ;Грабовський ;нагадує (цитуємо «День»), що ;«ще влітку минулого року – тобто до Революції гідності – в Білорусі розпочалося розгортання потужного угруповання російських військ. Тоді це були льотчики, десантники, танкісти, ракетники – загальним числом до трьох тисяч «багнетів», розташованих на п’яти базах і перевдягнених у білоруську форму. Сьогодні це число значно збільшилося, і росіяни вже не перевдягаються у білоруські однострої – вояки у російській формі з’явилися поблизу кордону України, у Гомелі. Як вони розповіли місцевим жителям, «буде війна, а поки у нас ротація і підготовка». Красномовне визнання, чи не так?» Аналітик зазначає, що «під час революційних подій в Україні на бойове чергування у Барановичах стала ланка винищувачів Су-27СМ3 зі складу ВПС Росії. А наступного року у Білорусі з’явиться суто російська авіабаза – не у Барановичах, де вона планувалася раніше, а в Бобруйську, поближче до України. Для початку туди перелетять 12 бойових винищувачів Су-27, два учбово-бойові Су-27 та чотири вертольоти Мі-8. А далі там буде базуватися цілий російський винищувальний полк, і не лише він. Білоруські незалежні експерти вважають, що там можуть з’явитися російські фронтові бомбардувальники Су-34 та дальні Ту-22М3, а ще – перехоплювачі МіГ-31». Тож, відтак, Грабовський попереджає: « Іншими словами, з цієї бази російська авіація зможе завдавати удари по Львову і Луцьку, Тернополю і Вінниці. А військово-транспортні вертольоти Мі-8 зможуть висаджувати російських десантників поблизу Чернігова та Києва». ;Ескперт уточнює дату ;«бліцкригу»: ;«Найближча в часі небезпека, пов’язана з такими діями, прив’язана до різдвяних канікул на Заході, коли від початку 20-х чисел грудня 2014 до 4-5 січня 2015 року там усе завмре. Тож Путін матиме у своєму розпорядженні два тижні, коли, за його уявленнями, Захід буде нездатний відреагувати на його активні дії, буде це масове вторгнення з кількох оперативних напрямів (в тому числі і з території Білорусі) чи масштабні підривні спецоперації (в тому числі й провокування заворушень не лише на сході чи півдні, а і на півночі України)». Він звертає увагу на ;«можливість дій диверсійних груп та локальних «гуманітарних» висадок російських десантників – скажімо, якщо раптом десь на Волині хтось раптом скривдить громадян РФ, які невідь-чого опиняться там, - і картина можливих російських акцій набуде свого майже повного завершення». «…це справжнісінький глухий кут, те, що ;і потрібно Путіну»; ; Аналітик Віталій Портников наголошує, що «Київ зараз знаходиться в позиції примусу до миру і не зобов`язаний з цієї позиції швидко виходити». А відтак нагадує: «Москва в Донбасі готова субсидувати війну, але шкодує грошей на мир. Путіну зараз не потрібна ескалація, але не потрібно і врегулювання» (посилаємось ;на liga.net). ;На думку аналітика, цілі Росії цілком ;очевидні. «Путіну зараз не потрібна ескалація, але йому не потрібно і врегулювання. Для російського президента зараз найважливіше збереження статусу-кво, тому що він вірить, що окупований Донбас - це саме той важіль, за допомогою якого він може тиснути на Україну і знекровлювати її. Хоча насправді, якщо лінія розмежування стане мирною, а терористи зосередяться на поїданні один одного, ніякої особливої проблеми для розвитку України окупована частина Донбасу представляти не буде», - підкреслює він. У той же час, Портников переконаний, що «проблема виникне пізніше - і можливо, в цьому якраз і полягають складнощі, які нам поволі готує Путін. Чим довше будуть існувати ДНР і ЛНР, тим більшою ставатиме цивілізаційна прірва між цією територією і рештою України». ;На його думку, з таких ситуацій, як показує новітній політичний досвід, є два виходи - хорватський та босній