Щоб не програти Україну

Незважаючи на нерідко апокаліптичні прогнози аналітиків у контексті геополітичних реалій, все одно торжествує нездоланна сила життя. В тому числі –й у нашій країні, яка стала форпостом Європи. Хай і залишеним фактично на самоті ( якщо не зданим ;агресору). Тож якими б не були неоординські ;мрії, у тотальний Сибір не вдасться перетворити світ, як і зупинити хід весни. Всесильна безкарність реаніматорів імперії – лише ;видима частина айсберга. Нерідко бувало достатньо навіть, здавалося б, ;несуттєвої події – і начебто грандіозна будівля виявлялася типовим ;картковим будинком чи колосом на глиняних ногах. Хоча історія часто вчить тому, що нічому не вчить. Звичайно, нинішні реалії, окрім низки об’єктивних процесів, зумовлені системною, принаймні півторадесятилітньою стратегією нинішнього господаря Кремля. ;Не без того, ;що там до ; ;15-річчя «перебування на престолі Владіміра Грозного» була інакша програма-максимум. Але, поза сумнівом, навіть вносячи корективи, від реанімації імперії вже просто не здатні відмовитися. Хай і ці намагання завершать її остаточним крахом. У цьому контексті ; для України ;у Кремлі запрограмовано ;«русскую весну-2015». Те, що ;від втілення цих планів не відмовилися, свідчать армада артилерії й танків, яка щодоби зростає. ;Дипломатичні реверанси про відведення важкої зброї, ;режим тиші, ;перемир’я ;- це радше тимчасова пауза перед новим масштабним ударом. Наскільки ;спроможна Україна протистояти окупантові? Чи не розіграє Москва, активувавши відцентрові тенденції всередині нашої держави, «українську карту», залучившись якщо не підтримкою, то ;капітулянтським спостеріганням за «поглинанням» України? Зрештою, так уже було. Хіба що тоді більшовицька Росія, на відміну він нинішньої, не мала можливості погрожувати перетворити світ у ядерний попіл.; Однак, якими б важкими не виявилися зовнішні виклики, навряд чи менша загроза від внутрішньоукраїнських процесів. Хоча, схоже, минулого тижня вдалося не допустити розгортання протистояння між ;чи не найвпливовішими ;постатями, першим синдромом якого став конфлікт довкола «Укрнафти» та «Укртранснафти». Та чи зуміє український політикум не стати бранцем чужого сценарію ;під знаком 9 травня, навряд чи можуть спрогнозувати найобізнаніші експерти. Утім, відповідь уже запрограмовується ;реаліями сьогодення. Тож спробуймо в цьому контексті ;перегорнути кілька сторінок тижня, що встиг стати надбанням історії. ; ; «Формування нації подолало точку неповернення» Плануючи «російську весну», Путін недооцінив український народ, помилково вважаючи, що розкол в країні проходить між сходом і заходом. Так вважає історик Ярослав Грицак. ;«Соціологія показує: якщо повторити референдум 1991-го, результат буде той же. Більшість жителів України у більшості регіонів вперто хочуть жити в незалежній Українській державі, незалежно від того, хто в Києві біля влади, а також від того, повний або порожній їх шлунок. Тим самим вони підтверджують, що є нацією. Буквально. На щоденному референдумі», - зазначає ;він (див. УНІАН). Ярослав ;Грицак нагадує, що, ;за результатами досліджень, найвищий рівень підтримки військових дій проти сепаратистів спостерігається не в Західній Україні, а в Дніпропетровській і Запорізькій областях. «Якби американський соціолог Семюел Хантінгтон дожив до наших днів і готував нове видання «Зіткнення цивілізацій», йому довелося б переробити свою знамениту карту України. Тепер головна лінія цивілізаційного розколу проходить не між україномовною Західною та російськомовною Східною Україною, а між двома російськомовними областями - Дніпропетровською і Донецькою», - заявив історик. ;Також він вважає важливим з точки освіти нації фактор «жидобандерівців». «Добровільне ототожнення євреїв з місцевою нацією вважається одним з найнадійніших показників того, що формування нації подолало точку неповернення. В Україні, яка фігурує у єврейській історичній пам`яті як земля погромів і антиєврейського насильства, це особливо важливо. Минуле не заважає євреям вважати себе політичними українцями тут і зараз», - констатує Грицак. ;Всі ці фактори, на його думку, свідчать про те, що ;«нація ще себе покаже», особливо якщо ті, хто називають себе її елітою, «перестануть блукати в пітьмі і запропонують Україні нову чітку стратегію розвитку».; «Прийшла пора працювати на країну»; Директор Інституту глобальних стратегій Вадим ;Карасьов підкреслює, що, ;Незважаючи на конфлікт навколо «Укрнафти», Ігор Коломойський ;на посаді голови Дніпропетровської ОДА «залишиться і має залишитися. Тому що сьогодні бар’єром до розхитування ситуації на сході України є Дніпропетровська область та її очільник. Але це не означає, що йому держава має прощати дії навколо «Укрнафти». Які б він заслуги він не мав перед країною. Заслуги перед суспільством не є алібі для ось такого роду дій навколо «Укрнафти», - підкреслює Карасьов (тут і далі посилаємося на ;«Тиждень»). ;На його переконання, держава почала інвентаризувати свої активи, майно держави, а не наступати на приватну кишеню олігарха чи іншого підприємця.