Хрест над путінізмом-гундяєвізмом

Якщо навіть зважати на принцип, що на війні не буває переможців, то, зрозуміло, не варто сподіватися, ніби в Кремлі зміняться плани щодо України. У цьому плані й минулотижневе зникнення Путіна не змінює суті проблематики. Адже йдеться не стільки про ту чи іншу персону, скільки про синдром реаніматорів імперії зла. У цьому сатанинському пориві чимчикують поряд і «собиратель», і Жириновський, і Зюганов, і збірний Кірілл (Павєл-Агафангєл), й інші невиліковні мерзотники,що мають своїх «троянских лошадей» в Україні. «Скринька Пандорри», яку відкрили кремлівські «реаніматори», може знищити не тільки тих, кого обрано жертвами. Інше питання, що ніхто не спроможний відповісти, впродовж яких часових термінів це станеться. Але неминучість факту, коли над імперією доведеться поставити хрест, навряд чи підлягає сумніву. Тож питання не в тому, наскільки геополітичні алгоритми зумовлені стосунками невисокого чоловічини та Кабаєвої, скільки тим, коли хронометр (історія) скаже «ні» і кремлівському карлику, і його підлеглим, які минулого тижня, цілком вірогідно, спробували вирішити питання ВВП у стилі досвіду якщо не Ніколая ІІ, то Іосіффа Вісаріоновіча. Схоже, історія вже не змінить свого вердикту-вироку. Та це не означає, що гіркої чаші вдасться уникнути. Адже у тому тотальному пеклі, яке запрограмоване Кремлем, і кати, й жертви опиняються в прокрустовому ложі невмолимого фатуму. Та якщо сонце над імперією зла вже заходить, то Україні воно дарує перші благодатні незнищенні промені. Звісно ж, попереду - нові суворі випробування, неминучість жертв… І ПЕРЕМОГИ. Хай навіть, як підкреслює наш Президент Петро Порошенко, «правда полягає у тому, що угода (Мінська. – «ВП») не працює», та ніхто не спроможний вбити надії. А передовсім – справедливості, яку встановлює сувора та нещадна рука Всевишнього. У цьому ракурсі не варто сумніватися, що імперія зла вже приречена, що долі слуг сатани (чи це президент, патріарх, прем’єр і т. д.) уже визначені. Та, з іншого боку, нікому з нас не дано права ховатися від суворих випробувань, від власної відповіді на принципові доленосні питання. Тому спробуймо не стати бранцями пасток, які на майбутнє «приготували» події та тенденції тижня, що вже став надбанням історії. «Є чим захищатися» Президент Петро Порошенко наголошує, що Україна неухильно виконує Мінські домовленості. «Хочу підкреслити, що Україна неухильно дотримується всіх взятих на себе зобов`язань – ми припинили вогонь», – заявив Глава держави під час засідання Ради національної безпеки і оборони (тут і далі посилаємося на прес-службу Президента України). Однак, підкреслив Петро Порошенко, українські військовослужбовці мають можливість оборонятися, і у разі потреби завдають удару у відповідь на агресію. «Припинення вогню не означає, що ми не відкриваємо вогонь у відповідь. Відповідні накази, права і повноваження у українських частин і підрозділів є, і їм є чим захищатися», – наголосив Президент. Водночас Глава держави зауважив, що паралельно із виконанням домовленостей, Україна посилює свої позиції, нарощує обороноздатність. «Ми ведемо два паралельних процеси: процес перший – ми неухильно виконуємо вимоги Мінського меморандуму. Процес другий – ми активно і рішучо нарощуємо бойовий потенціал наших Збройних сил», – заявив Петро Порошенко. Президент поінформував присутніх членів РНБОУ про результати переговорів з партнерами України щодо допомоги у відновленні боєздатності, зокрема, про рішення США надати Україні нелетальну допомогу у галузі безпеки. «Ми будемо озброєні тактичними безпілотниками, додатково постачають станції радіоелектронної та контрбатарейної боротьби. Зараз відновлено тренування та підготовка українських військових, в тому числі із залученням наших партнерів з декількох країн НАТО», – відзначив Президент. Глава держави також повідомив про затвердження ним плану будівництва фортифікаційних споруд. Узгоджений порядок будівництва з відповідним визначенням підрядників та відповідальних в обласних державних адміністраціях, які відповідають за кожну ділянку на лінії зіткнення. «Люстрація в Україні буде подарунком для ворогів» Польський дисидент і політв’язень, один з ідейних натхненників руху «Солідарність» та редактор «Газети виборчої» Адам Міхнік є противником люстрації в Україні за польським зразком. Він попереджає про ймовірність згубних наслідків на користь ворогам, які зацікавленні в дестабілізації країни та використовують своїх агентів у вигляді люстраторів. Адам Міхнік зазначає («Радіо Свобода»): «У Польщі був спір довкола люстрації, а я був її противником. Я думав, що єдиний варіант розумної люстрації – це демократичні вибори, а те, що писали в архівах КДБ – не Біблія, якій я можу довіряти, це лише момент для дестабілізації країни. Дійшло до того, що люстратори знайшли якісь документи і заявили, що наш лідер Лех Валенса був стукачем. Щоб його принизити, вбити словами». Тому, на його думку, «люстрація