Постмайданні українські лабіринти крізь призму волинського контексту

Після гібридної війни, згідно з алогічною логікою, нав’язаної чужинцями, - фаза гібридного миру. Та, попри «наліт фаталізму» та фактичного продовження агресії, все одно зрозуміло, що програми-максимум печерний кремлівський шовінізм у мантії «русского мира» не досягнув. Так, окупант, який загарбав Крим і вершить свій «порядок» на Донбасі, не збирається зупинятися. Але, не відрікаючись від імперського геополітичного курсу, він мусить не тільки коригувати свої плани щодо вірогідних анексій. Російський імперіалізм починає відчувати наближення до точки відліку краху сподівань щодо реанімації в ХХІ сторіччі комплексів Івана Грозного. Звісно ж, певне «редагування» тактичних метаморфоз не означає, що в підпутінській РФ відмовляються від того, «как обустроить Украину». За згадуваною програмою-максимом, все має відбутися у відповідністю з концепцією «не было, нет и не будет». Або принаймні евфемізму Владіміра Владіміровіча: «Мы в общем-то один народ». Однак, зважаючи на те, що культ відвертої, цинічної сили не дає належного результату, а радше має цілком протилежний ефект, цементуючи українську політичну націю, то Кремль спробує (і це вже робить) скористатися багатосотлітнім досвідом «упокорения». Ця метода, маючи різних авторів і різні знамена, полягає в тому, аби Україна знищувалася руками самих українців. У якій мірі, на черговому доленосному рубежі, ми спроможні не потрапити в кремлівську геополітичну пастку? Однозначні (чи то песимістичні, або оптимістичні версії відповідей) передчасні. Адже зрозуміло, що доводиться захищати від окупанта і духовну, інформаційну територію, де він поки що, будьмо відверті, почувається, мов риба у воді. До того ж споконвічний ворог №1 має більш ніж достатньо тих наших співвітчизників, які, навіть пропагуючи ультраукраїнські лозунги, фактично працюють на окупанта. Тому й, додавши матеріальні стимули, стратегічний недруг може запустити механізм такого хаосу, що мало нікому не здасться. Схоже, такі та подібні плани – не новина для вітчизняної еліти. Про це минулого тижня було дано чіткі сигнали. У тому числі - у посланні Президента до ВР, під час діалогу Глави нашої держави з Прем’єр-міністром Канади Стівеном Гарпером, Прем’єр-міністром Японії Сіндзо Абе. Як і в контексті сподівань аналітиків, що саміт «Великої сімки» нарешті зважиться на рішення про передачу Україні сучасних озброєнь і посилення співробітництва у військовій та військово-технічній галузі. Тож спробуймо перегорнути кілька сторінок тижня, що вже став надбанням історії, аби вийти з полону ілюзій, щоб не сумніватися: головні виклики – попереду, вони набагато суворіші, ніж ті, що залишилися позаду. «У таких умовах, це очевидно, житиме… ще не одне покоління українців» «Головне наше досягнення за рік, що минув: всім смертям наперекір ми – а під «ми» я маю на увазі всіх нас як велику Українську націю – всі ми зберегли Україну. Як тут не згадати слова Василя Симоненка: «Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ!» - наголосив 4 червня Глава держави у щорічному Посланні до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році» (тут і далі посилаємося на прес-службу Президента України). А відтак він нагадав, що «тверде рішення українців повернути з історичних манівців на сучасний європейський автобан припало до душі не всім нашим сусідам. Коли в лютому-березні 2014 року ворог почав анексію Криму і агресію на Донбасі, він планував, що за рік Україна зникне з політичної карти Європи, а ми, українці, згинемо, як ті літописні образи». Глава держави нагадав про геополітичний вибір України, про те, що політичними пріоритетами є демократизація та децентралізація. У цьому ракурсі він торкнувся й майбутньої виборчої кампанії. «Мене питають, чи свідомий я тих ризиків, які несуть місцеві вибори? Звичайно, свідомий. В одних регіонах Москва планує штучно запліднювати проросійські проекти, в інших – навпаки, стимулювати так звані крайні праві українські, щоб в Європі сахалися від нібито нацизму в Україні. Плани - неоригінальні. Рік тому вони сподівалися, що спрацюють, тепер же, коли ми відродили українські спецслужби, ці задуми приречені. Будемо рішуче класти край спробам втручання у виборчий процес з боку зовнішніх сил. Час, коли відбуватимуться вибори, – це золота українська осінь, а не кривава «русская весна», - підкреслив Президент. Глава держави нагадав, що у новій Стратегії національної безпеки головною загрозою нацбезпеці названо агресію Росії в усіх її формах, спрямовану на виснаження української економіки, підрив суспільно-політичної стабільності «з метою знищення держави Україна і захоплення її території. Ця загроза – як той гострий дамоклів меч, що звисає над головою на кінській волосині. У таких умовах, це очевидно, житиме – на жаль, ми мусимо констатувати - ще не одне покоління українців». Петро Порошенко також наголосив, що, де-факто, крім реальної агресії і війни справжньої, була додана потужна економічна війна. «Російська агресія, виснажуючи українську економіку, б’є по рівню життя українців. А ворог не приховує своїх планів конвертувати незадоволення втомлених та виснажених українців у дестабілізацію ситуації в нашій країні. Хіба не показово, що про «третій київський Майдан» перш за все говорять у Москві?!»