Відійшов у вічність «батько» кіностудії «Волинь»

Борис Павлович Ревенко народився 25 квітня 1937 р. в селі Журженці Лисенського району на Черкащині, де і пройшли його дитячі та юнацькі роки. У 1945 р. пішов до першого класу школи села Єрки Катеринопільського району Черкаської області. Тут йому довелося потоваришувати з майбутнім першим очільником Українського Народного Руху В’ячеславом Чорноволом, котрий сам був родом з цього села. У 1951 р. у Бориса Павловича від тяжкого недугу помирає мама. Закінчивши шість класів, він переїжджає жити до своєї старшої двоюрідної сестри в смт Березне Рівненської області. Тут, в Березному, закінчує сім класів середньої школи й вступає до Ростовського кіно технікуму. Впродовж ;1957 - ;1960 років служить у війську. Після демобілізації за комсомольською путівкою їде на Далекий Схід в місто Арсєньєв Приморського краю, де працює інженером на закритому військовому заводі. Дізнавшись про будівництво в місті Миколаєві потужної антарктичної китобійної флотилії «Советская Россия», у 1961 р. влаштовується туди на посаду машиніста. Пропрацював на флоті 13 років. У 1962 р. організував там фото-кіноклуб «Антарктика». Окрім кіно та фотозйомок, захопився ще й журналістикою. Статті та нариси виходили друком у всесоюзних газетах «Правда», «Комсомольская правда», «Водный транспорт» та в обласних виданнях «Красное знамя», «Дальневосточный комсомолец». З 1970 р. по 1972 р. навчався на курсах режисерів-операторів аматорських кіностудій у м. Владивостоці. У 1974 р. переводиться на китобазу «Советская Украина». Після чотирьох років роботи, отримавши річну відпустку, вирішує провести її в місті Луцьк, в якому жила його сестра, де Борис Павлович на той час уже мав власну квартиру. Тут його запросили очолити відділ аматорського фото-кіномистецтва в обласному Будинку народної творчості.; 1975 року Бориса Ревенка переводять у режисери аматорської кіностудії «Волинь». Як говорить сам Борис Павлович, у Луцьку він вирішив кинути якір назавжди. Знімав фільми, організовував фотовиставки, проводив методичні семінари для аматорів. У 1961–1991 рр., коли кіностудія ще носила звання Опорно-експериментальної студії Міністерства культури СРСР та ВЦРПС, провів 25 обласних конкурсів аматорських кінофільмів, 4 – всеукраїнських і 1 – всесоюзний. Загалом Борисом Ревенком знято біля трьохсот кінофільмів, п’ятдесят із яких стали лауреатами республіканських, всесоюзних і міжнародних конкурсів. Найбільш відомими з-поміж них є фільми: «Світло витязя» (режисер Й. Струцюк, оператор Б. Ревенко), «В оселі чорного самітника» (режисер Й. Струцюк, оператор Б. Ревенко), «На відстані пострілу» (режисер Й. Струцюк, оператор Б. Ревенко), «Карпилівські вечорниці» (авторський фільм Б. Ревенка), «Відроджена земля» (авторський фільм про визволення болгарського народу від турецького іга, що знімався в Болгарії), «Чарівник із Луцька» (авторський фільм про творчість та долю скульптора Станіслава Сарцевича), «Щедрий вечір на Поліссі» (режисер В. Герасимлюк, оператор Б. Ревенко), «На Купала я давала личко цілувати» (режисер В. Герасимлюк, оператор Б. Ревенко), «Іордан п’є воду зі своєї криниці» (режисер В. Герасимлюк, оператор Б. Ревенко), «Мистецьке прагнення душі, як Богом дана необхідність» (про вчителя малювання з Горохівського району Василя Парахіна), «Щоб хліб родив» (режисер В. Бєлов, оператор Б. Ревенко), «Писанка мальована, з любов’ю подарована» (режисер В. Бєлов, оператор Б. Ревенко), «Скарб сердець» (режисер О. Юрченко, оператор Б. Ревенко), «Пісенна звитяга Челбаської» (режисер В. Бєлов, оператор Б. Ревенко; фільм знятий на Кубані), «Цілитель воленьки, або рецепти мужності патріота» (режисер В. Герасимлюк, оператор Б. Ревенко) – переможець конкурсу українського інституту національної пам’яті. Серед творчих фільмів НАК «Волинь» є і навчально-методичний фільм «Стебло із усмішкою сонця» (автори: Руслана Вронська, Віталій Герасимлюк, Борис Ревенко) про досвід роботи волинських майстрів соломкоплетіння. Остання робота Народно-аматорської кіностудії «Волинь», під керівництвом Б. П. Ревенка, – фільм 2011 р. «Ранок з Тіффані» (режисер С. Федонюк, оператор В. Михно) стала лауреатом шостого міжнародного кінофестивалю в Херсоні, нагороджена золотою медаллю UNICA (до речі, це єдина найвища нагорода серед кіноаматорів України, заснована у 1937 р.). У 1999 р. Б. Ревенко очолив волинський осередок Національної спілки кінематографістів України. Протягом двох останніх десятиліть митець захоплювався колекціонуванням фотокінотехніки. У 2001 р. на громадських засадах створив музей Волинського кінематографу та фотомистецтва. Сьогодні колекція музею нараховує біля п’яти тисяч експонатів. Борис Павлович Ревенко ;виховав цілу плеяду ;відомих в Україні та за її межами кінорежисерів, теле- та кінооператорів. Він ;був надвичайно чуйною, щирою,скромною, безкорисливою людиною, Особистістю та Українцем із великої літери. ;Мир світлій; памяті про незабутнього Бориса Павловича.

Є що сказати?

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *