Про судові позови, «кризового менеджера» і Конфуція в переказі

Чи настане кінець судовим «боям» депутата Романа Бондарука? 30 вересня рішенням ;Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі головуючого судді Тетяни Філюк з участю представника позивача, адвоката Наталії Андріяш, ;відповідача Петра Чечелюка, представника відповідача Волинського інформаційного порталу Онлайн Ольги Булковської та представника ;відповідача ТЗоВ «Віче інформ» Анни Коробової (у цих виданнях був передрукований матеріал «Прошу всіх встати. Суд іде…»), в позові Роману Бондаруку було відмовлено. Суд врахував ;рекомендації ;Резолюції 1165 (1998 р.) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя, ; де зазначається, ;що оскільки політичні діячі та посадові особи, які здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, ;вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися ;«виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони ;підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої ;громадської критики в ЗМІ з приводу того, ;як вони виконували або виконують свої функції. ;У зв’язку з цим межа допустимої критики ;щодо політичного діяча є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Позивач є особою публічною, а тому суд врахував, що ;Роман Бондарук є особою, відкритою для суворої критики і пильного нагляду громадськості. Суд вважає, що ;висловлювання автора публікації в адресу позивача ;в ЗМІ є лише вираженням ;його особистих поглядів щодо особи ;позивача, ; його ;оціночним судженням. Проте позивач на цьому не заспокоївся, ;оскаржив рішення ;суду першої інстанції до апеляційного суду Волинської області, і ;13 листопада - знову ;ганебний програш. Чи закінчаться на цьому ;судові «бої» депутата міськради ;зі своїми «кривдниками», сказати важко. Та і, власне, не це головне і цікаве. Цікавіше те, чим він займався ; в той час, коли ;вищезгадана адвокат ;доводила ;в суді, що підзахисного скривдили незаконно. Чи потрібні «кризові менеджери» в українському парламенті? Доки тривали судові дебати, скандально ;відомий «кризовий» менеджер з міста Луцька ;Роман Бондарук з новими силами ; увірвався в інформаційний простір міста – неждано і сенсаційно: він балотувався ;в ;депутати Верховної Ради України по виборчому округу №22! Будучи самовисуванцем ;і позапартійним, кандидат в своїх агітаційних листівках використав ; логотипи двох політичних партій: «Демократичний Альянс» та «Громадянська позиція», - про що повідомляла прес-служба громадської організації ОПОРА. Аби підкреслити «щиру відданість» Романа Бондарука своїм потенційним виборцям, мушу нагадати прискіпливому читачу, що партія «Демократичний альянс» заснована на засадах християнсько-демократичної ідеології. Орієнтуючись на християнський образ людини та її недоторкану гідність, партія декларує свободу, солідарність і справедливість. Одним з основних напрямків його діяльності є боротьба з корупцією, яку альянс вважає головним ворогом українського народу. Загалом, політична сила поставила перед собою такі головні завдання: утвердження суверенної української державності, народовладдя і соціальної справедливості; ;розвиток громадянського суспільства та демократії; ;забезпечення гідного життя людини тощо. Усі ;перераховані цінності і чесноти збирався ;втілювати в життя у ;найвищому ;представницькому органі держави наш кандидат. ;Та, як бачите, гріхи не пустили. Чому? Головні риси самовисуванця у високий державний орган ;- дилетантство і зухвалість. Він глибоко вникає лише в ті речі, де можна зняти «ренту». ;Він ;не може підтримати розмови в колі професіоналів: вони його просто ;уникають. Нахабність у поєднанні з ;повною відсутністю ;підприємницької порядності і чесності ;були основою його перших бізнесових успіхів. Однак, як тільки помінялись обставини і ;підприємницьке оточення Бондарука Романа ;збагнуло, ;хто є хто, він почав потерпати невдачі. В управлінському ж відношенні ця людина недієздатна. Одночасно з виборчою кампанією, ;у ;першій декаді жовтня, виходить ;у світ «геніальне» ;спільне «сокирне» ;творіння ;Романа Бондарука ;і його ;вузького оточення - спецвипуск газети «Комунальний патруль» тиражем 20 тисяч (!!) примірників. ;Засновником видання є ТОВ «Волинська друкарня» ( «дітище» ;Романа Бондарука і адвоката Андрія Осіпова), а його редактором - колишній банківський фінансист Синюк Іван. ;Так, так – той самий Іван, який займав посаду ;начальника фінвідділу ТзОВ «Західінкомбанк» (дуже цікавий збіг обставин!!!), і щедро видавав кредити Роману Бондаруку, за що його останній в одну прекрасну мить осяяв «журналістикою», як осяяло Івана Богослова на острові Патмос ;Апокаліпсисом. В цьому товаристві дуже обмеженої «відповідальності» ;усі персонажі ;схожі, як ;персонажі ;балету «Лебедине озеро». Тому й не дивно, що на нашому соціальному грунті, угноєному такими «товариствами», дуже швидко підросло і зміцніло нове покоління остапів бендерів. «Комунальний