Луцький прикордонник врятував життя бабусі
Грудневого вечора Юрій вирішив вигуляти собаку, а заодно зайти в магазин «Надія» на вулиці Шкільній. Аж раптом почув, що хтось кричить: «Рятуйте, замерзаю!». Не роздумуючи, кинувся на голос, - пише Волинь-нова.
Щоб якось зорієнтуватися в темряві, увімкнув ліхтарик мобільного телефону. Те, що побачив, шокувало: незнайома бабуся стояла посеред меліоративного каналу. Холодна вода сягала їй під руки. Поряд плавала буханка хліба. Юрій припустив, що жінка поверталася з магазину додому. А коли переходила місток, мабуть, спіткнулася чи послизнулася, бо ж надворі був невеликий морозець.
Юнак поспішив зателефонувати до чергової частини райвідділу внутрішніх справ, викликати «швидку». Та, як на зло, з того нічого не виходило. І тоді спробував самотужки витягнути бабусю з водяного полону. Виламавши з верболозу велику гілляку, простягнув її. Але задубілі від холоду руки жінки вже не слухалися. І Юрій чимдуж побіг до магазину з надією, що там є стаціонарний телефон.
Дорогою спробував ще раз набрати рятувальників. Цього разу таки додзвонився — і за лічені хвилини на місце події прибула слідчо–оперативна група на чолі з капітаном міліції Юрієм Лахтюком. Спершу вони намагалися за допомогою троса витягнути бабусю, але від знесилення та холоду вона не змогла за нього вхопитися.
Вихід знайшов прикордонник Юрій Палій. Він спустився до води, далі ступав мулом доти, доки лівою рукою не схопив потерпілу за рукав пальта. Праву подав капітанові Лахтюку, а той — сержантові Манецькому, котрий стояв на березі. І спільними зусиллями вирвали з мулу полонянку. Відтак 67–річну жительку райцентру Олену Мазурик із загальним переохолодженням карета «швидкої допомоги» доправила до центральної районної лікарні.
Нині бабуся вже вдома, почувається непогано і щиро дякує правоохоронцям, а особливо прикордонникові Юрію Палію за врятоване життя. Про героя–рятівника автору цих рядків довелось почути багато приємного. Він живе разом із батьками в Ратному. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю «культуролог». Захоплюється спортом, особливо бігом на довгі дистанції та боротьбою дзюдо. А ще є одним із найактивніших читачів центральної районної бібліотеки.
Коли призвали в армію, деякий час служив на корветі «Тернопіль». П`ятдесят днів був на Середземному морі, зокрема на острові Крит, де база НАТО. З 2012 року й донині він дозиметрист–контрактник відділу прикордонної служби «Доманове». У складі мобільної групи Луцького прикордонного загону ратнівчанин уже встиг побувати на Сході України — 55 діб дивився у вічі смерті на пункті пропуску «Маринівка», що на Донеччині. І нині з болем у серці згадує побратимів, яких втратив під час запеклих боїв. Керівництво Луцького прикордонного загону нагородило його грамотою. У ній, зокрема, є такі слова : «За особисту мужність і самовідданість, витримку та високий професіоналізм, проявлені під час безпосереднього виконання бойових завдань на східній ділянці державного кордону України».
А ще Юрій дуже скромний. Про свій вчинок на мирному фронті нікому не розповів: ні друзям, ні навіть батькам… Про це попросили написати його сусіди.