1 травня: як формувалися звичаї та традиції

Святкування початку травня простежується у всіх індоєвропейських народів. Ніч з 30 квітня на 1 травня має особливе ритуальне значення в багатьох культурах. Початково місяць травень був названий на честь грецької богині Майї, яка ототожнювалася з римською богинею родючості Bona Dea(Добра Богиня), чиє свято припадало на цей час. У гроті аркадської гори Кіллен Майя зійшлася з Зевсом, від якого народила Гермеса. Римляни ототожнювали Майю із італійською богинею Майєю (Майестою), покровителькою родючої землі. Цікаво, що жертви їй приносили саме 1 травня. У елліністичної-римську епоху вважалася дружиною Вулкана і матір’ю Меркурія, ототожнювалася також із з римською Фауною. Також римляни з 28 квітня по 1-е травня святкували і Floralia- свято на честь богині квітів і трав Флори. Першого травня зранку римляни обох статей виходили в поле з музикою збирати зелені гілки, якими прикрашали двері будинків родичів та друзів. Це було свято Майї, про яку вже йшлося вище.; Саме таке ім’я цей місяць отримав у Римській імперії, а потім через багато століть – у росіян. Для давніх українців назва «май» теж була характерна. Серед інших назв цього місяця – «пісенник», «місяць-громовик», «травник». Так, древні язичники вважали, що лише травневі лікарські рослини мають чудодійні лікувальні властивості. У травні, коли вся природа розцвітає і буяє, давні народи святкували, аби допомогти стати землі родючою. Звернімося до свята, яке називається Белтайн. Нині його святкують віккани – неоязичники, яких у світі нараховується за різними підрахунками близько 3-ох мільйонів осіб. Це свято із Колеса Року має давнє кельтське коріння, а оскільки дослідники вважають, що кельти у свій час дісталися і Західної України, то не можемо оминути цього древнього язичницького свята. Як пише Тімоті Родерік у своїй книзі «Вікка: рік і один день. 366 днів духовної практики в Мистецтві Мудрих» Белтайн – це радісне свято життя. Вікка – релігія родючості, тому деякі ритуали цього свята безпосередньо пов’язані із сексуальністю. Слово Белтайн – це аглійська версія слова Beltaine із ірландського діалектах гаельської мови, воно означає місяць травень. Слово також пов’язане із шотладнським Beltuinn – «травневий день». Воно походить від «багаття Бела», який запалювали в перший день травня в честь кельтського бога Бела (який був богом сонця). Щоб символічно повідомити світ про повернення світла і життя в цей світ, древні кельти запалювали багаття, із гілля, яке було зібране у дубовому лісі. Белтайн з великою урочистістю святкувалося кельтськими племенами Англії, Ірландії та північній Франції (Галлії) в дохристиянську епоху. Одна із кельтських церемоній включала в себе спалювання на багатті Бела злодіїв і полонених в якості жертви. В древніх книгах римлян, які захопили Британію, сказано, що друїди спостерігали за тим, що цілі поселення будували велетенські фігури людей. Полонених закривали в цих клітках, які мали форму людського тіла, а потім учасники свята підпалювали їх. Звісно, нині такий звичай видається звірством, але Церква, спалюючи тисячі і тисячі людей на багаття інквізиції не вважала це злом, а очищенням. Цей звичай цікаво проілюстрований у фільмі 1973 року «Плетена людина». Інші звичаї Белтайну – не такі криваві. На честь свята учасники дійства зрізували гілки глоду із квітуючими бутонами. Потім вони приносили їх додому на честь повернення Богині. Ще одним символом свята є Травневе дерево, об’єкт який асоціюється із Белтайном і Вальпургієвою ніччю. Травневе дерево символізує собою фалос Бога, його закопують в землю, ініціюючи новий період росту і врожаю. Учасники свята прикрашають Травневе дерево стрічками, дзвіночками та квітковими гірляндами. Потім учасники танцюють навкруги Травневого дерева, щоб надати сили землі. Церемонії із Травневим Деревом користувалися великою популярністю в Європі і Церква, яка обурювалася настільки відвертому поклонінню язичницьким об’єктам і намагалася боротися із цим. Проте вона зікнулася із величезним протистоянням із боку місцевого населення. Тому було вирішено включити цей жезл у ритуали церкви. Для поляків Травневе дерево – це молода берізка, дерево життя. Додамо, що форма прикрас для травневого дерева сильно різниться в залежності від регіону. Серед традицій Травневого дерева, які збереглися до нашого часу у Європі – викрадення травневого дерева в Вальпургієву ніч, яка нині зберігається молоддю. Так, травневе дерево викрадають за певними правилами. Викрадене дерево прийнято викуповувати. Викупом може, наприклад, служити частування всіх жителів села. Викрадати травневе дерево годиться в ніч на 1 травня. Белтайн – це свято любові, у тому числі і плотської. Як вірять віккани, саме в цей день Бог бере шлюб із Богинею, запліднює її, щоб взимку вона могла народити нового Бога – Сонце. І Колесо Року зробить свій новий оберт. Богиня народжує дитя на Йоль, який є предтечею Різдва. Традицію танцювати 