За півкроку до Армагеддону під знаком «Перемоги»: Захід розв’язав руки «собирателю»

Навіть відчуття свята (ці дні – під знаком світлого Христового ;воскресіння, Великодня) не позбавило від усвідомлення ;трагідраматизму ;реалій, не стало приводом для втечі від суворих випробувань. За право бути собою та мати власну державність українська політична нація платила життями кращих із кращих. А також укотре звучали на різні лади попередження про готовність Росії, яка забезпечила, після анексії Криму, створення пекла на Донбасі, й до масштабної війни. З цього приводу оприлюднювалося стільки версій, що такий перебіг подій здавався ірреальним. Хоча й, зважаючи на майбутню присутність 9 травня у Москві лідерів і керівників урядів майже чверті сотні держав, давалася взнаки алогічна логіка: Путін прийме не тільки показовий інтернаціональний парад, а й спробує до цієї дати (до Дня 70-річчя Перемоги у Другій світовій війні) зробити подарунок своїм фанатам. Адже в РФ, коли вірити соціологам, «собирателя» підтримує не менше 80% населення. При цьому головним улюбленцем росіян залишається Сталін, за політичну реінкарнацію якого видає себе «Владімір Грозний». Згадуваний ;«подарунок» – продовження втілення в життя кривавої цинічної стратегії «принуждения к миру», «возвращения в русский мир». Зважаючи на те, що економічні санкції тільки загострюють «апетити» бранців ідеології месіанського, шовіністичного путіно-гундяєвського імперіалізму, навряд чи піддається сумніву переконання: Кремль продовжить процес перетворення ситуації в Україні на новітній Армагеддон. І під час безпосереднього бойового протистояння (якщо захисники ;нашої держави ;використовують зброю так званого четвертого покоління, то агресори і контрольовані ними найманці – шостого), й методикою перетворення України на територію непевності, страху, хаосу. У цьому ракурсі – навряд чи випадкові ;фактично показові вбивства екс-нардепа, натхненника «антимайдану» Калашникова та показового українофоба Бузини. Після цих та інших смертей в Україні на берегах Москви-ріки починає звучати, за помахом із Кремля, хор голосів зі звинуваченнями у порушенні принципів демократії, у розправі над політичними ;опонентами. Зважаючи на потужну ідеологічно-інформаційну присутність путінського режиму на Заході, навряд чи варто дивуватися тому, що, складається враження, там ;процеси в Україні все відчутніше починають сприймати так, як подобається Володимирові Володимировичу. Останній, у якого, таким чином, все більше розв’язуються руки, може й далі продовжити справу свого життя, знищуючи Україну. У тому числі – з використанням методики спецслужб, належно відпрацьованої на власному народі, аби запустити механізм ще одного антиукраїнського фронту всередині самої України. У стилі пісенної аксіоми, «ведь нам нужна одна победа, мы за ценой не постоим». Окрім «пасток», запрограмованих Кремлем, в Україні вистачить і «зачарованого кола» так званих внутрішніх проблем. Як зазначив Президент Петро Порошенко 16 квітня, у ;день створення Національного антикорупційного бюро, ;«фронт боротьби з корупцією є не менш важливим, ніж фронт, який українські Збройні Сили, українські воїни тримають на Сході країни. І вижити ми зможемо, коли переможемо на двох фронтах: і на фронті, щоб захистити суверенітет та територіальну цілісність, і на фронті, щоб запровадити абсолютно новий державний устрій ;- без корупції». Тож, з усвідомленням майбутніх суворих іспитів, спробуймо подумки перегорнути кілька сторінок тижня, що уже зумів стати історією. «…поєднання звичайної війни з більш витонченою пропагандистською кампанією дезінформації» Майбутній новий глава Військового комітету НАТО Петер Павел фактично б’є на сполох, констатуючи: РФ збільшує військові потужності і загрожує країнам-сусідам. ;«Як солдат, я стурбований діями Росії, тому що збільшення її (військових) можливостей та готовність їх використовувати очевидна», - наголосив він (тут і далі посилаємося на « Укрінформ»). Для порівняння генерал вказує: в 2013 році країни НАТО провели навчання в країнах Балтії та Польщі за участю 6000 солдатів, тоді як Росія приблизно в той самий час проводила навчання за участі 38 тисяч військовослужбовців. На думку Павела, НАТО повинне витрачати більше на оборону, проводити більше спільних навчань серед країн-учасниць і зміцнювати свої позиції перед Росією та бути готовими до «гібридної» війни на кшталт такої, як на сході України, де Росія підтримує терористів. ;Крім того, генерал вважає, що РФ вміло використовує інформаційно-психологічну війну в країні й за кордоном, а НАТО має довести свою готовність їй протистояти. «Російському керівництву вдалося переконати громадськість у тому, що все погане, що відбувається з Росією, йде із Заходу на чолі з США, і що Росія в становищі, коли необхідно захищатися», - зазначив Павел. А колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен підкреслив: «Навіть за радянських часів вони не наважувалися говорити про ядерний конфлікт. Тепер ми бачимо відкрите обговорення. У цьому