Мир чи все-таки війна: аналітики хочуть не помилитися

Коломойський і очолювана ним промислово-фінансова група «Приват» має інтереси в банківському секторі, нафтохімії, металургії, засобах масової інформації. Ряд аналітиків ;вважає, що претензії на найбільшу в країні нафто- і газовидобувну компанію «Укрнафта», контрольним пакетом якої володіє держава, а міноритарним акціонером є Коломойський, у зв`язку з неплатежами до бюджету з боку цієї компанії, висуває Президент України Петро Порошенко. Посилаючись на «Радіо Свобода», повідомляє «Волинська правда». Керівник центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов вважає, що ;«фактично Майдан запустив процес олігархічної реструктуризації, в результаті якої одні олігархи втратили вплив і значну частину активів. Інші олігархи, навпаки, незважаючи на втрати, посилилися, зміцнилися, і до останніх належить Ігор Коломойський. Епопея з «Укрнафтою» триває більше 12 років, з тих пір де-юре державна компанія за фактом управляється Коломойським, як його приватна точка. Це стосується і «Укртранснафти», в якій з 2009 року сидів його менеджер, Олександр Лазорко. Коли президентом України був Янукович, він теж нічого не зміг зробити з цим олігархом. Тим більше, Коломойський свято переконаний: якщо вже він не пустив Путіна на територію Дніпропетровської області, скажімо так, йому винні. Скандали навколо «Укрнафти» і «Укртранснафти» показують, що кинуто виклик Президенту». Згадуваний політолог зауважує: «Якщо Порошенко зробить вигляд, що нічого не сталося, то його політична доля може виявитися вирішеною». Натомість голова Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко звертає увагу й на нейтралітет ;українського прем`єра у «війні» між двома «титанами». ;На його переконання, ;«Яценюк опинився у складній ситуації. Він зацікавлений у м`якому вирішенні цього конфлікту, щоб конфлікт не переріс у серйозне протистояння. Але чому він обрав такий специфічний нейтралітет? Судячи з витоків інформації і навіть прямих звинувачень, деякі люди в партії Арсенія Яценюка «Народний фронт» залежать від Коломойського – або представляють інтереси Коломойського... Один з найближчих до прем`єра політиків, Андрій Іванчук – бізнес-партнер Коломойського, тому певний зв`язок з ним, залежність від нього, звичайно ж, існує, і це впливає на Яценюка. З іншого боку, прем`єр-міністр не може виступити на боці олігарха, адже повинен представляти інтереси держави. І ось звідси виникає внутрішній конфлікт інтересів і, мабуть, тому Яценюк обрав тактику такого специфічного нейтралітету. Саме глава уряду повинен відновлювати права держави в цьому конфлікті». Володимир Фесенко не виключає, що підсумком конфлікту Коломойського з Порошенком стане досягнення компромісу: «Проблему посилюють дії Коломойського, його форма захисту своїх інтересів – в дусі 1990-х років, в дусі рейдерства. Якщо Коломойський буде діяти більш гнучко і конструктивно, то можлива взаємоприйнятна форма вирішення цих конфліктів, коли будуть враховані інтереси Коломойського, але водночас держава поверне собі стратегічний контроль над двома своїми компаніями. Пряма масштабна війна з Коломойським, аж до його зняття з посади дніпропетровського губернатора, означала б, по суті, відкриття другого фронту, що є величезним ризиком в умовах, коли не завершена війна в Донбасі». У свою чергу, ;політолог і журналіст Віталій Портников зауважує, що «Президент змушений у своїй діяльності враховувати інтереси різних олігархічних угруповань, та ще й інтереси російського політичного керівництва. Тому що він з цим російським політичним керівництвом веде постійні переговори про війну і мир. І Порошенко знає: там, де йдеться про бізнес-інтереси Володимира Путіна і тих олігархів, якими опікується Путін, позиція російського президента стає безкомпромісною». На його думку, «в цій історії, поза всяким сумнівом, важливу роль грає Сергій Льовочкін. Для цієї групи осіб дуже важливо обмеження можливостей тих олігархічних груп, які кинули прихильникам Януковича виклик ще за часів Майдану. Оскільки вони свого впливу не втратили, то сьогодні роблять все можливе, щоб послабити вплив конкурентів, у тому числі, через свої медіаактиви і через тих персон, які є їх послами в світі публічної інформації».