У тенетах тотальної війни

Після Ризького саміту ЄС «Східне партнерство», який заперечив; песимістичні прогнози; у стилі «Європа відмовляється; від; України», стало зрозуміло, що й надто райдужними перспективами не варто само обманюватися.;; «Нам хотілося б, можливо, більше, але виходимо з реалій, що досягнули можливого максимуму на цей момент. Найбільші оптимісти відірвані від реальності могли сподіватися на те, що Україні прямо у цьому році скажуть, що Україна має перспективи вступу в НАТО чи ЄС», – наголосив політолог; Олексій Голобуцький. Звичайно,; доля України, яку намагається поглинути «Русский мир»,; все-таки залежить, після Всевишнього,; передовсім він неї самої. З цього приводу чітко висловився; Президент Петро Порошенко:; «У кожної країни повинна бути можливість обрати свій шлях розвитку. Зараз Україна платить занадто велику ціну за своє право обирати свій власний шлях. І цей шлях буде залежати від народу України, ми не будемо питати дозволу у кого-небудь за кордоном». Інше питання, що;; домінанта; сучасних геополітичних реалій;; - все-таки культ сили. І буквальної, й «замішаної» на вишуканій облуді.; Держава, що; вже окупувала частину України,;; устами, прости, Господи, свого «патріарха» говорить, нібито в країні, яка протистоїть російським окупантам, «безбожництво стає державною релігією».; Тож; цілком очевидно: Україну, окрім озброєних; Москвою до зубів головорізів, чи не найуспішніше; вже традиційно атакуватиме; й воїнство в рясах, знищуючи державу, суспільство зсередини. ;Ця стратегія, на фоні погроз; кремлівських слуг перетворити принаймні частину світу в ядерний попіл,; очевидно, матиме подальший розвиток.; Оскільки для; Москви; заповітним ключем; у реалізації імперських шовіністичних; планів; на пострадянському й так званому постсоціалістичному просторі; залишатиметься Україна. Тільки знищивши її, зламавши, можна продовжити «освободительный поход».; Тим паче, що економічні санкції лише; розігрівають апетити Кремля.; До того ж, як зауважила президент Литви Даля Грибаускайте в інтерв’ю латвійському телебаченню, «насправді Росія поводить себе гірше, ніж у часи Сталіна і веде першу не конвенційну війну, використовуючи кібератаки, інформаційні та пропагандистські атаки». Хоча, цілком вірогідно, що зараз Москва зробить ставку не стільки на масштабну агресію, скільки на; активізацію «п’ятої колони», розхитування ситуації; в Україні. Тим паче, що своєрідним благодатним ґрунтом для цього можуть стати соціально-економічні процеси всередині країні, політична боротьба на фоні очікування результатів місцевих виборів у жовтні.;;; Однак навряд чи не усвідомлює цих викликів команда Глави Української держави. Адже; Петро Порошенко,; рік тому отримавши всенародну довіру, зумів уже, як справедливо зазначає Олексій Гончаренко, довести: «Він може захистити державу як Верховний головнокомандувач, може гарантувати основні права та свободи людей. В умовах парламентсько-президентської республіки відповідальність президента – це, в першу чергу, безпека та зовнішня політика». Однак навряд чи варто тішити себе ілюзіями, ніби завтра викликів стане менше, аніж сьогодні. Про це достатньо переконувати; й події та тенденції тижня, що; став надбанням історії. «Обов’язково переможемо» Президент України Петро Порошенко під час; розмови з кореспондентом «ВВС» Фергалом Кіном; наголосив: «Давайте говорити напряму; - ми не воюємо з підтримуваними Росією сепаратистами. Це; - справжня війна з Росією».На його думку,;; справжні причини цієї війни «дуже прості. Півтора роки тому народ України вийшов на вулицю з вимогою підписати Угоду про Асоціацію з ЄС. Ціла країна підтримала європейське прагнення.Єдиний, хто був проти – це Росія. Проте я не питаю дозволу Росії, чи йти до Європи. Я запитаю в українців, чого вони хочуть. Вони хочуть бути частиною великої європейської сім’ї». Глава нашої держави; також зазначив, що «ми будемо боротись. Наша головна мета – мир. А для миру нам потрібні дві прості речі. Перша – кордон, ключовий елемент суверенітету країни, має бути закритий для російський військ та зброї. Всі російські військові підрозділи мають бути виведеними до Росії.Без цього ми б не мали ніякої громадянської війни, ніякого внутрішнього конфлікту чи проблем. У нас би швидко настали мир та безпека». А відтак він підкреслив: «Я - президент миру. Я роблю все, аби зберегти мир. Тому я був у Мінську й ми мали дуже важкі 18-годинні перемовини без жодної перерви 12 лютого цього року. У вересні минулого року ми також мали два раунди мінських перемовин. Тому ми підписали і готові виконувати усі зобов’язання, які містять другі мінські угоди. Цього ж ми вимагаємо від Росії». Петро Порошенко; назвав у цифри, що відображають трагізм ситуації. «Ми ми не очікували, що країна буде втягнена у таку велику війну. Ви маєте розуміти, яку ціну Україна платить: від 5 до 10 мільйонів доларів щодня. Для такої небагатої країни, як Україна, це величезна ціна. 7 тисяч життів – це величезна ціна», - зазначив він. Попередньо, виступаючи