Олег Гребенюк: «Це колись директор не знав, де в школі засувка і скільки лампочок у нього горить»

І часом здається, що ці потреби безкінечні. Тому й нарікань багато саме на використання цих батьківських коштів, без яких важко сьогодні уявити нормальне функціонування будь-якої школи або дитсадка. Чи завжди раціонально вони використовуються, чи стануть шкільні підручники розкішшю для учнів й чому навіть три черги не вирішать проблему з дитячими садками у Луцьку — про ці та інші освітянські проблеми розмовляємо з начальником відділу освіти Луцької міськради Олегом Гребенюком. “Більшість батьків усвідомлюють, що бюджет не може повністю утримати ні школи, ні садочка” — Нині в освітян пора гаряча. Хоча коли вона у вас не гаряча? Відлунали останні дзвінки, почалися канікули, на часі —оздоровлення дітей і, звичайно, ремонти в школах і садках. Як же добре було колись нашим батькам! Вони працювали й поняття не мали, як у класі пофарбувати підлогу чи помити вікна... — Чому, наші батьки теж допомагали школі. Приходили щось помити, почистити, підкрутити. — Можливо, але здебільшого такі роботи лягали на плечі техпрацівників. Пане Олеже, розпочну з питання, як кажуть, на засипку: в одному класі престижної луцької школи на зборах батьків поставили перед вибором: або вони самі миють вікна у класі, або 300 гривень треба заплатити прибиральниці. Це правомірно? — Це неправильно. З такими питаннями треба розбиратися. — Чи в обов`язки техпрацівниці входить миття вікон? — Так. За кожним працівником закріплена певна кількість квадратних метрів площі, які він обслуговує. — Це лише маленький штрих, але він демонструє: не завжди апетити в школах адекватні. В одній на потреби класу достатньо 20 гривень з учня у місяць, в іншій 30, хоча потреби всіх дітей у принципі однакові. Тому нарікання батьків часом цілком обгрунтовані. Було багато різних засідань на цю тему, підключалися до цього й громадські організації. Чи вдалося якось відрегулювати цю проблему? Яким чином луцькі татусі й матусі можуть відстежити, як використовуються їхні кошти, здані в садочках чи школах? — Ця інформація оприлюднена на сайті міськвно, можете відкрити й переконатися. Вона доступна також і в самих освітянських закладах, де на дошках оголошень вивішуються протоколи засідань батьківських комітетів із детальними звітами, що куплено, скільки це коштує і т. п. Там, де батьківські комітети працюють нормально — питань немає. Хоча конфліктні ситуації виникають, від цього ніхто не застрахований. Навіть там, де батьківський комітет ніби на своєму місці, є невдоволені. Нічого не зробиш. Звичайно, всім нам дуже хотілося б, щоб всі потреби освіти фінансувалися державою, але... Більшість батьків усвідомлюють, що бюджет не може повністю утримати ні школи, ні садочки. Хоча найбільші витрати нашого міського бюджету йдуть саме на освіту. На утримання освітянських закладів Луцька витрачається до 30 мільйонів гривень. Скажімо, у нас вже традиційно міськрада щороку виділяє по 3 мільйони гривень на роботу з обдарованими дітьми. Це додаткові й експериментальні години, підготовка до ЗНО учнів випускних класів. І незалежно, чи це гімназія, чи звичайна школа. — Україна вже на порозі адмінреформи, привид якої матеріалізується. Потреби освіти, медицини цілком ляжуть на плечі місцевих бюджетів. Справимося? — Вони вже лягли І це не тепер сталося. Утримання дошкільних закладів — на місцевому фінансуванні. Позашкільні заклади державою зовсім не фінансуються. Нас потроху привчають до самовиживання. Ясно, це важко витягнути, але у Луцьку не закрився жоден із закладів, не звільняються працівники і не йдуть у неоплачувані відпустки. За кошти місцевої громади утримується Палац учнівської молоді та центр науково-технічної творчості (ЦНТТ). Мало того, в бюджеті розвитку закладено великі суми для ремонтних робіт та поліпшення їхньої матеріальної бази. Минулого року ЦНТТ отримав комп`ютерний клас, цього року виділено кошти на робототехніку. У Палаці учнівської молоді замінили всі вікна. Тепер плануємо ремонт сцени і глядацької зали, на що заплановано до 5 мільйонів гривень. У дошкільних закладах за три роки за кошти місцевого бюджету ми замінили обладнання харчоблоків, закупили нові електроплити, холодильні установки і т. п. Великий шмат робіт — заміна системи каналізації і водопостачання. Це зараз робиться у багатьох садках. Бо батьки самі не потягнуть таких робіт. “Якби двоє дітей билися за цю котлету, я розумію, це голодують. А тут...” — Зміни, які насуваються на українську освіту, потроху лякають. . Знову говорять про 12-річну освіту. Вже цієї осені підручники учні змушені будуть купувати за свої кошти, і про це говориться на повен голос. Тобто витрати батьківські стануть ще більшими. Безкоштовна освіта, як і медицина, потроху відходить у минуле? — Про зміни говорити не буду, бо ще не знаємо, що і як буде. З приводу підручників, то міністерство освіти задекларувало, що