Про диявольський план Росії розповів генерал армії Євген Марчук

Євген Марчук ;вважає, що нашій країні ні США, ні Європа не нададуть летальної зброї. Той факт, ;що країни, які підписали Будапештський меморандум і гарантували наш суверенітет, зараз у військовому сенсі залишили Україну наодинці з озброєною до зубів і озлобленої Росією, він коментує і ; низкою запитань: «Невже всі забули, що гігантська 43-я армія ракетних військ стратегічного призначення СРСР, розміщена в Україні, була націлена на США? А це майже 1,5 тисячі ядерних боєголовок, і в кожній - по 30 Хіросім. Під гарантії США ми всю цю колосальну загрозу демонтували. Ядерні боєприпаси передали в РФ в обмін на паливо для атомних електростанцій. І що отримали в обмін? Боязнь США та Німеччини, щоб, ой, не спровокувати Росію! І це при тому, що вона відкрито накачує Донбас суперлетальною наступальною зброєю, вбиваючи все більше українських солдатів . Не дає нам усе це право не просто попросити, але і зажадати допомогти летальним зброєю для відбиття російської агресії?». Роздумуючи про подальші перспективи, генерал армії констатує, що «росіяни вміють корумпувати різні середовища в Європі. Ми бачимо, як команда Путіна поступово розмиває європейську консолідацію з українського питання. Їм вже багато чого вдалося, судячи з реакції Угорщини, Греції, і навіть Німеччини. Уже глава МЗС Німеччини Вальтер Штайнмаєр заговорив про необхідність дотримання стратегічного терпіння в переговорах по Донбасу, а президент Франції Франсуа Олланд заявив, що Франція зовсім проти вступу України в НАТО». Тож, переконаний Марчук, «Росія з Донбасу найближчим часом не піде. Вона багато сил і коштів витратила, освоїла регіон у військово-оперативному сенсі. Там практично повністю сформувався анклав. До тих пір, поки в РФ не відбудеться зміна політичного керівництва, думаю, нічого не вирішиться». У той же час, переконаний він, у міжнародній сфері керівництво України, в основному, діє правильно. ;Правда, зважаючи на внутріукраїнські процеси, на думку генерала, екс-Прем’єра, «попереду у нас дуже складний процес. Не можна опускати руки. Ми можемо його пройти, ми така нація: довго запрягають, але потім швидко їдемо. Потенціал українців високий, і ресурс є, щоб за допомогою міжнародних партнерів протистояти Росії. Протистояти так, щоб вона пішла до себе додому. Президенту і його адміністрації треба пошукати новий публічний і кулуарний мову для розмови з учасниками політичного процесу. Треба пояснити: якщо ми далі будемо гризтися, це закінчиться крахом для всіх». Він також не виключає того, «оскільки Путін якось сказав, що міг би й до Києва дійти, і до Варшави, вже нічого виключати не можна». На переконання Марчука, «ознаки стратегічного плану спецоперації щодо України ;проявилися ще перед анексією Криму, коли РФ розпочала серію широкомасштабних військових навчань біля ;наших кордонів. Перша фаза кримської операції Росії майже повністю повторювала таку ж операцію по Криму в 1992-1994 роках». При цьому він пояснює, що «ніякі економічні санкції Путіна не лякають. Навпаки, вони допомагають йому тримати весь політичний бомонд і підвищувати свій рейтинг. У його розумінні - він глобальний гравець, глава ядерної країни, хоч економічно слабкої, зате територіально великий, з величезними озброєними силами. Путін натякає Обамі, Меркель і Олланд, що через пару років їх переоберуть, а він буде президентом, скільки захоче. Він може почекати тому, що у нього нібито більший запас міцності і інший масштаб вимірювання часу». До того ж, нагадує ;генерал, «Путін багаторазово демонстрував, що йому плювати на будь-які домовленості. Він пішов на злам системи безпеки в Європі, Будапештського меморандуму. Якісь домовленості в Мінську для нього зовсім нічого не варті». ;Він також зазначає, що так звані «Харківські угоди від квітня 2010 року, без сумніву, були складовою диявольського плану по анексії Криму». Марчук наголошує: «Все, що відбулося в 2014-2015 роках, ;підводить нас до важливих висновків. Перший з них: Захід (США, Європа, НАТО) виявився не готовий до такої поведінки Росії в особі Путіна. ;Другий: українці були наївні і занадто довірливі, вважаючи, що агресію РФ можна зупинити, маючи Будапештський меморандум. Було очікування, що Європа і Америка здатні настільки серйозно вплинути на ситуацію, що вдасться заблокувати Росію. Не вийшло. Третій, неприємний, але цінний висновок, що сподіватися нам треба на свої сили. І, нарешті: немає ніякого братнього народу. Росіяни можуть нас вбивати. У РФ багато хороших людей, які підтримують Україну. Але це ніяк не впливає на поведінку Путіна». Тому, ;підкреслює ;він, «у найближчому осяжному майбутньому у нас буде величезний сусід-ворог. І нам усім без винятку треба вчитися жити з таким сусідом».