Навіщо вороги, якщо є такі «друзі»?

Особливо ту, останню, відчувають усі, хто живе за правилами чесного і доблесного громадянина. Ті, кому зарплату, вирахувавши всі податки, сплачують не в іноземній валюті, а в рідній гривні. Серед інтернет-користувачів популярний жарт: долар лізе вгору, ціни ростуть...добре, що зарплата стабільною залишається. Втім, з наданням Україні першого фінансового кредитного траншу в 5 мільярдів американських доларів від МВФ, курс вітчизняної горе-гривні таки стабілізується. Виникає логічне питання: чому ж ціни на продукти харчування і товари першої необхідності донині залишаються високими? На господарському ринку за 1,5 літри непастеризованого живого молока круглолиці господині просять 12 гривень. Та не у всіх власників корів є можливість поїхати до міста з метою реалізації домашнього продукту, а тому вони масово здають його підприємствам приблизно за 2,5 гривні за літр. Уже потім ті ж підприємства, вичавивши з молока і на масло, і на сметану, і на ряжанку, і на сир...поставлять на нього ціну в понад 10 гривень. Безперечно, варто враховувати і вартість переробки продукту, проте вона далека від собівартості утримання корівки у хліві. Начальниця аналітичного відділу консалтингового агентства «ААА» Марія Колесник нещодавно наголосила: «Об`єктивних причин для подорожчання продуктів харчування немає». Своєю чергою, аналітик фінансових ринків Марія Сальникова одному із столичних видань зазначила: «Незважаючи на отриманий транш фінансової підтримки від МВФ, який нібито повинен стримувати падіння гривні, а також фактично падаючий долар, виробники продовжують закладати валютні ризики і накладні витрати у вартість товарів». Іншими словами, логіка українських підприємців звужується до висновку: все ніби добре, але я ліпше підстрахуюсь і поставлю вищу ціну. Не менш цікава і актуальна тема стосується цін на продукти харчування, які користуються попитом. Налякали стадо баранів (пробачте за нетактовність) кінцем світу, а ті скуповувати борошно і крупи побігли. Відтак, кожен власник навіть найменшого магазину подумав собі: якщо так добре загрібають борошенце за 15 гривень, то поставивши ціну на дві гривні більше, його все одно заберуть...і таки забрали. Зрештою, чому там дивуватись... треба пишатися, що живемо в унікальній країні, у якій якщо є попит то й збільшується ціна, руйнуючи всі логічні, економічні та суспільно-моральні принципи. Недарма ж українці мандарини за тиждень до Нового року купують, а яйця ще за два тижні до Великодня. Як на мене, гасло «Свій до свого по своє» у 30-х роках минулого століття був дієвішим, аніж зараз. Позаяк, тодішні українські підприємці, відчуваючи тиск закордонного конкурента, за свого клієнта боролися. Відтак, продавали йому кращий товар з розумну ціну. Нині ж у кожного своя правда. Знаючи, як зараз необхідно підтримувати один одного, підприємливі українці й копійкою не поступляться. Скаржимось на агресора-окупанта... Втім, не він у нас шматок хліба забирає. Схоже, слова Великого Кобзаря у нашій країні будуть актуальні вічно. Шкода, звісно. Та, кажуть, горбатого тільки могила виправить. Не так тії вороги, Як добрії люди — І окрадуть, жалкуючи, Плачучи, осудять, І попросять тебе в хату, І будуть вітати, І питать тебе про тебе, Щоб потім сміятись, Щоб з тебе сміятись, Щоб тебе добити... Без ворогів можна в світі Як-небудь прожити. А ці добрі люде Найдуть тебе всюди, І на тім світі добряги Тебе не забудуть... Тарас Шевченко