Володимир Гунчик: «Не може бути сильної армії без економіки, не може бути економіки без реформ»

–Напевно, найважливішим фактором, який вплинув на моє рішення в 2004 році, був розпочатий Корпорацією «Богдан» проект. На той період часу я вважав, що найбільше потрібен там. Сьогодні розумію, що вчинив правильно. У 2004 році розпочалася реконструкція всіх площадок, а я тоді працював віце-президентом корпорації та курував виробництво на заводах, зокрема й у Луцьку, Черкасах, Сімферополі, Києві та Запоріжжі... ;Мабуть, тоді бізнес-складова була для мене більш важливою, ніж робота у владних структурах. –Тобто прізвище Президента тут ні до чого? –Абсолютно. Хоча з деякими прізвищами я би не погодився працювати. –До прикладу? –З Януковичем. –А з Кучмою? – Він знаходився в перехідному періоді від радянських часів. Віктора Ющенка вважаю першим Президентом України, який дав відчути людям ковток свободи. ; –Володимире Петровичу, а чи було у Вас особисте розчарування від президентства Ющенка? –У мене було більше розчарувань від президентства Кучми, бо він старався нас придушити. Важко працювалося особливо в 2003 році. Тоді були десантні наскоки на бізнес.; –У Вас також, пам’ятається, були проблеми з податковими органами… –А це все наслідки. Так працювали кучмині діти. Тобто, відповідаючи на ваше попереднє запитання, хочу завершити, що з Кучмою я працювати не зміг би. У нього були методи надто авторитарні. –Чи відчували ви тиск на бізнес в часи Януковича? –Звісно. Але він був більш завуальований, порівняно з кучмівськими часами. Тиснули через Антимонопольний комітет, через перевірки податкової. –На Вас тиснули через політичну позицію? – В тому числі. –У свій час очолюване Вами підприємство мало великий контракт з Луцькою міською радою, яка у лізинг придбала автобуси для електротранстпортного підприємтва. Вони курсували по 15-му маршруту обласного центру. Сьогодні ми їх не бачимо, але, у свій час, було чимало нарікань до якості ;цих машин з боку водіїв. ;Автобусів нема на маршрутах. Вони, я так розумію, несправні. Як Ви це прокоментуєте, адже ;критичну інформацію ;щодо експлуатації машин ви раніше спростовували. –За рік до луцького проекту ми працювали з рівнянами. Там замінили на маршрутах близько 40 автобусів. Вони до цього часу працюють.; –А чого в Луцьку не їздять? –Бо тут на кожному автобусі працювало по 25 водіїв. За машинами ніхто не доглядав. Я себе також запитую: «Чому в Рівному автобуси їздять, а в Луцьку стоять під парканом?». Якби ці автобуси були економічно не практичні… Давайте поїдемо на підприємство та подивимося, в якому вони стані. Автобуси жодного разу не заїжджали на автосервіс. Ніколи!;Ми зараз працюємо над тим, щоб місто отримало нові тролейбуси, але ;переживаю, щоб не вийшло так, як із автобусами. ; От не подобається, що голова ОДА їх не слухається –Повернімося до вашої нинішньої безпосередньої роботи і посади. Ви були призначені в непростий для України та Волині час. Триває війна. ; Які з проблем ;області вирішуються найскладніше? Як впливає на розвиток Волині нинішня війна? –Мабуть, так склалася доля, що довелося працювати у виконавчій владі саме зараз. Труднощі долати мені не вперше в житті.; Як на сьогодні впливає війна? Та вона не впливає тільки на тих, хто не хоче її помічати та зайняв ;своєрідну позу страуса. Ми мали б інші економічні показники в регіоні та державі, якби не війна. 200 мільйонів гривень щоденно український бюджет віддає для того, щоби стримати агресора та забезпечити обороноздатність країни. Це – величезна сума.; Насправді змінилося багато чого в житті наших людей.; –Що для вас особисто складніше: вирішувати питання через погіршення економічних показників чи моральний аспект? Адже війна – це не тільки провал економіки. Це – й політика. На Волині люди перекривали дороги, щоб не забирали їхніх родичів до армії. У вас був момент не зовсім простих стосунків з волонтерами. Що важче? –Хочу почати з кінця вашого запитання. Дуже багато хто сьогодні чомусь хоче, щоб у мене були непрості стосунки. В мене цілком нормальні стосунки з громадськими організаціями, волонтерами. Буквально днями зустрічалися та ламали голову над тим, як впорядкувати механізм ввезення транспортних засобів для використання їх в зоні АТО. Так, були й хлопці, які досить агресивно поставилися до моєї критики псевдоволонтерів. Маю на увазі тих, ;які роз’їжджали на джипах Горохівським районом. ;Хтось перекрутив цю інформацію та подав в іншому вигляді. Ймовірно для того, щоби показати, що у виконавчої влади сьогодні є конфлікти. Які можуть бути конфлікти чи напружені відносини з громадськими організаціями?..; У мене є непорозуміння з окремими представниками громадських організацій, які хотіли би впливати на мене як голову ОДА. ;Якось вони заявили: «Ви нас маєте слухатися, Володимире Петровичу». От їм не подобається, що голова ОДА їх не слухається. Але я ж розумію, що перед