Олігархи: ракова пухлина на тілі України. Частина 3

Слова, наведені вище, сказані Ігорем Валерійовичем в інтерв’ю «Financial Times» у березні цього року, коли він ще був головою Дніпропетровської облдержадміністрації. За останній рік Ігор Коломойський, який для мільйонів українців до того асоціювався хіба що з «Приватбанком», телеканалом «1+1» і з футбольним клубом «Дніпро», став ледь не національним героєм.; Своїми рішучими діями він зупинив просування «русского мира» вглиб України, особистими коштами підтримав формування добровольчих батальйонів «Донбас», «Дніпро», ДУК «Правий сектор», забезпечив роботу волонтерів, безплатно заправляв бронетехніку для армії і Нацгвардії, оголосив премії по 10 тисяч доларів за кожного сепаратиста, виявленого в Дніпропетровській області, був ініціатором проекту «Стіна» на кордоні з Росією, опікувався лікуванням поранених і похованням загиблих в АТО, обміном полонених, став особистим ворогом Путіна, публічно назвавши того шизофреніком. «У нас був один великий шизофренік, а там – шизофренік маленького зросту. Він повністю неадекватний, повністю втратив глузд. Його месіанство, відновлення Російської імперії 1913-го чи СРСР 1991-го може довести світ до катастрофи», – сказав Коломойський 3 березня 2014 року на першій зустрічі з громадськістю в Дніпропетровську після свого представлення як голови ОДА.; Тепер про це мало хто пам’ятає, однак популярну пісню «Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла…» футбольні фанати вперше заспівали аж через 27 днів, 30 березня 2014 року. А ще;Коломойський доклався до того, щоб слідом за Донецьком не спалахнули Харків, Одеса та Запоріжжя. «Якби в березні не встояв Дніпропетровськ, то і інші регіони півдня і сходу попадали б, як кісточки доміно, – вважає нардеп Антон Геращенко. – Якби не рішучість, проявлена в Дніпропетровську, ми могли би втратити Україну… Коломойський і його команда – Геннадій Корбан, Борис Філатов, Святослав Олійник і багато інших дніпропетровських патріотів, яких вони об’єднали, здійснили справжній подвиг навесні і влітку минулого року, коли не дали проросійським силам влаштувати шабаш не тільки в Дніпропетровській, а й у Запорізькій областях. Методи, які вони використовували, не завжди були законні. Це правда. Часто вони діяли за принципом «око за око, зуб за зуб». Кажуть, що в Дніпропетровську не було штурмів ОДА на відміну від Донецька, Луганська, Харкова тому, що низку російських агентів, намічених ГРУ на роль дніпропетровських Губарєва, Болотова і Безлера, відразу після призначення Коломойського вивезли на «прогулянку» в ліс, де з ними була проведена роз’яснювальна робота на предмет того, як треба любити Україну. І загрозу сепаратизму в Придніпров`ї як рукою зняло». Хто би що не казав, але загалом можна вважати успішною роботу на посаді голови Одеської ОДА призначеного на прохання Коломойського його бізнес-партнера, лучанина Ігоря Палицю. Після трагічних подій 2 травня 2014 року, коли в Будинку профспілок в Одесі при пожежі у будинку загинула (переважно від задимлення) 31 особа, ще 8 розбились, викидаючись із вікон палаючого будинку, а перед тим у перестрілці вдень загинули 8 людей, мало хто вірив, що ситуацію вдасться врегулювати. Палиці це вдалося, і за рік у Південній Пальмірі, як часто називають Одесу, повністю забули про загрозу сепаратизму, повним ходом йде курортний сезон, люди думають, як більше заробити, а не як врятувати своє життя. Коломойський фінансово підтримував Помаранчеву революцію у 2004 році, хоч сам не був на Майдані, спонсорував партію Віктора Ющенка на парламентських виборах 2006-го і 2007 років, підтримував його президентську кампанію в 2010-му, казав: «Якщо Президентом буде Тимошенко, я себе бачу в еміграції». Але це не завадило йому піти на домовленості з Юлією Володимирівною і між першим і другим турами президентських виборів, 25 січня 2010 року, отримати від неї, на той час ще прем’єр-міністра, підписаний документ, що безстроково фіксував інтереси Ігоря Коломойського в управлінні компанією «Укрнафта», контрольний пакет якої належить державі. У період правління Януковича Ігор Коломойський продовжував підтримувати опозиціонерів, хоча публічно проти влади не висловлювався, зосередившись більше на футболі й бізнесі. Він – один із небагатьох бізнесменів, хто був допущений привітати Януковича із 60-річчям. Проте коли почався Євромайдан, юристи Коломойського Геннадій Корбан і Борис Філатов, які раніше допомагали йому реалізовувати рейдерські схеми захоплення підприємств, вирішили замінити на великому вуличному екрані престижного шопінг-центру «Пасаж» рекламні відео з гламурними моделями на живу трансляцію бурхливих антиурядових протестів у Києві. Вони також розпорядилися над будинками, якими володіють, підняти прапори Євросоюзу та України. Відповідь влади не забарилася. За лічені години після цього 25 січня 2014 року всі три шопінг-центри компанії у Дніпропетровську були знеструмлені. А вже 29 січня суддя наказав затримати Корбана і допитати у справі про вбивство 2012 року, яка на той час заглухла. Але Корбан і Філатов, побоюючись репресій, на той час уже встигли втекти до Ізраїлю, звідки повернулися одразу після перемоги Революції гідності. Недаремно у планах розгону Майдану «Бумеранг» і «Хвиля», які 24 лютого 2014 року оприлюднив народний депутат Геннадій Москаль, зазначалося, що на час штурму потрібно вимкнути телеканали «1+1» (власник Ігор Коломойський), «5 канал» (власник Петро Порошенко), «24» (власник мер Львова Андрій Садовий), «ТВі», «Еспресо ТВ», які проводили онлайн-трансляцію подій у центрі Києва. Коломойський свій вибір зробив. А після ганебної втечі Януковича, за словами Турчинова, на той час уже в.