«Майданом країну не зміниш. Її можна просто перезавантажити», – активісти руху «Народний контроль»

Наше завдання: розбавити місцеву політику громадськими активістами ; –Скажу свою суб’єктивну думку: від самої назви «народний контроль» трохи потягує радянщиною. На прес-конференції, де ви презентували громадську організацію на Волині, казали, що контролюватимете ;чиновників, правоохоронців – фактично владу. А який контроль влади може здійснювати громадський рух, очолюваний народним депутатом від політичної сили Президента України? М.Ш.: –Ти не зовсім правильно формулюєш питання. Дмитро Добродомов не обраний від Блоку Петра Порошенка. Він – представник пропрезидентської фракції в Парламенті. П.Д.: –Він балотувався як самовисуванець, а вже у Верховній Раді вирішив долучитися до коаліції. –Але в пропрезидентській фракції. Тобто він підтримує Президента та його політику, Президент – це влада. П.Д.: –Добродомов підтримує коаліцію.; М.Ш.: –Але має свою позицію. –Як ви знайшлися з «Народним контолем» і якими аргументами можете переконати, що цей контоль справедливий, а не проплачений? М.Ш.: –Наші дії щодо забудов на Стрілецькій, пр. Дружби народів та Соборності – це докази справедливості цього руху. Люди роками не могли дочекатися справедливості від влади, а проблема була. Людей відфутболювали, даючи можливість забудовникам далі робити своє.; Чи наш контоль проплачений? Ну, давайте подумаємо, хто б нам міг поплатити, щоб ми робили ці розслідування. П.Д.:; –Я хочу ;повернутися до ;початку Вашого питання. Так вийшло, що після свого повернення зі Сходу, тут я опинився в ситуації, коли всі постреволюційні середовища фактично пересварилися, маргіналізувалися (на мою думку). Але було середовище людей, які представляли різні рухи, але всі вийшли з Майдану та мали довіру один до одного на індивідуальному рівні. Це середовище збиралося і планувало сформувати громадську платформу. Водночас, у Києві я буквально випадково зустрівся з представниками руху «Народний контроль». Мене запросили на каву, ми поспілкувалися. Після цього вже було обговорення тут на Волині серед людей, про яких я вже казав. ;Справа не в назві і навіть не в тому, що організація є всеукраїнською. Просто був шанс об’єднати тих людей, яких ми хотіли об’єднати після тих всіх постреволюційних бродінь . Ми разом хотіли робити корисні справи.; Ну, і, звісно, вибори. –Тобто «Народний контроль» братиме участь у місцевих виборах? П.Д.: –Ми відкрито про це заявили. Михайло проводив зібрання громадських активістів та волонтерських організацій, де ми дали чіткий меседж для волонтерів, журналістів, для громадських активістів, які не були ще в політиці, але займалися певною громадською діяльністю. Хто бажає, може до нас вступати, або співпрацювати. Не важливо, хто, аби – результат. А наше завдання – розбавити місцеву політику громадськими активістами. Ми вважаємо, що це буде достойна зміна і принаймні невеличке громадське середовище в будь-якій раді зможе набагато краще вирішити ті проблеми, що накопичуються.; –Але, Павле, сьогодні Ви й так є депутатом міської ради, то ;Вашим приходом в ній аж ніяк не з’явиться нового обличчя. А чи не думаєте, що організація, створена напередодні виборів, відштовхне людей саме цим? Адже розчарувань передвиборчими проектами в нашій історії було чимало. П.Д.: –Ну, дивіться, першою чергою ми будемо представляти не організацію, яка створена перед виборами, а людей і дії. Ми сподіваємося на довіру саме до наших людей і дій. Це по-перше. По-друге, організація не є новоствореною, бо вона вже існує два роки у Львові. Це – громадсько-журналістський рух. Просто після того, як Добродомов став депутатом, вони подумали: а чого б не зробити чогось подібного в інших областях? Чому б не об’єднувати громадських активістів з простими меседжами, не вдаючись до глобальних ідеологічних маневрів?; М.Ш.:; –Ти запитувала ще, чому «Народний контроль»? Пояснення дуже просте: у Львові була телевізійна програма з такою ж назвою. Був певний стиль роботи цієї програми. Там досліджувалося, як живуть чиновники. Це – ;до певної міри, іміджевий проект Добродомова і асоціювався з тією програмою, тому він створив однойменну громадську оргазацію.; Тепер про те, проплачені ми, чи не проплачені. Є певні історія та імідж Павла Данильчука, є певні історія та імідж Михайла Шелепа. Хто скаже, що ці люди не мають своєї позиції? Так говорити не можна. Чим цікавий нам цей рух? По-перше, він позиціонується на громадському активізмі. Для мене в цьому немає нічого нового. Друге: розбудовується структура. Є загальні принципи, але далі на місцях рішення приймає осередок. Тобто ми незалежні в своїй діяльності та нас це влаштовує. Всеукраїнський статус дозволяє мати певні ресурси. Якщо ти ;місцевий активіст понад 10 років ;і про тебе ніхто не знає, то ти є активістом для себе чи для свої друзів. Тут є можливість використати ресурси для пропагування тих ідей, які ми хочемо впровадити тут на місцевому рівні. Ось і все.; –Куди конкретно будете балотуватися на місцевих виборах? П.