в Україні буде подарунком для ворогів. Я б не радив іти цим шляхом». Якщо чиновник – корупціонер або він незаконно саджав людей у тюрму, то на нього є прокурор і суддя, додав Міхнік і порадив Україні не організовувати рухів ненависті. «Під час такого наступу…» В американській агенції Strafor вважають, що Росія може завдати серію коротких ударів по Сходу України, щоб залякати українське військове командування і скувати його у можливих діях. «Однак такий крок, ймовірно, буде використаний у поєднанні з якимись майбутніми військовими діями з боку Росії чи проросійських сепаратистів», - вважають експерти (посилаємося на «Українську правду»). Іншим «обмеженим» варіантом аналітики вважають розширення території, контрольованої бойовиками, до меж Луганської та Донецької областей. Одним із найбільш часто обговорюваних сценаріїв у Strafor назвали з`єднання захоплених територій Донбасу з Кримом по південному узбережжю Чорного моря. У цьому випадку прогнозують наступ широким фронтом, щоб забезпечити Крим постачанням води з Дніпра та створити сухопутний коридор. «Під час такого наступу перший ешалон сил швидко просуватиметься через Україну у напрямку міст Херсон та Нова Каховка на березі Дніпра, де створять оборонні позиції», - вважають у Strafor. Однак, у цього варіанту для РФ є серйозні ризики, пов`язані з тим, що постачання передніх позицій буде залежати від контролю довгої але вузької лінії узбережжя, яку важко буде контролювати. Тому іншим можливим сценарієм американські аналітики розглядають захоплення всього південного узбережжя України з виходом до Придністров`я. Це може повністю відрізати Україну від моря і забезпечити усі російські інтереси в регіоні, але «пов`язане з проведенням складних і небезпечних операцій на великій ріці (Дніпрі) з широкою і вразливою логістикою». Щоб уникнути можливих ризиків у відрізанні своїх сил від забезпечення, Росія може спробувати захопити і частину Східної України з Харковом, Дніпропетровськом та Запоріжжям. Останнім сценарієм, який розглядали аналітики Strafor, є захоплення Росією всієї Лівобережної України. Однак, вважають аналітики, це потребуватиме значної кількості військ на Східній Україні та масивної кампанії по боротьбі з повстанцями в районах Києва, Харкова та Дніпропетровська. «Жахлива ілюзія всесилля для чужих і шизофренічна ейфорія для своїх» Російський імперіалізм, який сповідує антизахідну риторику, намагається передовсім знищити Україну. Так вважає інтелектуал Андрій Бондар. «Російська антизахідна реакція не вигадує велосипед, а бере на озброєння вульгарний зріз постмодерністських методів, вихолощуючи з них усю складність і вбиваючи гуманістичний пафос», - підкреслює він (див. DW.DE). Андрій Бондар зазначає, що «третій термін Путіна ознаменував собою початок активної стадії заперечення всього, що не збігається з новими ідеологічними конструктами відродження імперії. Антизахідництво, втілене в доктрині «Росія - не Європа», і культурна перевага, в якій старі-добрі уваровські «духовные скрепы» самодержавства, православ’я та народності, доповнені стереотипами совєтсько-сталінського проекту, втілюються в персоні нового імператора. Саме він - колишній службіст і прямий історичний нащадок убивць царської сім’ї - забезпечує тяглість і симфонію старої імперії та сталінського СPСР у сучасній Росії». Аналітик зауважує, що йдеться про суспільно-політичну модель, що не влаштовує у світі нікого, крім самих росіян, які проводять хресну ходу під гаслами «Государь, прости нас» і водночас ностальгують за «ефективним менеджментом» Сталіна. Він констатує, що в РФ за головного ворога обрано збірний образ Заходу, наповнений всіма можливими негативними сенсами. Водночас йдеться про реакційно-консервативний букет ідей - «дуґінський фашизм, чаплінське заперечення гуманізму, стрєлковський експансіонізм, сурковський маккіявелізм, путінсько-кадировський халіфат», загалом же – про «жахливу ілюзію всесилля для чужих і шизофренічну ейфорію для своїх». А відтак Бондар резюмує: «І певна річ, вишенька на цьому імперську торті - Україна, якої не існує, а тому її треба знищити, і українці, які є братнім народом, а тому їх треба безжально вбивати». «..і полем битви зараз є Україна» «Щоб зрозуміти, що відбувається в Україні, нам потрібно зрозуміти Володимира Путіна», – заявив Джон Маккейн, який очолює комітет Сенату з питань збройних сил, виступаючи в Українському національному домі в Гартфорді, штат Коннектикут. «Це людина, яка хоче відновити Російську імперію. Якщо ми зрозуміємо це, ми зможемо краще впоратися з його амбіціями ... А це означає військову допомогу, але, думаю, це також означає економічну допомогу Україні», – додав він. «Я великий шанувальник Джорджа Буша-молодшого, але коли він заявив, що, поглянувши в очі Володимира Путіна, він побачив його душу, я сказав, що коли я глянув у його очі, то побачив букви «КДБ», – сказав Маккейн. «В Україну вторглася російська армія, – заявив сенатор Кріс М