Ігор Коцан: “До четвертого курсу кожен студент має вільно володіти англійською мовою”

За його керівництва головний виш Волині здобув звання національного (у 2007 році), а кілька років тому позбувся й регіональної прив`язки у своїй назві. За що ректор піддався шаленій критиці з боку противників глобалізаційних процесів. Мовляв, бренд Волині втрачено, область втратила свою самобутність. Та своє 75-річчя ;Східноєвропейський національний ;університет імені Лесі Українки зустрічає з новою концепцією розвитку і чітким баченням свого європейського майбутнього.; “Маємо амбітні плани — ;створити центр європейської освіти на Волині” — Ігоре, Ярославовичу, ми вже майже звикли до нової назви нашого університету. Хоча на початках важко було. Дехто й досі не може вам пробачити цієї новації. Не шкодуєте, що відважилися на цей крок? — Анітрохи. Є у нас патріоти, які вважають, що прославляти Волинь треба, використовуючи ;лише бренд самої назви. Я так не вважаю. Університет нікуди з Волині не пішов і не піде. Але і в Україні, і в Європі знають та будуть знати, ;що Східноєвропейський університет знаходиться на Волині. Як на мене, це ;підніме рейтинг і статус нашого регіону. Тоді, а було це при Януковичу, ;про євроінтеграцію України ще не йшлося, нашим вектором була Росія. Ми ж розуміли, що рухатися треба в іншому напрямку. І не можна було зволікати, з чогось треба було починати. Дуже багато є університетів таких, як волинський. Усі вони прив`язані до регіону: Тернопільський Ужгородський і т. п. Нам треба було вийти за цю межу регіональної прив`язаності. Довго консультувалися, визначаючи не лише зміну назви, а й саму концепцію розвитку. ;Зібрали конференцію трудового колективу, на яку запросили тодішнього голову ОДА Бориса Клімчука. Виступили й сказали, що будемо рухатися ;в Європу, отож треба змінювати назву університету. Оскільки ми знаходимося на Сході Європи, то наш виш має називатися Східноєвропейським. Коли ;поляки готувалися до вступу в ЄС, ;вони теж ;зробили Східноєвропейський університет у Щецині. ;Тому ця концепція була вивчена й запропонована на розсуд трудового колективу і влади, зокрема. Борис Петрович сказав, що він не рекомендує нам цього робити. Бо ;вважав, що спочатку треба щось зробити, аби називатися Східноєвропейським. Але конференція одноголосним рішенням проголосувала за перейменування Волинського національного університету в Східноєвропейський. Вважаю це рішенням правильним. Переконав у цьому людей, вони мені повірили. Ті університети, які цього не зробили і вже не зроблять, нині шкодують про це. Я говорив з багатьма ректорами, і вони заздрять, що Волинь вчасно ;це зробила. Хоча лише ;від зміни назви мало що зміниться. Ми поставили амбітну мету — створити центр європейської освіти на Волині. ;Щоб не лише наші студенти їхали вчитися за кордон, а щоб ;на Волинь їхали здобувати європейську освіту з усіх регіонів України,отримували європейські дипломи в Україні. ;Щоб пани професори з-за кордону приїздили до Луцька читати лекції.; — Уже тепер же багато випускників нашого університету продовжують навчання в Європі та США, що свідчить про високий рівень знань, здобутих у волинському виші, за яким тривалий час тягнувся шлейф провінційності...; — Ми видаємо міжнародні сертифікати, наші дипломи бакалаврів визнаються в Європі. З дипломом бакалавра ;наші випускники мають право вступати у будь-який університет Європи. ;І багато хто користується цим правом. Маємо багато підписаних угод, зокрема про подвійні дипломи. В польських університетах при здобутті другої ;магістерської освіти наші випускники навчаються безкоштовно. Буваючи ;в Європі, переконуюся, що наш університет стали більше знати ;там. Ми подали в Раду ЄС пакет документів для фінансування будівництва науково-технологічного парку СНУ. Я мав зустріч з Ельмаром Броком, головою комітету з міжнародних справ Європарламенту з цього приводу, він дав свою згоду. Зараз документи на експертизі в Брюселі. Проект вже готовий, технічна документація узгоджується, державний акт на землю є. Науково-технологічни й парк — це ;ціле ;містечко на площі 8 гектарів на вулиці Степовій, де буде все: гуртожитки, житлові будинки для викладачів, навчальні корпуси, спорткомплекс і т. п.; — Фінансова самостійність вишів, яка є одним з наріжних каменів реформи вищої освіти в Україні, дозволить Східноєвропейському університету запрошувати іноземних викладачів читати лекції студентам? — Дуже важко говорити про фінансову самостійність, про яку так гарно розповідається пересічним українцям. Бюджети університетів зараз такі: спецфонд, який знаходиться у казначействі й на який ;надходять кошти від сплати за навчання, і державне фінансування, що витрачається на зарплати, стипендії та комунальні послуги. На розвиток університету в бюджеті ;нічого не закладено, у спецфонді — теж. ;Інфляція щорічна становить майже 10 відсотків, а угоди на оплату за навчання ми укладаємо зі студентами на чотири роки. Вартість навчання не змінюється впродовж цих років. Тому зароблені