Крізь лабіринти поразок – до спільної Перемоги

Біда ;не тільки ;реанімовує «найпечерніші» інстинкти, але й продовжує об’єднати світ. Про це вкотре думається після землетрусу, що завдав удару по Непалу. Та, з іншого боку, навіть тих, хто найістотніше ;впливає на ; вектор майбутнього, ;об’єднує й страх, зокрема – перед геополітичними монстрами, які ;зараз брязкають ядерною зброєю.; За таких реалій спрацьовує ;принцип наступання на подібні історичні граблі. Світ ловиться ;за ілюзію, що від безкарного ворога вдасться на якийсь час заховатися, відкупитися від нього трагедією тієї чи іншої держави, яка приноситься в жертву. ;Таке «прокрустове ложе» поки що успішно використовує Кремль, нарощуючи масштаби поглинання України у контексті вдосконалення методики «гібридної війни». При цьому опираючись на соціальний запит значної частини громадян РФ та на багатий імперський досвід, набутий ;як в епоху ;царату, ;так і в період ;існування СРСР. Водночас минулий тиждень нагадав і про те, що окрім глобальних трагедій продовжує ;навіть із відставні майже у три десятиріччя ;відлунювати ; «рукотворна» трагедію у вигляді аварії на ЧАЕС ім. Леніна. ;Як попередили екологи, в Україні можуть пройти радіаційні дощі та вітри через пожежу (хоч і фатальне полум’я неймовірними зусиллями зуміли зупинити ;в 5 км від сховища старої техніки) на території «Чорнобильської пущі».; Натомість ;до вгамування ;«рускомировского» вогнище навряд чи близько. Контрольовані РФ бойовики, маючи на Донбасі, за оцінками ряду експертів, стільки найсучаснішої зброї, скільки ніколи не матиме ряд країн НАТО, виконують кремлівську програму. При цьому Москва, отримуючи показову моральну ;підтримку Пекіна, фактично «плює» на принципи міжнародної політики. Специфічна позиція Заходу тільки стимулює ;апетити ;послідовників Івана Грозного, Петра І та Йосифа Сталіна. ;Що б не вичворяли ;імперіалісти (від обстрілу місій ОБСЄ, від польотів бомбардувальників ;із, ймовірно, ядерною «начинкою», фактичним початком «гібридної» війни ;проти країн Балтії та Скандинавії), відповіддю Заходу стає риторика про необхідність мирного виходу із війни, яку веде Росія.; На жаль, і київський (17-й) саміт Україна-ЄС засвідчив, що Захід готовий швидше змиритися з геополітичним курсом ;путінської РФ, ніж усвідомити необхідність захистити принаймні себе. ;Підсумковий текст заяви, яка скадається з 20 пунктів, ;задекларував, що імплементація ;Угоди про асоціацію між Україною та ЄС ;«становитиме визначальний крок у процесі поглиблення політичної асоціації та економічної інтеграції України з ЄС на основі поваги до спільних цінностей та їх ефективного поширення». Однак наяву «засвітилися» тенденції до того, що реально наша країна залишиться наодинці з ворогом. ;Тому й ряд аналітиків категоричні у висновку, начебто саміт Україна-ЄС, що відбувся в Києві, фактично став провальним, а досягнення Україною її цілей, зокрема, безвізового режиму з ЄС, переноситься на наступний рік. ;Схоже, й справді ;Європа (як і Захід загалом) ;«здає назад». Незважаючи на відчайдушні зусилля проукраїнського президент Європейської Ради Дональда Туска. Всупереч обіцянкам, які прозвучали з уст віце-президента Сполучених Штатів Америки Джо Байдена з приводу підтримки «мужнього українського ;народу в його боротьбі з російською агресією». ; Тож після 70-річчя завершення Другої світової війни (промовисто, що за результатами опитування, проведеного «Волинською правдою», 61 відсоток читачів вважає 9 травня не днем поминання ;загиблих воїнів, а святом Перемоги) Україна ;мусить, у відповідь на агресію, вести Вітчизняну війну. ;І не факт, чи урочистості у Москві на стануть поштовхом до продовження «визволення України» від українців та втілення вже набутого окупантами досвіду для ;«звільнення» ;інших країн так званого пострадянського простору від їхньої ;державності. ;Адже відповіддю на ілюзії щодо вірогідності ;«умироворення» ;месіанського шовіністичного імперіалізму може стати зізнання вже згадуваного Байдена: ;«Росіяни обрали свого лідера – Путіна, а разом із ним – ескалацію та агресію». Усвідомлюючи ;неминучість ;суворих викликів, спробуймо подумки перегорнути кілька сторінок тижня, що вже став надбанням історії.; «ЄС більше боїться Росії, ніж хоче ;допомогти Україні» 17-й ;саміт Україна-ЄС, який ; ;відбувся у Києві, продемонстрував з одного боку прагнення української влади отримати перспективу членства в ЄС, а також якогомога швидшого отримання безвізового режиму для українців. З іншого боку, українці почули з боку європейського лідерства, що їм треба запастися терпінням і рішучістю на шляху інтеграції в Європейський Союз (тут і далі ;посилаємося ;на «День»). Президент України ;Петро Порошенко на пленарному засідання саміту з участю президента Європейської Ради Дональда Туска та президента Європейської комісії Жана-Клода Юнкера заявив, що стратегічним орієнтиром перетворень у державі є членство в ЄС. «І ми амбітні в своїх планах і вірі, і саме тому декларуємо, що через 5 років