відношення Росія сьогодні є не безпечнішою за Радянський союз. СРСР був більш передбачуваний ніж нинішнє керівництво РФ». Вже зараз, за його словами, Росія втягнула до «гібридної війни» всю Європу, намагаючись дестабілізувати її зсередини. «Росія використовує поєднання звичайної війни з більш витонченою пропагандистською кампанією дезінформації, в тому числі використовуючи свій фінансовий вплив на країни НАТО», - зазначив Расмуссен. Підтвердженням намірів РФ стало й зізнання начальника ;Генштабу ЗС РФ генерала армії Валерія Герасимова на 4-й Московській конференції з міжнародної безпеки. «На озброєння надходять сучасні ракетні комплекси, здатні ефективно долати глибокоешелоновану ПРО, оновлюється парк стратегічних бомбардувальників-ракетоносців, вводяться в дію новітні підводні крейсери», - повідомив він (цитуємо «Інтерфакс-Україна»). Генерал також зізнався, що «у рамках довгострокових угод з Абхазією, Вірменією, Киргизією, Таджикистаном і Південною Осетією нарощується потенціал розміщених на їхніх територіях російських військових баз». До того ж у Криму вже створено, як зізнався міністр оборони РФ Сергій Шойгу, потужний плацдарм. «…вважає повагу синонімом страху» Професор університету Джорджа Мейсона Марк Кац наголошує, що «у Путіна попереду може бути 3 одночасні конфлікти: в Україні, на Північному Кавказі та у Центральній Азії» (тут і далі посилаємося на «Голос Америки»). На його переконання, зараз «Росія випробовує, як далеко їй дозволять зайти. Коли отримує відсіч - починає думати про альтернативи. Згадаємо Крим: зелені чоловічки спочатку обережно випробовували реакцію України та Заходу. Її не було, тому послідувала анексія». При цьому професор зазначає, що хижацька, підступна поведінка Росії налаштовує проти неї усіх. А відтак дослідник констатує, що «Путін так чванькувато думає, що він може Україну розчленувати, а з Росією такого не станеться. А я думаю, це не так. Росію може чекати відхід Північного Кавказу, Татарстану. І різниця з Україною буде у тому, що на допомогу Росії ніхто не прийде». Марк Кац також резюмує: «Росія шукає поваги, але вважає повагу синонімом страху. Якщо вони хочуть відхватити сусідів від НАТО, їм варто би бути лагідними до них. Але росіянам таке і на думку не спаде. Вони ведуть себе як бандити, бо не вміють по-іншому. Вони досі не зрозуміли, що більше не є наддержавою, тому і ведуть себе так, викликаючи у когось страх, а у когось - сміх. Росіяни просто не знають, що для них самих краще». «Кінцева мета хаотизації» Роздумуючи про стратегію кремлівського імперіалізму, філософ Сергій Дацюк зазначає в «Українській правді»: «Російська влада зрозуміла, що приєднання до Росії Донбасу за сценарієм «окупація-проведення виборів-визнання їх результатів в Держдумі Росії», тобто так, як це було в Криму, неможливе». Тому, переконаний він, мова йде про принципову зміну сценарію РФ щодо Південно-Східної України. «Росія перейшла від стратегії окупації частин території України до стратегії хаотизації Південного Сходу України і, в ідеалі, всієї України, - констатує експерт. - Кінцева мета хаотизації для Росії – доведену до краху Україну легше завоювати». А відтак пояснює, що коли окупація означала для РФ намір приєднати території України, щоб потім на них господарювати, то «стратегія хаотизації передбачає знищення Росією життєвого потенціалу частин території України, а в ідеалі і всієї України». Дацюк також висловився з приводу того, як Україна може протидіяти переходу Росії від стратегії окупації до стратегії хаотизації. На його переконання, контр стратегія України як протидія хаотизації – мир на Донбасі, нова Конституція, реформи. Причому українською владою повинно бути чітко зафіксовано прямий зв`язок: відродження Донбасу можливе лише після його повної демілітаризації та повного інформаційного контролю над ним України. Експерт також вважає, що «Договір про дружбу, співробітництво та партнерство між Росією та Україною, укладений 1997 року і фактично зруйнований в 2014-му році анексією Росією Криму і її війною на Донбасі, потрібно денонсувати Україною в односторонньому порядку. Замість цього Договору Україна в односторонньому порядку має запропонувати прийняту Парламентом Постанову про ставлення до країни-агресора: Росія – недруг, Росія – агресор, російський народ обманутий олігархічним режимом російської влади, імперія для Росії – це фікція, бо Україна на це не погодиться, дії нинішньої російської влади ведуть до світової війни і до розколу Росії на безліч фрагментів». Дацюк також категорично зазначає, що «в цій ситуації всі українці, хто в актуальний момент виступає за підтримку добросусідських відносин з Росією, стають колаборантами хаотизації. Особливо небезпечні такі колаборанти в публічній політиці. Колаборація під гаслом ;«Нам від Росії нікуди не дітися, з нею потрібно співпрацювати» в умовах незавершеної війни є фактично зрадою інтересів України. Щоб співпрацювати з Росією, нам необхідно спочатку закінчити війну, уникнути стимульованої нею хаотизації, досягти з нею миру, пов