патруль» повідомив про те, що Роман Бондарук «ходив» на вибори не сам. З ним, як стверджує він, «йде армія однодумців, усі лучани, які зрозуміли переваги ОСББ, які зуміли стати господарями власних будинків». Його передвиборна декларація у порівнянні з громіздкими судовими позовами до журналістів не вирізнялася особливим розмахом і вмістилась в одному абзаці. «Я чітко усвідомлюю: у статусі народного депутата я матиму єдиний і головний аргумент: вас, лучани. На ваш досвід посилатимусь, вашу думку враховуватиму, ваші інтереси відстоюватиму. Пора вчитися. Не чекаючи. І не боятися, а діяти». Ось так, і нітрохи не менше. Як і більшість ;людей, які з небуття вскочили в бізнес і владу, в агітаційних матеріалах видання він одні епізоди своєї біографії представляє в яскравому світі, інші окутані темною завісою таємниці. Незважаючи на фантастичні показники любові місцевого електорату до Бондарука, як відомо, депутатом він не став: 1837 голосів заагітованих і ошуканих «щирістю» мутанта-самовисуванця членів луцьких ОСББ не подарували йому крісла в українському парламенті. Та й, по-іншому не могло бути. Якщо вірити дідусю Леніну, то кухарки можуть керувати державою, але якщо не бажати державі зла, то у ВР України кухарі не потрібні. Не читайте Конфуція в переказі… Автор цього матеріалу і відповідач перед ;судовим позовом вже повідомляв в попередніх публікаціях про те, як ;історія ;бізнесово-банківської мутації Романа тісно переплелась ;з іншою знаковою подією: наш герой ;став головою асоціації… голів ;ОСББ (об’єднань співвласників багатоквартирних будинків). Схвильованим голосом під девізом кота Леопольда «Хлоп’ята, давайте жити дружно!» він повідомив мешканцям міста про нову епоху ;в ЖКГ і ;пішов ;з благою вісткою в народ. Як виявляється, така асоціація ;існує з 2012-го року і очолює її Юлія Сабатюк, а ;Роман Бондарук очолив ;асоціацію над асоціацією – паразитичну структуру, яка ;буде віджимати «зайві» гроші ;з членів ОСББ. ;«Прекрасний» жест депутата ;міської ради, який не залишає місця для коментарів! Роман Бондарук ;вже довго намагається адаптуватись в новому статусі ;управлінця-менеджера, але це йому важко вдається. Як правило, з-за відсутності ;позитивного досвіду і ;гнучкості ;у відносинах з опонентами. Навколо ОСББ починаються танці ;святого Віта. Тобто, сфера житла може перетворитись в поле полювання на нелякані сотні мільйонів гривень, і усі вони будуть «освячені» його іменем. ;Це небезпечно. ОСББ – це реальний первинний осередок нового громадянського суспільства, яке зароджується, коли громадяни беруть управління житлом в свої руки. Хто ще ставить свої підписи під створенням ОСББ крім дбайливих господарів, які ;прагнуть до порядку в утриманні власного житла? ;Ті, хто здає в оренду квартири, користувачі стоянок в дворах, пільговики, люди, які страждають синдромом 37-го року. На цьому може бути зловживання. Автор має на увазі залежність важливих для міста суспільних проектів (подальшого розвитку ОСББ) від волі однієї людини, моральні якості якої, м’яко кажучи, викликають сумніви. Експеримент із втілення приватного бізнесу в ЖКГ можна вважати завершеним. Це найбільш проблематичний сектор економіки, який таїть у собі великий бізнес, вигода якого полягає в абсолютній непрозорості, у відсутності в собі загрози соціального бунту, і в ньому присутні такі люди, про яких тут йдеться! Велика галузь перетворюється в об’єкт можливостей ;кримінального «контролю». Оскільки ;складність ;ЖКГ ;полягає в глибоко соціальному характері, то тут такий «бізнес» з такими керівниками ;не до місця. ;Тим паче, без нормативно-правових ;актів, які забороняють перебування ;об’єктів ЖКГ ;у віданні юридичних осіб цивільного права. ;Як відомо з гіркого досвіду інших міст, можуть з’явитись фіктивні ОСББ. Усьому причина - легкі ;прибутки з кримінальним запахом, які можна заробити на лінивих ;і безініціативних мешканцях, які не зможуть і не захочуть знати, куди пливуть їхні гроші. Зважаючи на віковий ;закордонний ;досвід обслуговування багатоквартирних будинків, можна сказати: ніякої альтернативи цій формі обслуговування немає. Тим паче, що держава не планує завжди тягнути на своїх плечах ;старіючий ;з року в рік житловий фонд. Але пігмеї завжди будь-яку посаду обріжуть під свої можливості і будуть керувати ввіреною їм роботою як колгоспною стайнею. Якщо перекласти це (як писав один сатирик-класик), на «мужицьку мову», то, очевидно, місцеві правоохоронці повинні ;запобігти створенню ;чергового ;кримінального «поля чудес» під кодовою назвою «асоціація ОСББ», ;керованого не вельми чесною людиною. Йдеться про те, що ;намагання ;таким чином підтримати розвиток ;ОСББ ;можуть виявитися непереконливими ;в силу своєрідної репутації ;Бондарука як депутата і людини - репутації блідої ;подоби представника «шоу-бізнесу» в політиці, з підмоченим авторитетом чи, навіть, його відсутністю, але сповненого апломбу і самовпевненості ;в тому, що його «послуги» вкрай потріб