на вечорі-реквіємі з нагоди Дня боротьби за права кримськотатарського народу та 71-ї річниці депортації зазначив, Президент; зазанначив: «Україна ніколи не погодиться з окупацією Криму і ніколи не віддасть на поталу один з корінних народів нашої спільної Батьківщини. Будемо боротися за права кримськотатарського народу, його національні і політичні свободи. Крим – це не військова база, не «гордость русских моряков», а невід`ємна частина України. Це – унікальний регіон, перлина світової цивілізації, колиска кримських татар. Це – законна, визнана в світі їх Батьківщина» (тут і далі посилаємося на на прес-службу Глави держави). Він також підкреслив, що «переконаний – разом ми обов’язково переможемо. Наші прапори майорять і майорітимуть разом: синьо-жовтий український і блакитний, з золотою тамгою, – кримськотатарський». «…заходи. Жорсткі й рішучі» Соня Кошкіна;; роздумує про ситуацію, в якій зараз опинився; Арсеній Яценюк, і констатує:; «Уже два місяці всі тільки й говорять, що про його ймовірну відставку. Благо, формальних приводів предостатньо. Але час іде, а відставка; не відбувається. І - мінімум до осені - не відбудеться ( посилаємось; на «Лівий берег»). На її думку, хмари над головою Арсенія Петровича згущувалися поступово - ще з кінця минулого року ( у тому числі, в контексті діянь таких його соратників,; як Микола Мартиненко, Олександр Кава, а також заяви; колишнього голови Держфінінспекції Миколи Гордієнка і т. д.). До того ж, торкаючись суб’єктивного фактора, аналітик звертає увагу на відсутність системної комунікації між Яцнюком і Турчиновим. Начебто зараз кожен із них; грає на своєму полі. Наслідком таких реалій стає поступова втрата позицій; «Народним фронтом». Кошкіна свої роздуми ілюструє й даними соціології.; Вона нагадує, що наприкінці березня Київський інститут соціології оприлюднив результати свіжого дослідження. Згідно з даними опитування, якби вибори до ВР відбулися найближчої неділі, голоси визначилися (цей нюанс важливий, - С.К.) розподілилися б таким чином: • БПП Солідарність - 16.1% • Самопоміч - 10.3% • Батьківщина - 7.0% • Опозиційний блок - 6.2% • Радикальна партія - 5.0% • Народний фронт - 4.0% • Правий сектор - 3.1% Якби мова йшла про вибори Президента,; - так: • Порошенко - 20% • Тимошенко - 6.6.% • Садовій - 6.5% • Ляшко - 4.4% • Гриценко - 4.1% • Яценюк - 3% • Ярош - 2.8. На її переконання, суттєво розклад сил не зміниться і в жовтні 2015-го. Кошкіна підкреслює, що «президентська політсила просто зобов`язана підтвердити на них свою першість. Інакше управляти країною ще чотири роки Петру Олексійовичу буде вкрай некомфортно». Тож, наголошує вона, для зміцнення електоральних симпатій, «Банковій необхідно вжити якісь заходи. Жорсткі і рішучі. З показовим покаранням винних у гальмуванні реформ. Ідеально: винних в уряді. На чолі з головою КМУ». На переконання Кошкіної,; «осінь - найкращий час для примусово-показової відставки Яценюка. Яка суттєво допоможе Банковій; на місцевих виборах. У ЗМІ давно фігурують прізвища потенційних змінників Арсенія Петровича: від Володимира Гройсмана до Ігоря Кононенка». «Але, якщо Україна сама себе; зробить слабкою…» Україні загрожує як зовнішня агресія, так; і внутрішня політична; війна. Такий висновок роблять аналітики «Тhe New York Times» (посилаємося; на версію «Дзеркала тижня»). Зокрема Президент проекту перехідних демократій, американський некомерційної групи Брюс П. Джексон вважає, що українська економіка продовжує; «тонути»: у першому кварталі 2015 року падіння ВВП становило 17,6%, а щоб уникнути дефолту,; чиновники перебувають у затяжних переговорах з кредиторами, і досі не уклали угоду. Як припускає він, в Україні; також; досі не вдалося добитися викорінення повальної корупції. «У нас є передбачувано агресивна Росія проти непередбачуваною і ненадійної України. Україна в даний час розглядається як країна, якій не можна довіряти. У ЄС кажуть: де це децентралізація? Де виконання зобов`язань? Де реформи?», – запитує Джексон. «Росія просто чекає внутрішніх проблем України, які зроблять її менш привабливою для Заходу», - говорить експерт науково-дослідницької групи Інституту Карнегі в Москві Олександр Баун. «Путін сподівається, що йому вдасться зробити Україну слабкою. Але, якщо Україна сама себе зробить слабкою, то він може просто почекати і скористатися; її слабкістю в майбутньому», - резюмує він. «Назад шляху немає» «На Заході розуміють, що Україна; - в унікальній ситуації, - зазначає; Альона Гетьманчук, директор Інституту світової політики (цитуємо «Газету по-українськи»).-; Адже маємо одночасно протистояти військовій агресії, проводити реформи, ще й робити це в демократичний спосіб. Тому торік було багато поблажок для нас. Мета російської пропаганди на Заході -; довести, що в України нічого не вийде. Що кожен цент, витрачений на Україну, -; даремний. Що це країна - невдаха. Що жодних реформ немає і не буде. У деяких країнах на Заході і частково всередині України; це працює. Тут російська пропаганда стверджу