- зазначив він. А відтак Глава держави попередив, що й зараз «зберігається і колосальна загроза поновлення широкомасштабних бойових дій з боку російських терористичних угруповань. Зараз на території України знаходяться 14 російських батальйонно-тактичних груп чисельністю понад 9 тис. військовослужбовців. Концентрація російських військових поблизу державного кордону в півтора рази більша, ніж рік тому. Так званий «Росвоєнторг» продовжує регулярно поставляти не лише боєприпаси, продукти харчування, речове майно і паливо, але й найновітніші озброєння і найсучаснішу військову техніку». Тому, у зв`язку із перманентною загрозою розгортання Росією повномасштабної війни проти України, забезпечення обороноздатності держави надовго залишиться нашим ключовим пріоритетом. Петро Порошенко підкреслює, що «різниця з супротивником у ресурсах та потенціалі не повинна зменшувати нашу віру в перемогу. Не забуваймо: Давид здолав набагато дужчого Голіафа. Це саме буде з Україною». Президент не сумнівається, що «всі, хто протидіє реформам і перешкоджає Україні стати успішною, а саме: олігархія, корумпована бюрократія, країна-агресор та її нечисленна п`ята колона, яку ворог намагається підживлювати в Україні, – програють. За останній рік я ще раз переконався: ми, українці, – унікальний героїчний народ, зі звитягою і силою духу якого мало хто в світі може зрівнятися… Наша країна заслуговує на успіх. І так буде!» «Не все ще пропало» З кожною осічкою в кадрових призначеннях, з кожним днем зволікання економічних змін Україна дедалі ближче до реінкарнації янучарства з потворним обличчям Путіна. Так вважає аналітик «Обозревателя» Орест Сохар. «На найближчих виборах Кремль докладе особливих зусиль для просування своїх політичних сателітів в Україні: і немає значення, що це буде, Опозиційний блок з Медведчуком, одесит Марков з «[у]Родіной» чи якісь перефарбовані нацики, які під викрики «Слава Україні», литимуть воду на млин російських інтересів. Незабаром ми отримаємо технологічно підготовлену і гарно профінансовану 5 колону, проти якої опонуватимуть дискредитовані корупцією та економічною бездіяльністю адепти «київської хунти», - попередає він. А відтак запитує: «Чи не купляться наші співгромадяни на солодкі обіцянки московської пропаганди, упакованої в нову риторику?» На його думку, з цієї точки зору, Міхеіл Саакашвілі – світла постать. «Він один з тих, хто може дати додатковий крихітний шанс владі Майдану втримати країну від падіння у прірву, а владу – від поневолення Москвою. Іншими словами, він здатен дати людям надію, що не все ще пропало», - підкреслює Сохар. «…щоб не втратити західну підтримку» «Я думаю, що зараз Україна користується значною підтримкою з боку європейців. Але все більше людей втрачають терпіння, вони хочуть позбутися конфлікту, повернутися до ведення своїх справ з Росією. Існує реальний ризик того, що європейські політичні лідери кинуть Україну. І я сподіваюся, що нам вдасться підтримувати тиск на наші уряди і зберегти підтримку країни», - сказав «Апострофу» Ральф Фюкс, європейський експерт, глава німецького Фонду ім. Генріха Белля. На його думку, для України найближчі кілька місяців. «Багато що залежить також від прихильності і серйозності українського уряду в проведенні необхідних політичних та економічних реформ. Великою проблемою залишається корупція. У Європі стурбовані також питаннями влади олігархів, прозорості бюджету та незалежності юридичної гілки влади - проблемами в основоположних сферах демократичного управління країною», - перерахував Фюкс питання, які необхідно вирішити Україні, щоб не втратити західну підтримку. «…не вистачає коштів – об’єднуйтеся» Володимир Гунчик, голова Волинської обласної державної адміністрації, проаналізував ситуацію з приводу майбутнього «переформатування» громад. На його переконання (посилаємося на сайт ВОДА ), «що міста обласного підпорядкування мають дуже добрі бюджети, а частина сільських і селищних рад – фактично під загрозою з наступного року залишитися без коштів. Громади, які звикли жити за рахунок дотацій з області та району, зможуть їх отримати хіба цьогоріч. А далі мають жити за свої кошти. Наразі з 421 громади близько 130 перебувають у такому стані, що без підтримки не дотягли б і до кінця року. У них не вистачило б коштів навіть на утримання апарату управління. Ситуація не дуже позитивна, але повчальна. Держава зробила висновки і каже громадам: не вистачає коштів – об’єднуйтеся». У т ой же час, об’єднання, вважає держава, є добровільним. Але проігнорувати його, як пояснив очільник ОДА, не дадуть реалії. Це мусять зрозуміти й керівники громад на