«Думаю, що Коломойський погарячкував, пішов на так званий принцип. Але він має зрозуміти, що олігархічні ігри - це в минулому, вони мають закінчитися, як і вся епоха політичної олігархії в Україні. Для цього стояв Майдан, для цього воюють на Донбасі», - зауважує політолог.Крім цього, за його словами, олігархи повинні зрозуміти, що пріоритети змінилися. «Епоха, золотий час олігархів залишився в минулому. Потрібно це зрозуміти. Перш за все, олігархам», - додає Карасьов. «Прийшла пора працювати на країну. Вона потребує сьогодні нашої всеохоплюючої масштабної допомоги. Інакше країна просто не витримає», - резюмує політолог.; ;«Не буде у нас ;у губернаторів ніяких ;«своїх кишенькових збройних сил»; ;«Ми робимо усе можливе, щоб захистити країну. Підтримка армії сьогодні є першочерговим завданням для нас», – наголосив Президент Петро Порошенко під час ;зустрічі ;з командирами бригад та батальйонів Збройних Сил України (тут і далі посилаємося на прес-службу ;Президента України). «Кожен українець, хто є українцем не лише за паспортом, відчув, що це – його справа, будувати нову українську ефективну сильну боєздатну армію», – підкреслив Глава держави, Верховний Головнокомандувач. Він ;акцентував увагу на тому, що ставлення народу до Збройних Сил за останній рік кардинально змінилось. Якщо рік тому в листопаді лише 29% населення висловлювали довіру армії, сьогодні українці довіряють армії більш, ніж будь-кому, навіть церкві. «Беззастережна довіра є запорукою того, що все в нас вийде. Ми захистимо країну, адже маємо тверду надійну підтримку народу», – наголосив Верховний Головнокомандувач. «Майже рік на Донбасі – в різних формах і проявах – триває російська збройна агресія проти України. Розпочавши у березні минулого року втілення своїх загарбницьких планів, ворог врахував нібито все: починаючи від готовності номер один з боку «п’ятої колони» до зруйнованого сектору безпеки держави. Адже на той момент готовими до виконання завдань, та й то з натяжкою, було лише 8 батальйонних тактичних груп, тільки 9 ротних тактичних груп, всього-на-всього чотири загони спецпризначення, 30 пар вертольотів та 15 зенітно-ракетних дивізіонів на всю країну», – зазначив Президент. Коментуючи тему батальйонів територіальної оборони, Глава держави наголосив, що усі вони мають бути вертикально інтегровані в структуру Збройних Сил України і чітко їй підпорядковуватися. «Територіальна оборона буде підпорядкована чіткій воєнній вертикалі Збройних сил. І не буде у нас у губернаторів ніяких «своїх кишенькових збройних сил». Закінчилося це!», – сказав Президент України. Ці слова аудиторія підтримала оплесками. Говорячи про ротацію в Збройних Силах України, Президент зазначив, що четверта хвиля мобілізації відбувається зовсім по-іншому. ;«Зараз військові добре забезпечені, якісно одягнуті і навчені», – констатував Верховний Головнокомандувач. При цьому Глава держави підкреслив, що необхідно створити найсприятливіші умови для повернення на «гражданку» тих, хто демобілізується. ;Також Президент зауважив, що потрібно створити якісний військовий резерв. «Я подав законопроект про резерв першої черги. Ті, хто добре проявив себе в бою, як тільки зміниться обстановка, за лічені години мають бути на лінії фронту», – зазначив Петро Порошенко. «…прецедент для войовничого сепаратизму» Професор політології університету Глазго ;Наталія Кібіта переконана, що «для запобігання сепаратистських настроїв Україні потрібна не децентралізація, а боротьба з корупцією на місцевому рівні, де майже жодне рішення не приймається без хабарів. Інакше реформа зведеться лише до збільшення потуг ;місцевих еліт і дозволить їм стягувати з населення ще більше грошей» (тут і далі ;посилаємося ;на «Лівий ;берег»). ;Крім того, ;попереджає ;вона, кінцевим результатом децентралізації може стати розпад держави. «Найнебезпечніша перспектива - неформальна угоду між Києвом і регіонами, ;коли центральна влада отримає лояльність місцевих еліт, а вони у відповідь збережуть більшу частину формальних та неформальних надходжень до місцевих бюджетів. Що саме по собі є корупцією. Такою була радянська модель в роки правління Брежнєва: Москва в обмін на відданість партійного керівництва республік залишала їм нелегальні доходи. А поки Україна зберігає основні риси радянської моделі, іншого результату від децентралізації чекати не доводиться», - вважає Кібіта. На її думку, по суті, дискусія навколо децентралізації зводиться до бажання місцевих еліт отримати ще більше грошей. «Поки українська влада не зважиться на масштабну боротьбу з корупцією, децентралізація буде губити країну, - наголошує професор ;політології. - ;Корупція, до слова, заважає західним країнам надавати Україні необхідну допомогу і здійснювати тиск на Росію. Захід не вірить заявам Путіна про те, що в Україні до влади прийшли фашисти. Ні Європа, ні США