Лихоманка провокацій, агентурні віруси, ампутація територій,- експерт

Політолог Валентин Торба наголошує: «Путін не воює за Донбас і не воює за Крим. Він просто не хоче, щоб Україна існувала взагалі. Це - його макроціль, можна сказати, ідея-фікс ;- довершити справу царів, компенсаторно ліквідувавши того, хто фактично є власником історії Русі, хто насправді народжував феномени суспільних договорів, демократичних виборів і завжди прагнув волі. Остаточно вирішити «українське питання» - ;ось мета Путіна. Через лихоманку провокацій, через агентурні віруси, через ампутації територій внаслідок прямого вторгнення». На переконання експерта, «Путін хоче, щоб українці сходу і українці заходу втопили один одного в Дніпрі. Це особливий цинічний «кайф» чекіста ;зробити справу чужими руками, примусити жертву самоліквідуватись. ;Ворог впроваджує ідеї (і відверто про це заявляє на ТБ) другорядності української нації. Геноцид він поєднує з формулами етноциду, тобто винищення самоідентифікації». У цьому ж ракурсі Олена Степова, письменниця зі Свердловська Луганської області, зауважує: «Ми маємо пам’ятати, що російський шовінізм користується всіма засобами отруєння українського суспільства. Якщо Росії не вдасться перемогти Україну зброєю, то вона вже застосовує й інші засоби знищення всього українського, зокрема і з середини України». А доктор історичних наук Станіслав Кульчицький ;переконаний, що «Інформаційна окупація давно відбулася і досі триває. Загалом, не тільки на Донбасі. Йдеться не лише про винищення українців, але й само слово «українець» перестало бути національністю, це вже щось більше, ніж національність. Росія претендує не лише на українську територію, не лише намагається перетворити українців на малоросів, а й претендує на всю нашу історичну пам’ять. 1000 років князю Володимиру Великому в Росії зараз використовується дуже широко. Вони претендують і на Ярослава Мудрого, і на всіх наших київських князів, претендують на нашу історію. Їхня ж історія розпочинається із Золотої Орди. Раніше до цієї війни ми якось не те, щоб забували про це (згадаємо Грушевського з його «Історією України-Руси»), але все ж таки не відривали себе від росіян. Якось ще на початку 1990-х я казав, що починає відбуватись процес виповзання України із Росії. І цей процес за останні 20 років не те що активізувався, а навпаки, Росія почала нас цілеспрямовано заштовхувати у своє нутро». ; Правда, читаючи коментарі в Інтернеті, ;професор ;бачить, ;не лише, наскільки ця жорстокість, озлобленість посилились останнім часом.» З іншого боку, цей процес є і позитивним, бо він вперше дає нам змогу визнати себе «укропами», - підкреслює Кульчицький. На переконання Валентина Торби, головний українофоб мусить постати перед новітнім Нюрнбергом. Одна при цьому він апелює до історії. «Щоправда, Нюрнбергу 1946-го передував Берлін 1945-го, - нагадує він. А відтак зазначає: - Поки ж ми бачимо, що окупаційні російські війська просуваються вглиб української території, паралельно нависаючи над нашими кордонами».