ними стоять інші завдання... Називаю таких людей вічними революціонерами. Вони тільки руйнують, живуть ;на гребені конфлікту. У мене ж зовсім інша позиція. Президент призначив на цю посаду, щоби я об’єднував та консолідував. Щоби були створені умови для спільного вирішення завдань і громадськими організаціями, і волонтерами, і владою. Багатьом це не подобається. Вони хочуть знайти щілинку, щоб вставити лом та розхитувати стабільність. Не ділю на своїх і чужих. В мене нема правильних і неправильних.; Що для мене є важчим? Звик працювати в економічних реаліях. Вже в перші дні перебування на посаді зрозумів, що нічого страшного в економіці нашого краю немає. Потрібно вміти чітко виділити пріоритети. І це зробив відразу. Визначив, що займатимусь підготовкою до зими, бюджетом та захистом сімей військовослужбовців. Це спрацювало. Над цими завданнями працювала моя команда перші півроку. Початок цієї роботи був напруженим, бо довелося стикнутися з громадою, що сприймала окремі дії військових посадовців «в штики».; Йдеться про першу та другу хвилю мобілізації. Я ж прийшов, коли вже тривала третя хвиля. Всі пікети та перекривання доріг ;були спричинені тим, що люди переймалися, аби не було повторення помилок. Разом із тим, мені довелося вперше зустрітися з таким явищем, коли громадою прикривалися ляльководи. Вони управляли багатьма процесами, не показуючи себе. Ми тоді вперше зрозуміли, що таке гібридна війна і що таке наша інформаційна безпека.; Перша моя поїздка в Ратне… Люди перекривали дорогу. Але я зрозумів, що там не було матерів солдатів. Там були релігійні фанатики та чітко направлені люди, які з мобільних телефонів керували, що має робити громада. Терпіння і витримка наша зробили своє. Ми ніде не перейшли межі, не піддалися на провокації та конфлікти. Зрештою вдалося залагодити ці питання.; Те ж саме відбувалося під час псевдоконфліктів із громадськими організаціями. Мене провокували на ці конфлікти. Люди запасалися яйцями та іншими атрибутами тільки для того, щоби спровокувати голову ОДА. Казав тоді і зараз повторюю: мене спровокувати не вдасться. –Спровокувати на що? –На прийняття різких рішень або таких рішень, котрі демонструватимуть невпевненість чи слабкість: от ти прийшов, а ми тебе нагнемо і будеш робити так, як скажемо. Ці намагання поставити голову ОДА «на місце» ;проявлялися в перші дні. А потім було все в порядку. Були непрості розмови з родичами вояків у будинку «Просвіта». Там були люди, які переживали за своїх дітей. Вони вимагали від влади прийняття конкретних рішень, захисту і підтримки. Я з розумінням до них ставився. ...держава дуже довго радилася, як поступити – Уряд заявив, що у 2015 році зроблено ряд кроків до фінансової децентралізації і місцеві бюджети отримали додаткові джерела доходів. Чи відчутною для Волині є така децентралізація? І чи варто дослухатися до критики аналітиків, які вважають, що ;так званій бюджетній децентралізації мала б передувати низка галузевих реформ? ;Якщо вести мову про обласний бюджет, то після змін він втратив частину доходів через зменшення надходжень від ПДФО. Самі ж ваші фінансисти кажуть, що надходження з часток податку на прибуток та екологічного податку не покриватимуть різниці. ;В той же час, держава сказала з обласного бюджету фінансувати ветеринарну медицину. Скоріше за все, доведеться з обласної казни платити зарплату працівникам Ковельської залізничної лікарні. Де ж тут децентралізація? –Децентралізація – це не процес одного дня. Він не може відбутися за короткий період. Слухаю, як ви формуєте запитання. Ви – також під впливом інформаційного блоку, який дискутується в суспільстві. От кажете: бюджет зменшився… А що передбачає децентралізація? Це – передача відповідних прав, повноважень і зобов’язань тим органам влади, які безпосередньо повинні їх виконувати. В моєму розумінні обласний бюджет – це утримання апарату обласної ради та три основних бюджетоутворюючих фактори, які мають залишитися на обласному рівні: територіальна оборона, транскордонне співробітництво і надзвичайні ситуації. Більше нічим обласна виконавча влада не повинна займатися.; Скажіть, будь ласка, що це за обласна комунальна власність, яка знаходиться в Маневицькому районі? Я цього не розумію.; Ми говоримо про витрати бюджету на лікарню в Ковелі. Чому? Бо це – перехідний етап. Яке відношення має обласна влада до об’єкту, який знаходиться в Ковелі? Напевно, місто повинне було знайти шляхи порозуміння з районами у питанні обслуговування їхніх залізничників.; – На продовження теми реформ: чи доцільно впроваджувати їх в умовах війни? Чи не матимемо в результаті ситуацію, коли держави просто перекладе незручні для себе проблеми на плечі місцевих рад?; –Держава робила непоодинокі кроки в цьому плані. Нічого не вийшло, бо держава дуже довго радилася, як вчинити. Якщо довго радитися, то результату не буде.; Нам треба робити реформи навіть в у