Хто буде наступним мером Луцька: спроба аналізу

Фінансовий аспект Деякі аналітики, особливо наближені до структур Ігоря Палиці, саме його виводять в абсолют на наступних виборах, спрощено подаючи їх, як боротьбу двох фінансово-промислових груп: «Приват» Палиці-Коломойського та «Континіум» Єремеєва-Івахіва. Ігноруючи три інших аспекти (вірніше, замовчуючи їх), вони вже нав’язують виборцям думку, що обирати доведеться з двох зол: між представниками «кращого» олігарха і «гіршого». Притім нині діючого міського голову Миколу Романюка активно «прив’язують» до Ігоря Єремеєва, а його опонента, з яким нібито ще не визначилися (хоча дедалі частіше називають прізвище Олександра Товстенюка), уже записують в ангели-благодійники, готуючи виборців до неминучості голосування за нього, бо тільки тоді Ігор Петрович і далі допомагатиме рідному для нього місту. Насправді фінансовий аспект хоч і є важливим чинником перемоги на місцевих виборах, проте дати потрібний результат він може тільки в поєднанні з трьома іншими. З другого боку, в нинішній ситуації, коли народ знову кинули на грань виживання, в суспільстві сформувалася стійка неприязнь до олігархів. Не до багатих людей, а саме до олігархів у класичному розумінні, тобто до тих, хто збагачується, паразитуючи на державному бюджеті. І хоч олігархічні клани у свідомості людей сьогодні умовно поділилися на «своїх» і «чужих» (тих, хто підтримав боротьбу України з російським агресором, і тих, хто вирішив перечекати), цей поділ може швидко замінити неприязнь до всіх багатіїв, у яких пересічний виборець вбачатиме причину всіх своїх проблем. І тоді голосуватиме за того, хто, на його думку, не пов’язаний із жодним із олігархічних кланів. Розуміючи це, Микола Романюк показово дистанціюється від обидвох потужних фінансово-промислових груп, що діють на Волині. Хоч і під тиском громадськості, але він таки звільнив із посади директора ДКП «Луцьктепло» ставленика «Континіуму» Олександра Киричука і, що показово, замінив на свою людину фінансового директора цього комунального підприємства. Поза тим, він не раз заявляв, що наразі не готовий віддавати в концесію (приватні руки) такі стратегічні комунальні підприємства, як «Луцьктепло» і «Луцькводоканал», а навпаки, напрацював можливість отримання вигідного довгострокового кредиту від Європейського банку реконструкції і розвитку на суму 10 мільйонів євро (!) на модернізацію з метою заощадження газу системи теплопостачання міста, про що вже підписано відповідний договір. Якщо хтось скаже, що ця модернізація вигідна Ігорю Єремеєву, який володіє облгазом і для якого, що більше газу споживає місто, то краще, тоді він зовсім не розуміється на економіці. ; Хоча варто не забувати, що у власності структур «Континіуму» є котельня на Карбишева, в якої купує теплоносій «Луцьктепло» і яка опалює до 40 відсотків житлового фонду міста. Та це, як ми пам’ятаємо, спадщина Кривицького, з якою безуспішно намагався боротися попередник Романюка Шиба. Не зумівши повернути котельню у власність міста, Шиба і вибори мера програв, а вже Кропива, який тоді прихватизував цей стратегічний об’єкт, перепродав його структурам Єремеєва. Але, до честі Миколи Романюка, протягом останніх п’яти років із теплопостачанням з цієї котельні не було жодних проблем, як і жодних скандалів із нею пов’язаних. Ігор Єремеєв, хоч не так гучно, як Ігор Палиця, але все ж допомагав місту і безкорисливо. Наприклад, встановив нові світильники на вулиці Лесі Українки, неодноразово спонсорував пальне на прибирання міста від снігу чи інші нагальні потреби. Та й, зрештою, ТЦ «ПортСіті», нова багатоповерхівка на Ковельській, введені в експлуатацію нещодавно – це таки потужні інвестиції в розвиток Луцька. Якщо хтось не розуміє, то це – створення нових робочих місць, податки до місцевого бюджету, підвищення привабливості міста для туристів.; Тож казати, що тільки Палиця дбає про рідне місто, реконструювавши ЦУМ, встановлюючи у школах і дворах спортивні майданчики, оздоровлюючи дітей і дорослих у Буковелі, надаючи допомогу учасникам АТО (а хіба Єремеєв не надає?), було б не зовсім правильно. Хоча Микола Романюк, навіть попри заяву Палиці, що той не буде його підтримувати на майбутніх виборах мера, публічно, під час свого звіту про діяльність у 2014 році, подякував бізнесмену, який сьогодні є державним чиновником, за те, що його фонд «Новий Луцьк» витратив за минулий рік на благодійність 34,4 мільйона гривень. Такі дії Романюка наштовхують на думку, що він хоче бути рівновіддаленим від обидвох фінансово-промислових груп, які працюють на Волині, і готовий працювати з ними настільки, наскільки вони готові допомагати розвитку міста. Бо лише наївний може вважати, що наші олігархи – філантропи й альтруїсти, які хочуть лише одного – комфорту і безпеки городян рідного для них міста. Зображаючи Ігоря Єремеєва таким собі рвачем, який хоче збагатитися на лучанах, а Ігоря Палицю – безкорисливцем і патріотом Луцька, підручні Палиці журналісти замовчують