Митрополит із Волині «своєї позиції не приховував і не приховує: він противник української державності»

Як зазначає Микола Митрохін, ;«РПЦ слугує для ФСБ джерелом знання про релігійну ситуацію, небезпечні з погляду держави релігійні організації. Також офіційно існують православні храми в центральному управлінні ФСБ у Москві й нещодавно відкритій академії ФСБ. Є офіційна угода між церквою і ФСБ». У той же час, він переконаний: це не ;означає, що кожен священик РПЦ і тим більше УПЦ «стукає» ФСБ. Однак, зауважує він, ;«окрема тема - це впровадження своїх агентів під виглядом духівництва РПЦ…Свіжа історія з «колишнім» ;співробітником ФСБ, що курирував Україну у ВЗЦЗ і був заарештований ФСБ за обвинуваченням у держраді, а також більш ніж підозріла поведінка київського протоієрея Андрія Ткачова, московського «суворовця», котрий нібито недовчився на факультеті спецпропаганди військового вишу й вирушив 1992 року транзитом через Київ священиком до Львова, - хороший приклад цього. За дивним збігом Ткачов покинув Київ, де в нього була успішна парафія, за три дні до арешту Петрина й відразу отримав дуже хороший храм на урядовій трасі, який він перетворив на центр московського ;«Антимайдану».; Тож, як ;підреслює аналітик ;«агентів ФСБ усередині УПЦ, гадаю, у найгіршому разі ;- десятки. Але в УПЦ тисяч п`ятнадцять священиків. Тож статистична ймовірність напоротися в ній на агента ФСБ рівно така сама, як і в будь-якій іншій групі, що становить для ФСБ професійний інтерес, — наприклад, таких, як військові, співробітники СБУ, журналісти або навіть радикальні українські політичні активісти». Митрохін також торкнувся теми «тітушок», які, можливо, ;знаходили прихисток ;за лаврськими стінами. «Наскільки я собі уявляю, в Антимайдані брали участь до 2 - 3 тисяч людей, скільки з них було «тітушок» і скільки жило в лаврі - питання відкрите. Що таке Києво-Печерська лавра? Насправді там існує кілька центрів влади: є настоятель митрополит Павло (Лебідь) і монастирська братія, і є Священний синод УПЦ, Блаженніший митрополит і його оточення», - підкреслює він. ;«Митрополит Павло (Лебідь), з яким я зустрічався у вересні, своєї позиції не приховував і не приховує: він противник української державності. Тепер він, щоправда, каже, що фрустрований обома сторонами, «зрадою Росії» тих людей, які повірили Путіну, тому він, мовляв, незалежний гравець», - зазначає Митрохін. ;А відтак констатує: ;«Він (митрополит Павєл, в миру Петро Лебідь, ;народився 19 квітня 1961 року у Млинівському районі на Рівненщині, ;навчався в Луцькому технікумі радянської торгівлі, висвячений на священика у Свято-Троїцькому соборі в Луцьку, з березня 1994 року – намісник Києво-Печерської лаври. – «ВП») — велика владна постать усередині церкви. Зі своїх позицій він, зрозуміло, міг давати притулок оцій самій команді або з власної волі, або, наприклад, на наполегливе прохання команди Януковича, яка, гадаю, дуже добре інвестувала й у лавру, і в Павла». При цьому Митрохін нагадує, що й «з гуртожитків МВС теж виходили великі загони». А відтак ставить ряд запитань: «Що зробили українська влада й суспільство, які питання поставили, кого в апараті МВС за це покарано? Яку ідеологію сповідували університети МВС у Східному регіоні України? Чи всі викладачі, які обстоювали ідеї «русского мира», переглянули свою позицію чи були піддані якимось санкціям?»;