Страсні дні: територія прийдешнього – не лише мінне поле

Страсний тиждень, який розпочався, навіть для тих, хто втратив свій шлях у пітьмі зневіри та відчаю, дає шанс усвідомити нездоланну сутність добра, неминучість перемоги над злом. Ця істину, яку ціною власного земного життя назавше довів Син Божий, по-своєму підтверджують і суворі, доленосні реалії сьогодення.; У переддень Великодня найобізнаніші експерти пропонують свої версії з приводу того, як вирішать у Кремлі «привітати» Україну, називають орієнтовні дати початку нового масштабного наступу. Вони, звісно ж, можуть скористатися своїм неписаним правом на помилку. Та навряд чи ми, в Україні сущі, маємо право на ілюзію, що ворог змінить свою сутність. Сподівання у «братерство» з боку імперіалістів рівнозначне надії, що Каїн може стати Авелем, а Іуда не зрадить Христа.; Допоки залишиться хоч ОДИН українець, путіно-гундяєвські нелюди ;зі знаменом «русского міра» та двоголової птахоподібної потвори не збираються зупинятися. І немає значення для зазомбованих покручів, хто цей українець за етнічною приналежністю – чи росіянин, чи єврей, чи поляк, чи кримський татарин, чи хто завгодно.; ;Ворог людства, в ореолі брехливої мани, прийшовши вкотре до влади в Кремлі, розпочинає свій черговий наступ, аби… знищити самого себе. Але перед цим він заливає кров’ю, вершить безкарну вакханалію смерті на теренах інших держав. Україна – одна з перших, якій суджено протистояти колективному «путіну», що, схоже, готовий перетворити світу у ядерний пил, безкарно плануючи глобальний удар, адекватну (?) відповідь на війну в космосі. Але для подальшого втілення в;життя імперських планів Кремлю потрібна окупована Україна. Аби відтак використати її як плацдарм для подальшого «умиротворения» Європи.; «За останні кілька тижнів йде радикальне збільшення кількості російських військ на кордоні з Україною. Йде збільшення і систематизація окупаційних військ на окупованій території, частині Донецька і Луганська. Майже 55 тис. на кордоні і до 40 тис. Збройних сил на окупованих територіях», - нагадує перший заступник Голови ВР Андрій Парубій.; Тож, на його думку, питання полягає лише черговій даті «х». На переконання Парубія, існує висока ймовірність широкомасштабного наступу військ РФ до 9 травня. Зважаючи на загрозливі тенденції, навіть Президент Білорусі Олександр Лукашенко в ексклюзивному інтерв`ю медіахолдингу «Блумберг» висловив сумне здивування, чому США залишають Україну наодинці. Навіть у контексті переговорів у Мінську. ; «Найбільше насторожує те, що до цього процесу відкрито не були підключені Сполучені Штати Америки. Я вважаю, що без американців в Україні неможлива ніяка стабільність. І зустрічаючись останнім часом з представниками Сполучених Штатів Америки, офіційними представниками, які у нас бували, я настійно доводив до них цю точку зору, заявляючи про те, що я не знаю, чого хочуть американці тут, у Східній Європі, в Україні зокрема, але якщо американці хочуть, щоб тут були мир і стабільність, вони негайно повинні підключитися до цього процесу», - сказав Глава білоруської держави. Схоже, Захід так і не зумів усвідомити сувору правду: для російського імперіалізму Україна – лише етап на шляху втілення в життя месіанської шовіністичної стратегії. Тож, як підкреслив Президент Петро Порошенко у навчальному центрі Національної Гвардії України, «не зважаючи на те, що ми залишаємось прихильниками мирного розвитку подій, порох треба тримати сухим, та маємо забезпечити найвищий рівень боєготовності українського війська…Ми надолужуємо те, чим 23 роки не займалася держава, відновлюємо те, що 23 роки руйнувалося». При цьому, як уже вкотре наголошувалося, і внутрішні виклики не менш доленосні, ніж зовнішні. Тим паче, що країна поступово починає входити у каламутні води передвиборчої кампанії. Оскільки вже розвіялися сумніви, щодо того, чи відбудуться ;місцеві вибори, заплановані на 25 жовтня. Зважаючи на соціально-економічні тенденції, навряд чи варто відкидати реальність суттєвого реваншу сил, що групуються довкола так званого Опозиційного блоку, який іноді називають окупаційним. Чи зуміють домовитися між собою ті, хто входить у неформальний «клуб олігархів»? Чи зуміє вітчизняний політикум не кинути країну, на догоду Кремлю, у вир хаосу, який може призвести до втрати державності? Тож спробуймо подумки перегорнути кілька сторінок тижня, що вже зумів стати історією, аби, не оминаючи і запитань за самих себе, переконатися, хто ми і де ми.; «Не треба більше чекати» Марсі Каптур, представниця штату Огайо в Конгресі США, пояснила на «ТСН», чому Захід не може залишити Україну наодниці з російськими агресорами.; На переконання М. Каптур, «Захід не може піти, я думаю, частина українських складнощів ще й в географії, бо вона все ж трішки на Сході і система комунікації поза межами України не настільки міцна і є багато тих, хто живе тут і ніколи не був в Україні. Тому є певний брак розуміння