о. Президента України, Коломойський сам напросився стати головою Дніпропетровської облдержадміністрації, хоча Ігор Валерійович подає це трошки по-іншому. «Першого березня, здається, був дзвінок з адміністрації Турчинова. Мене запитали, чи піду я губернатором Дніпропетровщини. Я відповів згодою. «Добре. Тоді ми готуємо указ», – розповідав він, додавши, що Ахметов від аналогічної пропозиції очолити Донецьку область відмовився, запропонувавши замість себе колишнього бізнес-партнера Сергія Таруту. То хто ж він, Ігор Коломойський: цинічний рейдер, олігарх, який доїть державний бюджет, «прихватизатор» народного добра чи багатий філантроп, патріот України, державний діяч, який дбає про благополуччя українського народу? Екстравагантний у висловлюваннях Коломойський і сам не проти, що його називають рейдером. В уже згаданому інтерв’ю «Financial Times», наприклад, він сказав, що розуміє, чому Путін захопив Крим. «Він просто скористався ситуацією. Він такий же рейдер, як і ми», – заявив Ігор Валерійович, додавши, що термін «рейдер» – це більше комплімент, ніж образа, оскільки рейдери схожі на вовків, які є санітарами лісу. Щодо стосунків з іншими олігархами, то Геннадій Корбан на питання, чи є Коломойський для них прикладом в плані фінансової допомоги армії і боротьби з сепаратизмом, відповів: «Коломойський для них кошмар, а не приклад. Вони всі бояться посилення його впливу, його популярності в людей». І додав: «Якщо хтось вирішить, що ми недостойні, – ми підемо. Як на це відреагує місцеве населення – вже інше питання. Ми не тримаємось за владу. Вона потрібна тому, хто на ній заробляє. Ми заробили до того». Слова ці сказані рік тому, 7 липня 2014-го, а, як нам уже відомо, 25 березня 2015 року Президент Петро Порошенко після гучного скандалу із «Укрнафтою» звільнив Ігоря Коломойського з посади голови Дніпропетровської ОДА. До речі, Геннадій Корбан сьогодні балотується на проміжних виборах до Верховної Ради на одному з мажоритарних округів Чернігівщини. На відміну від Ахметова, Коломойський добре вчився в школі, брав участь в олімпіадах з математики, успішно закінчив виш ще до того, як став багатим. Хоча під час навчання у Дніпропетровському металургійному інституті більше думав про приробітки, а не про лекції, адже у 20 років уже був одруженим. У шкільні роки він, як і Ахметов, захоплювався футболом, а ще грав у хокей і шахи. Оце останнє й відрізняє Ігоря Валерійовича від Рината Леонідовича. Той, як відомо, був затятим картярем. Що їх об’єднує, то це азарт, присутній як у шахах, так і в картах. Взагалі, всі українські олігархи – гравці, азартні гравці. Оця здатність піти на ризик, поставити на кін все або майже все, і допомогла їм у 90-х, в період первісного накопичення капіталу, розбагатіти. Хоча були й протилежні приклади. Згадаймо хоча б долі Павла Лазаренка, Ахатя Брагіна, Євгена Щербаня, Геннадія Аксельрода… Партнер Коломойського Олексій Мартинов вважає, що тому важливо не просто грати, а обов’язково перемагати. Він розповів «Forbes» таку історію. Наприкінці 1990-х Мартинов відпочивав разом з Коломойським на морі. У холі готелю стояв автомат для гри у футбол. Друзі зіграли кілька матчів. Мартинов переміг і зібрався вже йти. Але Коломойський купив на 100 доларів мішок жетонів і змусив його продовжити гру. «Наступні дві чи три доби я нікуди не ходив, не був на пляжі. Ми сиділи і грали годинами», – згадує Мартинов. Він знову і знову вигравав, а Коломойський бігав по холу і кричав: «Цього не може бути!» Він ніяк не міг прийняти поразку і раз у раз запитував: «Ну чому ти знову виграв?» Олексій Мартинов і Геннадій Боголюбов є постійними бізнес-партнерами Ігоря Коломойського ще з 1989 року. На відміну від Ахметова, який створив групу компаній СКМ, Коломойський не робив спроб структуризувати свій бізнес у різних сферах у систему, що можна пояснити особливостями його характеру. Сьогодні йому цікаво одне, завтра – інше. Єдиний інтерес, який ніколи не згасає в його свідомості: пристрасть до футболу і до збільшення своїх статків. Від вітчизняних мільярдерів Ігор Коломойський відрізняється своїм стилем ведення бізнесу. У той час, коли його «колеги» роблять структуру своїх активів більш прозорою (створюють холдинги і компанії, що управляють), Коломойський воліє зберігати заплутані схеми, характер