1 травня навколо жердини, прикрашеного квітами та стрічками, зберегли донині жителі Британії та Ірландії. В цей день вони вибирають Травневу королеву – єдину дівчину, якій в цей день дозволено носити одяг зеленого кольору. За переказами, це улюблений колір ельфів. Таким чином, Травнева королева стає ніби посередницею при спілкуванні між людьми і Народом горбів (саме так називають ельфів та фей). Не можливо уявити святкування Белтайну без вогнища. Стародавні кельти випускали в цей день худобу на пасовища після зими і обов’язково проганяли їх поміж двох багать. Мовляв, це рятувало їх від хвороб. Зауважимо, що для давніх українців вогонь теж був очищаючою субстанцією, так як і вода. Щоправда, на початку травня для українців чудодійною була роса на Юріїв день (6 травня за новим стилем). Адже саме він був оберігачем домашніх травин. Відразу зауважимо, що напередодні цього дня відьми, мова про яких піде далі, збираються на шабаш. Для давніх українців травень – це час гаївок та веснянок. Адже, українські обрядові дійства були тісно пов’язані, як і в інших народів із живою природою, її біологічним станом. Гаївки та весняни є виявом такої молодіжної обрядовості. Як пише український етнограф Василь Скуратівський у книзі «Місяцелік. Український народний календар»: «Сформовані в глибині віків і освячені добрим Ярилом – богом весни, вони частково дійшли і до нашого сучасника». Також молодь у травні водила хороводи. Зауважимо, що у християнські часи Белтайн був витіснено церковними святами: близьким за датою Великоднем (який також свою чергою замінив свято Остари, святом Святого Хреста і днем святої Вальпургії. Про останнє слід поговорити детальніше. У християнстві ніч із 30 квітня на 1 травня – Вальпургієва ніч, свято, яке відзначається в країнах Центральної і Північної Європи. Своїми коренями традиція святкування Вальпургієвої ночі сягає язичницьких часів, коли таким чином святкувалось буяння весни. В християнській традиції це день святої Вальпурги, сестри святого Віллібальда,англійської проповідниці християнства у франкських краях. Зважаючи на те, що раннє християнство часто християнізувало язичницькі традиції, обидва свята злилися в одне. Вальпурга була канонізована у 778 році. Зауважимо, що вона виховувалася в монастирі і отримала на той час чудову освіту. Також вважається, що вона мала владу над водою і могла втихомирювати бурі на морі. Моряки у свій час рознесли славу про неї по всій Європі. Проте про її чудеса скоро забули, а згадали лише під час Епохи Багать (часів інквізиції). Зауважимо, що за різноманітними підрахунками, в Європі за часів інквізиції було знищено від 250 тисяч і до 9 мільйонів людей. Оскільки 1 травня з особливою урочистістю святкувалося язичниками, то старі жінки і взагалі всі ті, хто не міг відразу відмовитися від язичницьких звичаїв на користь християнства, незважаючи на строгу заборону (під страхом страти), продовжували збиратися в недоступних місцях, щоб належними чином; тобто піснями і танцями, зустріти 1 травня. У цю ніч прийнято було співати жартівливих пісень і займатися любощами – це додавало аргументів Церкві, щоб знищити це свято. Вогнища та безлюдна місцевість сприяли поширенню в народі розповідей про відьом, що збираються в цю ніч в різних недоступних місцях. Цікаво, що в традиції нордичних міфів Вальпургієва ніч символізує час, коли Одін помер, щоб збагнути значення рун. Вважається, що в цю ніч слабне межа між світами мертвих і живих. Люди розпалюють багаття, щоб відігнати мертвих і неприкаяних духів, що за повір’ям блукають у ці часи посеред живих. На світанку настає свято Першотравня. Коротко розповімо про традиції святкування в різних країнах. В ніч з 30 квітня на 1 травня по всій Центральній та Північній Європі – запалюються величезні багаття, щоб відігнати відьом, які злітаються в цю ніч на шабаш. Програма свята не змінювалася вже більш ніж 100 років: старовинні ігри, виступи студентських хорів і традиційні вогнища. У багатьох європейських країнах із заходом сонця хлопчаки починають кричати і запалювати петарди, оскільки вважається, що найкращий засіб від духів – галас. У Німеччині вважається, що щорічно в ніч на 1 травня на вершини Броккен (і Блоксберг) у горах Гарц (від Hart – «лісисті гори», там ростуть ялиці) злітаються на мітлах, вилах і козлах тисячі європейських відьом. У Скандинавії палять багаття, щоб закликати весну, відлякати духів і позбутися від сміття, що накопичилося за зиму. І їдять гравлакс – свіжого лосося, маринованого в солі, цукрі і кропі. У Чехії напередодні Вальпургієвої ночі насипають на поріг пісок або траву, щоб відьми не могли увійти до будинку, доки не перерахують всі піщинки або травинки. У Баварії жартівники мажуть дверні ручки зубною пастою, переносять двері в інше місце і витягують з черевиків шнурки. Фіни вважають, що опівночі останнього дня квітня немає жодної вершини горба, де б не сиділи відьми з відьмаками.; Згідно з легендою, саме ніч з 30 кв