Чи маємо сьогодні право на Дні примирення?

24 березня, через місяць із лишком після оприлюднення нашого проекту рішення на сайті обласної ради, Президент Петро Порошенко підписав із цього приводу Указ. Але цей указ, на жаль, є не до кінця продуманим і половинчастим, зокрема він залишає 9 травня офіційним святковим днем. При цьому в указі не дається жодного пояснення, яке ж тоді «свято» відзначатиметься 9 травня? «8 травня не буде вихідним днем. Це день вшанування пам’яті, а 9 травня – залишається вихідним», – заявив, коментуючи цей указ, заступник голови Адміністрації Президента Ростислав Павленко. Таке трактування – категорично недопустиме! Це автоматично розставляє 8 та 9 травня по різні політичні полюси. Для одних тепер буде 8 травня, як день вшанування пам’яті, для інших – 9 травня, як свято. Подібне намагання «догодити всім» – це фактичне «роздвоєння» відзначення подій 70-річної давності. Замість об’єднувати українське суспільство, воно фактично розриватиме його навпіл. Що однозначно – на руку як нашим геополітичним, так і внутрішнім ворогам. Є серйозні застереження і щодо інших формулювань. Вочевидь, Порошенко механічно використав в указі резолюцію Генеральної Асамблеї ООН з нагоди 60-річчя закінчення ІІ Світової війни, що рекомендувала країнам – учасницям Другої світової, застосовувати для відзначення закінчення цієї війни формулу «Дні пам’яті та примирення». Хоча ця рекомендація 10-річної давності стосувалася «мирної» Європи і не враховувала нинішніх українських реалій. Проте вже більше року, як в Україні йде війна, і в умовах російської агресії така формула морально застаріла. Яке може бути примирення в країні, яка веде неоголошену війну з новітніми окупантами? З ким маємо зараз примирятися – з «рашистами»-терористами та їх пособниками, від чиїх рук загинули і продовжують гинути тисячі новітніх українських Героїв? Чи перед їхньою пам’яттю маємо сьогодні на це моральне право? Карл Маннергейм колись сказав пророчі слова, що не втратили актуальності й по цей день. «Ті, хто дотримується такої політики, готові здати політичні позиції в надії на те, що політичні ігри дозволять уникнути поразки. Але вони забувають, що бог війни капризний, вони забули про свої гіркі випробування. Вони забувають, що йде смертельна боротьба двох світобачень і що перемога більшовиків буде означати для всіх поступливих громадян тільки одне: їм запропонують викопати свої власні могили...» Виклики воєнного сьогодення змушують нас думати та вишуковувати нову, досконалішу формулу для відзначення 70-річчя закінчення Другої Світової війни. Я довгий час роздумував над цією дилемою і дійшов висновку, що в умовах кровопролитної війни з новітніми «рашистами» значно адекватнішою буде формула «Дні пам`яті жертв Другої Світової війни». Всіх без винятку жертв тієї війни, зокрема й тих мільйонів українців, які загинули після 9 травня, бо для українців, які виборювали власну незалежну державу, цей день не став святом Перемоги… Згідно з європейською традицією, акцент усіх основних заходів з відзначення Днів пам’яті жертв ІІ Світової війни має припадати на 8 травня. Саме поминальні заходи в ці дні – найбільш відповідні подіям 70-літньої давності. Ці скорботні заходи – за всіма українцями, які стали жертвами німецько-нацистського та російсько-комуністичного окупаційних режимів. Задля відновлення історичної справедливості маємо забезпечити також проведення заходів із висвітлення повної та об’єктивної історії збройного національно-визвольного руху українців у 40-50-их роках ХХ століття. Не секрет, що нацистська Німеччина та більшовицький Радянський Союз у 30-их роках ХХ століття підтримували багатосторонні відносини, у тому числі в розробці нових видів озброєнь та навчанні командних кадрів. Як відомо, саме пакт Молотова-Ріббентропа щодо розподілу сфер впливу в Європі уможливив для гітлерівської Німеччини розв’язання ІІ Світової війни. І тому нацистська Німеччина та СРСР, Гітлер і Сталін є співвідповідальними за цю світову катастрофу. Для українців німецько-радянська війна не може вважатися «вітчизняною», оскільки кривава тоталітарна імперія, що спричинила Голодомор на наших землях, ніколи не була для українців Вітчизною. Кривава військова агресія на Сході та Півдні України, розв’язана Росією, вкотре підтверджує тезу, що кремлівські режими завжди були нашим споконвічним ворогом. У Другій Світовій український народ зазнав величезних втрат. На наших землях війна, на жаль, не завершилась у 1945 році та не принесла українцям національної Перемоги. Військові дії проти українців тривали щонайменше до середини 50-их років, майже мільйон українців були насильно переселені з їхніх етнічних земель, сотні тисяч кинуті до тюрем та вивезені до Сибіру. Сьогодні історичну справедливість частково відновлено. Більше не існує нацистського Рейху, не існує й більшовицького Радянського Союзу. Світ категорично засудив їхні людиноненависницькі ідеології. Проте боротьба за українську Перемогу триває, і вона завершиться лише після цілковитого звільнення української території від російських окупантів. У 70-у річницю завершення ІІ Світової війни в Європі, принципово важливо розмежовувати солдатів, які воювали, і режими, що погнали їх на фронт. Вшанування ветеранів і пам’ять про полеглих жодним чином не може слугувати засобом виправдання й возвеличення тоталітарних систем, що розпочали війну, тиранів, які пролили ріки крові, організували депортації мирного населення, масові розстріли та геноциди. На жаль, в указі Порошенка немає однозначного трактування тих подій, не показаний український погляд на історичні речі. В ньому немає чіткої аргументації фактичного введення в перелік пам’ятних додаткового дня – 8 травня та одночасного залишення в ньому 9-го – як офіційного вихідного. Таке «роздвоєння» просто недопустиме! Це – «міна сповільненої дії», привід для масових провокацій «п’ятої колони»… Саме тому вважаю, що Волинська обласна рада повинна підтримати запропонований фракцією ВО «Свобода» проект рішення «Про відзначення на території Волинської області 8-9 травня Днів пам’яті жертв Другої Світової війни». І цим самим не роз’єднати, а об’єднати 8 та 9 травня єдиною ідеологією, спільною метою – належно вшанувати пам’ять жертв найкровопролитнішої війни в історії планети. Це дасть змогу змістити проросійські окупаційні акценти та змінити багаторічну радянсько-комуністичну традицію відзначення 9 травня як святкового дня. І започаткує нову традицію – щорічного відзначення 8-9 травня як днів пам’яті та скорботи за жертвами Другої Світової… Олександр ПИРОЖИК, перший заступник голови Волинської обласної ради