ми маємо забезпечити ефективну імплементацію Угоди про асоціацію та досягти умов, необхідних для того, щоб подавати заявку на членство в ЄС», - ;сказав Президент. Натомість Президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер зазначив, що «країни Європи підтримують Україну. Ми розуміємо бажання України стати членом ЄС, тому ми тут, в Україні, зараз». ;А тоді ;додав: «Треба мати рішучість, щоб йти тим шляхом, який вам так болюче дається, і треба мати терпіння, щоб подолати цей шлях і дійти кінцевої мети. У нас амбіційні цілі та великий шлях перед нами, і ми впевнені, що ми його подолаємо».; На переконання Володимира ;Горбача, політичного ;експерта Iнституту Євро-Атлантичного співробітництва, «існує певна двозначність і невідповідність очікувань сторін. Сьогодні Україна бачить ситуацію по-своєму, веде війну, яку вважає не стільки вітчизняною, скільки європейською. А Європейський Союз намагається не помічати цього. Більше того, можна сказати, що склались такі відносини, коли ЄС більше боїться Росії, ніж хоче допомогти Україні. І в цій ситуації, розуміючи, що справжня загроза для нього виходить з Росії, намагається умиротворити російську агресію коштом терпіння України».Він зазначає, що ;побажання ;Україні терпіння і рішучості ;«звучить трохи знущально, бо це наше терпіння потрібно для того, щоб умиротворити агресора і витримати паузу якомога довше. А пауза це - больовий шок для нас, на відміну від ЄС. Адже Євросоюз бачить у цій паузі порятунок для себе, концентрацію ресурсів і кращу підготовку для майбутнього зіткнення з Росією на різних фронтах. Але цю паузу нерішучості і слабкості Європейського Союзу мусить заповнювати собою Україна. Але при тому всьому ми потребуємо і фінансової, і економічної, і військової допомоги ЄС. Військова допомога з боку ЄС фактично не надається, а економічна обумовлюється спеціально сформованими і накиненими українській стороні недоліками. Такими, як корупція, слабкі інститути, не виконані реформи, невиконані кроки по Плану лібералізації візового режиму». Відтак експерт узагальнює, що ;все це - суто технічні речі, які, насправді, в новій сучасній ситуації - факту прямої війни України з Російською Федерацією не є аж такими критично важливими ні для України, ні для Європейського Союзу з огляду на можливі наслідки такої пасивної позиції і поведінки європейських лідерів. Тому ;після ;Київського ;саміту «ми мусимо змиритись з пасивністю Європейського Союзу і прийняти таку реальність, яка нам нав’язується зі Сходу... Поки що Європейський Союз не до оцінює, які у нас є і що наші проблеми, насправді, є його проблемами». Горбач висловлює ;думку, що ;«зараз наша влада робить правильно, коли починає тиснути на них (єврочиновників. – «ВП») ;при зустрічах і говорити ті речі публічно. Іншого виходу у нас немає, ми мусимо ставити перед ними питання руба». ;«У вас потужні вороги»; Президент Європейської ради Дональд Туск перед початком пленарного засідання саміту Україна-ЄС віддав шану героям Небесної сотні. ;Промовляючи ; українською, ; він назвав вулицю Інститутську «святим місцем для України і важливим для всієї Європи» (посилаємося ;на «Європейську ;правду»). Дональд Туск наголосив: «Ваші герої віддали життя за Україну, вільну від корупції, за Україну, в якій править добро та чесність, за суверенну та сучасну Україну, в якій можна гідно жити. Вони зробили найважливіший крок. Тепер все залежить від ;вашої відваги, але також від терпіння». Він ;визнав, що виконання цих завдань ускладнене через зовнішню протидію і пообіцяв допомогу, але наголосив, що не варто розраховувати виключно на допомогу Заходу. ;«У вас потужні вороги, але водночас – багато друзів. Ви можете розраховувати на їхню допомогу, але її недостатньо, якщо ви самі не будете змінювати Україну», - підкреслив голова керівного органу Євросоюзу. «Над нами нависає загроза війни» Глава Української держави ;під час відкриття Міжнародної конференції на підтримку реформ в Україні наголосив, що Україна продовжує послідовно рухатися шляхом ;євроінтеграції. ;Однак вона потребує у цьому ракурсі ;підтримки Заходу. ;Підкреслюючи, що Мінські угоди повинні бути реалізовані в повному обсязі, Президент Петро Порошенко зазначив: «І досі над нами нависає загроза війни ;- це реальність. Війна може розпочатися у будь-який момент, але ми готові зробити все можливе, щоб не було можливості ні сумніватися, ні відступати» (тут і далі посилаємося на прес-службу Президента України). «Ми не дозволимо нікому втомитися від України», - додав він.; ;«Породжує у суспільстві розчарування і зневіру» Філософ і політолог ;Ігор Лосєв ;попереджає, що нинішня владна команда «дуже ризикує, повторюючи помилки помаранчевих, яких вони припустилися 10 років тому» (див. «Український тиждень»). На його думку, «2014-й і початок 2015-го справедливо можуть бути названі пропащим часом щодо політичних, економічних, військових реформ». Аналітика ;у діяльності ;сучасної державно-полі¬тичної еліти ;«найбільше вражає очевидний бр