Д.: –Ще все не визначено. Будемо відштовхуватися від того, який діятиме Закон. Крім того, не відомо, що буде з виборами, як впливатиме війна на обставини. Про це варто говорити. Але, якщо вибори будуть відбуватися, то ми маємо бути до них готовими і сформувати коло громадських активістів, які підуть на ці вибори. Але, однозначно, будемо йти і в обласну, та всі інші ради. М.Ш.: –Є три лінії. По-перше, ми маємо «гарячу лінію», де люди мають зможуть звернутися з якимись локальними проблемами. Їм потрібно допомагати, бо вони не знають до кого звертатися і де шукати правди. –А у вас вони їх знаходять? Ви маєте, скажімо, можливості фахової юридичної допомоги? М.Ш.: –Я пізніше про це скажу.; Друге: є проблеми, яких не піднімає центр чи не хоче піднімати, а ми вважаємо, що вони є суспільно-резонансними і ми включаємося. Третє – вибори. Тобто, ми не кажемо, що виберете нас і ми будемо виконувати якусь там роботу, як чинять політичні структури, а зараз нічого не роблять. Наш принцип: будуть вибори – окей, йдемо на вибори. Не буде виборів, ми все рівно працюємо над темами, які піднімаємо нині будемо реалізовувати їх через свої інструменти впливу: депутатського мандату, різного роду запити і звернення, тиску через медіа.; –У вас є фінансування на розміщення відео-сюжетів і чи збираєтеся започаткувати телевізійний проект на зразок львівського? М.Ш.: –Оксано, ви не дивитеся «Волинське телебачення»... –Дивлюся, щоправда, не 24 години на добу. П.Д.:; –У нас вже існує телевізійний проект, який транслюється в 19.45 щодня по буднях. Програма називається «Гаряча лінія «Народного контролю».; –Хто фінансує цю програму? Чи ВТ вам надає безкоштовний час трансляції? М.Ш.: –Такого не буває, щоб безкоштовно. Ми маємо заключений договір. Фінансування – компетенція київського офісу. Наше завдання – піднімати теми і робити сюжети. От, до прикладу: телефонують люди з «Дружби народів» на «гарячу лінію»: «Ми прийшли з роботи, а тут на нашій прибудинковій території згрібають землю і збираються готувати місце під літнє кафе. Допоможіть!». Приїжджаємо: депутати, активісти, журналісти. Включаємося і з’ясовуємо: «Чому тут робиться кафе, чи є погоджуючи документи?». Люди ж прості навіть не знають, про що питатися. А от коли люди в темі, то того забудовника можна розворушити. Документів немає. Кажемо: «Хлопці, зупиняйте роботу». Їдемо в міську раду. Через тиждень забудовник каже: «Ми нічого будувати не будемо». Бо не мають відповідної документації.; –Свого роду це психологічний тиск на ;порушників? М.Ш.: –Психологічний? В тому числі.; ;Чиновницький механізм ;не повороткий і не працює –Інтернет розказує, що вашу організацію фінансує Віктор Медведчук. (обидва сміються) М.Ш.:; –Я вже комусь відписувався, що, у випадку, якщо нас фінансує Медведчук, то ми з Павлом будемо першими, хто розвалить цю структуру з середини. Ну, Шелеп і Медведчук? Данильчук і Медведчук? Це була фейкова стаття, яку активно поширювали свободівці та інші тролі. Там приписали слова Мартиновичу, вирвані з контексту. Потім та стаття зникла з того сайту, на якому була вперше опублікована.; Зараз варто очікувати якихось провокацій, зважаючи на наші дії.; П.Д.: –Ми ;працюємо в Луцьку з першого квітня. Потім відкрили громадську приймальню. Після цього з’явилися різного роду дезінформації. Ви згадали про Медведчука, а ми ще чули про Коломойського, Палицю... Чутки поширюються. Ніхто не вірить, що можуть бути громадські організації, рухи і платформи. На жаль... –На жаль, наші громадські організації, рухи, платформи мають саме таку репутацію... Є певні історії з їхнім фінансуванням: або із закордонних грантів, або з кишені олігархів... П.Д.: –Звичайно, нами залучається якийсь ресурс на всеукраїнському рівні з різних джерел. Є й місцеве фінансування. Ми залучаємо і місцевий бізнес в тому числі. Без цього – ніяк. Будь-яка ідея рухів потребує коштів. Але ;це не означає, що ми залежимо від людей, які нас фінансують. Доводити це збираємося своїми діями.; –В нашій країні сьогодні багато чого списується на війну. Але проблема номер один, яка була до війни і під час неї залишається, – корупція. Існування цього явища в чиновницькому середовищі багато хто виправдовує низькими зарплатами. Напевно, ви не станете заперечувати того, що доходи людей, які працюють в громадських рухах, більші, ніж офіційні заробітки чиновників. Чи готові ви покинути свою діяльність у громадській організації та взятися за якийсь сектор відповідальності у владі, очоливши управління, чи департамент, чи державне або комунальне підприємство, чи ще шось там? Щоб показати своїм особистим прикладом, як можна будувати справедливу країну?; Чи є така галузь, у якій ви готові себе проявити як посадові особи з певними повноваженнями та рівне відповідальності? До прикладу, очолити телебачення, лікарню...; П.Д.: –Я не вірю, що на сьогоднішній день нормальні люд