частина підручників буде платною. Там, де будуть нові програми, будуть, найімовірніше, нові підручники. — Це старші класи? — Це 5 — 7 класи. У бюджетних документах на 2015 рік конкретно визначено категорії дітей, які мають право на безкоштовне забезпечення підручниками. Якщо раніше чітко декларувалося “забезпечує підручниками”, то тепер “організовує забезпечення підручниками”. Теж саме про пільговий проїзд: було “забезпечує проїзд” , стало “можуть забезпечувати”. Відчуваєте різницю? — Тобто ніяких гарантій держава на себе вже не бере? Можуть забезпечити, а можуть і ні.... — Залежно від фінансових ресурсів країни чи органів місцевого самоврядування. Є гроші — будьте добрі. Немає — ваші проблеми. — А з харчуванням що буде? Батьки й діти нарікають, що у шкільних їдальнях годують несмачно. — Співвідношення бюджетних і батьківських коштів, яке було раніше 50 на 50, змінено на 40 і 60, тобто батьки платять більшу частину вартості обідів. Чи буде так надалі — сказати не беруся, бо це визначатиметься бюджетними можливостями наступного, 2016 року. — Діти нарікають, що у шкільних їдальнях годують несмачно... — З приводу нарікань на харчування, я б не сказав, що їх багато. Іноді розмовляю з мамою, вона каже: “Моя дитина не звикла їсти кашу”. Людина не має поняття про харчову піраміду, що дітям треба їсти злакові. “А що ваша дитина любить? — питаю. “Піцу. Чіпси.” Даруйте! У шкільних буфетах заборонено продавати шкідливі продукти, такі як чіпси, газовані води, варені ковбаси і т. п. Звичайно, хочеться, щоб було смачно. І вдома хочеться часом чогось смачнішого. Виходимо з можливого. Якось був сюжет по телебаченню, що діти в луцьких школах голодують. І показали картинку, де дитина повертає півтарілки гречаної каші й добру половину котлети. Якби двоє дітей билися за цю котлету я розумію, це голодують, а тут... Даруйте, просто тенденційна інформація. — Частенько міський відділ освіти фігурує у скандалах довкола тендерних закупівель. Як прокоментуєте це? — Звинувачували в чому хочете. Часом навіть до абсурду доходило. Звинуватили в тому, що ми закупили підручники без тендеру. Ціла депутатська група з цим звинуваченням виступила. Ніхто не додумався поцікавитися, що ми в принципі підручників не купляємо. Ми робимо замовлення в Київ, їх привозять і ми розподіляємо по школах. З приводу тендерів. Минулого року у міськвно було 54 перевірки, з них 30 — по тендерах. СБУ, міліція, фінінспекція, санепідстанція. Нас перевіряють безперервно. Один і той же тендер перевіряють 4 — 5 разів. Буває, один перевіряючий сидить, а другий вже у черзі чекає на ті самі документи. Не знайшли тих порушень, про які так кричали деякі ЗМІ. Але жодне з видань жодного разу не вибачилося за безпідставні звинувачення. Це факт. Електронна черга: крок до прозорості чи окозамилювання? — У Луцьку кілька років діє електронна черга у дошкільні заклади. Спочатку було багато ілюзій, всі думали, що вона вирішить проблеми з садочками. Насправді так не сталося. Чи забезпечує ця черга прозорість зарахування дитини в ДНЗ? — Ви правильно підмітили, що батьки покладали на цю чергу якісь нереальні надії. Від того, що вона є, місць у садочках не побільшало. Навіть запровадження трьох черг проблеми не зніме. Якщо місць у ДНЗ не вистачає, то ніяка черга їх не збільшить. А в Луцьку не вистачає майже 1000 місць. Проблему зніме тільки будівництво нових садочків чи відкриття нових груп уже в існуючих. Що й намагаємося робити. — Все-таки черга передбачає черговість і порядковий номер, який присвоюють людині, яка реєструється. Тобто мама має знати, скільки дітей у черзі в той чи інший садочок зареєстровано перед нею. І чи може вона розраховувати на місце. Насправді батьки не мають такої інформації. Потім звідкілясь з`являється список щасливчиків, які потрапили у категорію «до зарахування». Як переконатися, що тут все прозоро і чесно? Чи дозволяє ця система уникати корупційної складової? — Ми вивчали досвід Вінниці і Чернівців, де такі черги діють. Спочатку дозволили реєструватися у багато садочків, тепер обмежили двома. І, напевне, дійдемо до одного, щоб уникати плутанини. До черги ні міськвно, ні завідуючі садків не мають відношення. Вони тільки подають дані про наявність місць у ЦНАП. Ми не можемо ні поставити, ні змінити щось. Це робиться в автоматичному режимі. Ми не можемо на це впливати. — А хто може? — Не знаю. Є спеціалісти, які можуть увійти навіть в систему Пентагону і НАТО. Жартую. Але про корупційну складову можна говорити тоді, коли спочатку комп`ютер висвітлив, що ви потрапляєте в садок, а через деякий час — уже ні. Ось тоді можна підозрювати, що тут щось не так. Батьки самі можуть заходити на сайт, дивитися, контролювати. — Даруйте, але не можуть. Наприклад, когось переставили у черзі, адже ніякі дані про дату реєстрації не висвічуються. Тим паче, що були збої в самій системі. І це породжує недовіру. — Не вникав у такі деталі. Уточню