кошти можемо використовувати тільки для того, щоб забезпечувати навчальний процес, утримувати корпуси, ;наукові лабораторії, в яких студенти могли б проходити хоча б якесь стажування. ;А для того, щоб вийти на європейський рівень, закладених в бюджеті коштів, просто недостатньо. Незалежно від того, чи ;будуть вони в автономному режимі розподілятися, чи ні. ;Університети зможуть вийти на новий рівень тільки тоді, коли буде підписано угоду про асоціацію з ЄС, а саме ;її економічну частину. Коли ми створимо міцну матеріально-технічну базу, щоб студент не чекав, що за три чи чотири роки щось там відкриють, а ;щоб виш міг відразу створити йому всі умови для навчання, наукових ;досліджень, які згодом будуть реалізовані. ;Коли бюджет університету становитиме, до прикладу, 100 мільйонів євро з бюджету і стільки ж він зароблятиме самостійно на різних наукових програмах, грантах — ось ;тоді можна чекати високої якості освіти. Європейські університети, до речі, заробляють такі суми щороку. ;Дасть Бог, скоро закінчиться війна, і всі зрозуміють, що має бути пріоритетом. Розвиваючи університет, можна вирішувати першочергові економічні завдання, які стоять і ;перед областю, і державою. ;Поки що влада цього не розуміє. Що основне для студентів? Не вчити їх, як зробити, а навчити, ;що робити. Тоді вони принесуть десятки цікавих оригінальних рішень. Будуть і енергозберігаючі технології, і сільськогосподарські, екологічні й т. д. ;Поки що нас усіх вчать, як робити. Це неправильно. “Знамениті університети Європи та США знаходяться у маленьких містечках” — ;Чи ;реально для ;університету такого невеликого міста, як Луцьк, де немає потужних наукових установ, ;розвивати серйозну академічну науку? — Думка має здатність матеріалізуватися. Мрії теж. Коли про це не думати і нічого не робити — нічого ;не буде. Є наочні приклади в світі: ;знамениті університети Європи та США знаходяться у маленьких містечках. Той же Гарвард знаходиться на окраїні Бостона. ;А маленькі університети там чомусь ;знаходяться у великих містах. Маленьке місто функціонально досконаліше для розвитку університету. Це вже вивчено й досліджено. Якщо з будь-якого кінця міста до університету можна доїхати за тридцять хвилин — це місто придатне для ;повноцінного існування вишу. Є такі міста в Америці та Європі, які живуть лише за рахунок університетів. І успішно розвиваються. Тому нам потрібна концепція і вже ;треба щось робити. Бо нас Львів ;обганяє. Західне наукове товариство, всі ;відділення Академії наук знаходяться у місті Лева. ;Лише одне ;— у Східноєвропейському університеті, а саме ;науково-дослідний Інститут Лесі Українки. Читали, що Андрій ;Садовий у Львові придумав? Будує індустріальний парк ;на 50 гектарах. Провів конкурс, ;Нідерланди ;хочуть вкласти в це ;50 мільйонів євро. ;Я запропонував ;проект науково-технологічного парку ще років сім тому. Тоді львів`яни мені телефонували й хотіли, щоб ми їх включили в цей проект. А вийшло що? Ми говоримо про розвиток сільського господарства, енергозбереження і думаємо лише про те, якого мера обрати. Працювати треба й думати про майбутнє. Якщо зараз не використаємо можливість, то ;всі наші діти ;через трохи поїдуть ;до Львова вчитися. Треба працювати й робити серйозні міжнародні проекти. — Якихось;новацій у новому навчальному ;році студентам варто чекати? — Звичайно, бо новий закон “Про вищу освіту” вже діє. Студенти самі обиратимуть до 25 відсотків предметів, які вивчатимуть. Лекції триватимуть не півдня, як раніше, а впродовж цілого робочого дня, як у європейських вишах. ;Все, що закон вимагає, будемо робити й до цього готові. ;Найсуттєвіші зміни, звичайно, торкнуться тих, хто прийде на перший курс. Вони навчатимуться за програмами, максимально наближеними до європейських. Іноземну мову вивчатимуть з першого курсу, але не так, як ми в радянські часи: вчили, але розмовляти не вміли. На вивчення англійської мови дуже багато годин виділяється, щорічно проводитимуться екзамени, тести, посилений контроль. ;Без досконалого знання іноземних мов не можна говорити про повноцінну інтеграцію в світовий освітній простір. До четвертого курсу кожен студент має вільно володіти англійською, незалежно від того, на якому факультеті він навчається: на фізичному, хімічному чи гуманітарному. Ніхто не отримає диплом бакалавра, поки не складе тести з іноземної. І в магістратуру ніхто не вступить теж. У магістратурі ;набиратимуться групи, де основною мовою навчання буде або англійська, або українська. Паралельно на вибір обиратиметься ;якась іноземна мова для вивчення: польська, іспанська італійська, словацька. Тобто англійська перестане бути іноземною, а стане робочою мовою в Східноєвропейському університеті. ;Президент Казахстану Назарбаєв своїм указом розпорядився, щоб у 11 — 12 класах казахських шкіл всі предмети викладалися англійською мовою. Уявляєте? А я дискутую з директором Луцької спеціалізованої першої школи, щоб там запровадили таке навчання. Він каже, що не готові, не будуть вчитися і не зможуть доб