У головному виші Волині – свято творчості за участі Клави Корецької та Петра Коробчука

Світлана Кресак, методист бібліотеки вишу, представляючи нових поважних гостей - сучасних українських поетів, членів Національної Спілки письменників України, волинян Клаву Корецьку та Петра Коробчука, звернула увагу на цікавий феномен березня. Адже цей місяць щедрий на літературні дати. Зокрема - 9-те березня – день народження Великого Кобзаря, 10-те – день його пам’яті, 19-те – 120-та річниця від дня народження Максима Рильського та 85-ліття Ліни Костенко, 21-ше – Всесвітній день поезії. Окрім того, як зауважила Світлана Кресак, у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки зримо відчутна аура Лесиних днів. «Ще до початку дійства твори Клави й Петра (на правах давнього друга й колеги-вісімдесятника обійдусь без “панства” й найменувань по-батькові) вдалося апробувати на слухацькій аудиторії, що все прибувала. Клава прочитала кілька поезій, написаних, так би мовити, до війни й нових – уже позначених печаттю спільного лиха, - розповів для «ВП» Ігор Ольшевський. - Петро встиг прочитати не лише свої твори, а й вірші свого сина – талановитого поета Павла Коробчука, одночасно презентувавши книгу, що має назву «Бандерштатна антологія» (там представлені обидва Коробчуки, а також Світлана Богдан, Тетяна Бондар, Оксана Гундер, Вікторія Литвак, Ганна Луцюк, ;Ольга Ляснюк, Марія Марченкова, Олена Пашук, Роман Романюк, Йосип Струцюк, Еліна Форманюк, Юлія Хвас, Олександр Шумілін та багато інших авторів – усього сорок п’ять імен)». Клава Корецька, котра відома не лише як талановита поетеса й невтомний публіцист газети “Народна трибуна” у непрості 90-ті, а й як дуже цікава казкарка (зокрема, вона є авторкою чудової збірки ;«Павутинка», витриманої саме в цьому жанрі), зробила екскурс у власне дитинство, згадавши, що саме з казок почалося її поетичне світосприйняття (Клаву, до речі, батько дуже рано навчив читати – у п’ять років вона вже почала відвідувати місцеву бібліотеку), торкнулася й того, як формувалася її національна самосвідомість (тут теж велика заслуга її батька Данила Панасовича, та й пам’ять про репресованого й загиблого в таборі діда Панаса відіграла не останню роль). Поетеса розповіла про свою велику любов до природи, зізналася, що влітку “емігрує” в ліси, а творчість припадає здебільшого на холодну пору року. Серед прочитаних нею поезій були як верлібри (цій віршоформі К. Корецька здавна віддає перевагу), так і римовані вірші. Прозвучали, зокрема, твори з нової (ще рукописної) книжки, де реалії драматичного, воєнного сьогодення України подано через сприйняття дитини. На запитання з залу, яку з людських якостей письменниця цінує найбільше, прозвучала чітка відповідь: «Чесність». Петро Коробчук плідно працює в багатьох літературних жанрах – це й поет, і перекладач, і літературний критик, котрий очолює нині літературну студію «Лесин кадуб» при обласній організації НСПУ. А ще – блискучий містифікатор, що здатен змусити читача повірити, що вигаданий автор, із якого публікується «нібито переклад», існує насправді. Й, мабуть, це чи не єдиний з письменників, хто дебютував одразу книгою… вибраного – принаймні збірок саме вибраних поезій у нього вже три – «Загальний вагон», «Боса Флейта», «Архівотека» й підготовано четверту – «Три в одному»). Та й псевдонімів (починаючи зі знайомого z lat radzieckih Лукаша Луцького) має безліч. Тож, зрозуміло не міг не зацікавити аудиторію розповіддю «про час і про себе» та прочитаними поезіями – іронічними й водночас глибоко патріотичними й ліричними. «Варто відзначити жваву реакцію студентської аудиторії, зацікавленість і небайдужість юнаків та дівчат до піднятих поетами тем, - констатує Ігор Ольшевський. - А для автора цих рядків це ще й була, перефразовуючи М. Рильського, «Мандрівка у молодість». Ні, точніше, в юність. Бо молодість – це перманентний стан душі, либонь, усіх вісімдесятників, до яких (даруйте за нескромність) зараховую й себе».