того, наскільки вона велика, що вона - одна з найбільших в Європі за кількістю населення, що в неї - одна з найбільших територій, що вона - велика країна і що вона готова до змін. І все, що їй треба - це політична система, яка буде зростати разом із нею і не підриватиме те, у що вірять її громадяни». А відтак вона підкреслює, що «у президента Порошенка є нагода збудувати таку країну». Каптур згадує, що була зворушена зустрічами з молоддю (під час минулорічного візиту в Україну разом із віце-президентом Байденом).; «Оце їхнє прагнення до свободи, воно було настільки помітне, - зауважує вона. - Це був момент. І я подумала: оцю мить треба вхопити, ми - Захід, ми маємо привести їх до світу країн, що люблять свободу, їм просто треба дати можливість, не треба більше чекати. І те, що відбулося на Майдані, та кількість життів, які поклали заради Великої Надії, так-от вона тільки зросла, і ми не можемо просто так розвернутися і піти геть». ; «…зробити неможливим перетин кордону російськими військами» Політтехнолог, директор компанії «Berta Communications» Тарас Березовець попереджає, що «загроза вторгнення, причому саме з півдня, залишається дуже і дуже високою. І це «План Б» Путіна… Путін захоче прорубати сухопутний коридор до Криму, то йому легше всього буде починати наступ саме з півострова» (див. «Главред»). Аналітик додав також, що «Росія в Криму всіляко нарощує свою присутність. Адже туди перекинуті і новітні винищувачі і бомбардувальники». На його думку, це робиться «для того, щоб придушувати українську систему ППО. Але, з іншого боку, у Росії сьогодні немає навіть тих технологій, які були у Радянського Союзу, що дозволяють здійснювати великі десантні операції. Тобто, ні морський, ні повітряний російський десант не може сьогодні провести успішну операцію». Березовець також зазначив, що для України зараз «головне - перетворити перешийок у своєрідну «лінію Маннергейма», яку Радянський Союз в 1939 році ламав-ламав, але зламав об неї свої зуби. Потрібно зробити неможливим перетин кордону російськими військами через Чонгарській перешийок. Повторюся, повноцінної десантної операції Росія провести не може, тому якщо і піде на Україну, то піде тільки по суші».; «Все залежить від Бога…» Другий Президент України Леонід Кучма в інтерв`ю китайському телеканалу СCTV закликає світ вимагати від Росії виконання мінських домовленостей. «Головна складність одна і залежить тільки від однієї сторони - не від України, не від так званих «ДНР» та «ЛНР», не від світової спільноти, а від російської сторони. Бути чи не бути миру в Україні - це все вирішується в Кремлі», - сказав він (посилаємося на «Українську правду»). При цьому Кучма підкреслив, що поки що Росія не хоче миру. «Сьогодні я часто кажу, що все залежить від Бога, але Бог далеко, і не всі визнають його існування, ніяк до нього не допросишся, - і від пана Путіна. Тому все залежить від того, як Москва буде далі дивитися на розвиток подій в Україні. Поки ми не бачимо, щоб вона хотіла миру тут», - сказав Кучма. Він зазначив, що ті умови, які сьогодні висуваються, вони неприйнятні для української сторони.; «Ми не хочемо сьогодні мати поруч ще одне вогнище напруженості за прикладом того ж Придністров`я, Абхазії чи Південної Осетії. Все питання в тому, що і у Європейського союзу, і у тих лідерів, які дали згоду на підписання документа у Мінську - я маю на увазі пані Меркель і пана Олланда - ніяких сумнівів в цьому плані немає. Вони сьогодні виступають за таке мирне вирішення проблеми», - сказав екс-Президент.; На його переконання, єдина сьогодні можливість - це щоб світова спільнота вимагало від російської сторони чіткого виконання цих домовленостей. «У тому числі, і Китайська Народна Республіка, тому що Китайська Народна Республіка підписала Будапештський меморандум про надання гарантій безпеки України. І, на превеликий жаль, китайська сторона поки, скажімо так, обходить цю проблему. На превеликий жаль», - додав Кучма. Він висловив жаль у зв`язку з тим, що ці угоди не виконані. «Не виконуються не українською стороною, а протилежною стороною», - додав він. «Україна: курс на бідність» За останніми даними Держстату, середня зарплата в Україні порівняно з 2014 роком зменшилася на 557 грн до 3 455 грн. Скорочення доходів, девальвація, інфляція, безробіття та війна переформатували соціальні прошарки українського суспільства і підвели багатьох до межі бідності. Утім, озвучувати цифри ніхто не наважується - ситуація міняється надто стрімко. Так вважає у своїй публікації «Україна: курс на бідність» (див. «Економічна правда») аналітик Ярина Михайлишин. Вона зауважує: рівень життя людей залежить від двох показників: доходів та цін. Крізь їх призму можна побачити, якою є динаміка життя в цілому - негативною чи позитивною.; «Сьогоднішня динаміка доходів полягає у затягуванні соціальних поясів, тобто заморожуванні основних соціальних показників - мінімальної зарплати та мінімальної п