факти вигідного вкладення ним коштів в об’єкти нерухомості: ЦУМ, готелі «Залєскі» і «Лучеськ». А хіба не була вигідною оборудка із отримання фактично за безцінь (за сумнівні борги міста) стадіону «Авангард» і земельної ділянки навколо нього? Тепер ось у Палиці вже є проект будівництва на місці тенісних кортів поблизу «Авангарду» спортивно-оздоровчого комплексу.; Тут доречно згадати, що Романюк, усвідомлюючи примарні на цьому етапі шанси залучення у розвиток міста зовнішніх інвестицій, так само активно сприяє діяльності інших, менш солідних за статками, але не менш амбітних промисловців і підприємців. Як приклад, продаж під реконструкцію структурам Андрія Покровського кінотеатру «Промінь», видача йому дозволу на створення торгівельного центру «Сіті-парк» – в обмін на створення відпочинкової зони на берегах вічно засміченої Сапалаївки. Підсумовуючи, можна констатувати, що залежність міського голови від однієї фінансово-промислової групи чи від одного бізнесмена автоматично створює загрозу перетворення міста в заручники його бізнес-планів. І, навпаки, рівновіддаленість міського голови від інтересів різних промисловців і підприємців, рівноправне партнерство територіальної громади і бізнесу підуть місту тільки на користь. Це важливо ще з огляду на анонсовану децентралізацію і розширення прав місцевих громад розпоряджатися значно більшими коштами, ніж вони мають право сьогодні. Щоб не допустити можливості олігархів залазити в місцеві бюджети, як вони це роблять сьогодні із бюджетом державним. З другого боку, міський голова повинен користуватися повагою і в місцевих бізнес-еліт, а не демонструвати зверхність і намагатися придумувати якісь свої правила гри, що неминуче породжуватиме конфлікти і стагнацію, що яскраво проявилося під час управління містом Богданом Шибою. А як же тоді боротьба з олігархами, запитаєте? На наш погляд, її треба вести не на місцевому рівні, а шляхом тиску громадянського суспільства на Верховну Раду, уряд і Президента, які повинні створити такі правила гри, коли всі бізнесмени будуть прозоро платити податки, не ховатимуть свої структури в офшори, тоді матимуть реальну повагу в суспільстві. Коли ми говоримо про фінансовий аспект, то маємо на увазі й те, що кандидат на посаду міського голови повинен мати достатньо власних ресурсів, щоб провести кампанію і не потрапити в залежність від своїх спонсорів, аби в разі перемоги не довелося розплачуватися міськими активами: майном чи землею. Політичний аспект Будь-яка партія, якщо вона хоче бути в парламенті, просто зобов’язана висувати свого кандидата на вибори міського голови обласного центру. Для свого піару, для здобуття більшої прихильності виборців. Винятком може бути хіба ситуація, коли близькі за ідеологією партії домовляються між собою про підтримку в одному регіоні найрейтинговішого кандидата – представника однієї політструктури – в обмін на спільне висунення кандидата – члена іншої партії – в регіоні, де той користується найбільшою популярністю. Хоча в наших реаліях можливе всяке. «Блок Петра Порошенка» на Волині сьогодні очолює депутат із підконтрольної в міській раді Миколі Романюку групи «Рідне місто» Роман Романюк, а керівником його міської організації нещодавно став лідер цієї групи Євгеній Ткачук. Усе це вказує на те, що Микола Романюк, який протягом усіх п’яти років своєї каденції мера демонстрував певну аполітичність, балотуватиметься саме від пропрезидентської партії. До того ж, нинішній голова ОДА Володимир Гунчик – особистий товариш Миколи Романюка ще з радянських часів. І хоч Ігор Палиця сьогодні формально перебуває в команді Президента, бо очолює Одеську облдержадміністрацію, він не робитиме спроб отримати партійну парасольку від БПП для свого протеже Олександра Товстенюка. Згадаймо, на позачергових парламентських виборах представник команди Палиці Ірина Констанкевич балотувалася як самовисуванець. Хоча до того була заангажована в УРП Левка Лук’яненка. Але робилося це тільки для того, щоб у разі зміни виборчого законодавства на користь висунення тільки від партій не втратити шанс бути зареєстрованою. Самовисуванцям дозволили брати участь у виборах – і потреба в партійній складовій відпала. Як пам’ятаємо, на виборах до ВР в Луцьку від БПП балотувався сьогодні вже в.о. гендиректора ДП «Укрспирт» Роман Іванюк, який уже встиг заявити про свою підтримку Миколи Романюка на виборах міського голови. Команду лідера останніх виборчих перегонів до парламенту в Луцьку – партії мера Львова Андрія Садового «Самопоміч» – на Волині представляє молодий заступник діючого міського голови Тарас Яковлев. Навряд чи Тарас Володимирович вирішить «спалити» себе, спробувавши «підсидіти» свого шефа. Нинішня його посада – подарунок долі і… Миколи Романюка, в якого в команді була коротка лава запасних. Насмілимося припустити, що на керівну роль у «Самопомочі» на Волині Яковлева Садовому пропонував сам Романюк. Товариш Яковлева і «мозок» волинської «Самопомочі» Петро Верзун, який вийшов із гр