Українцям нагадали про п’яту колону Путіна

Васадзе ;зазначає, посилаючись на ізраїльського ;політичного ;аналітика Авраама Шмулевича, що ;«Путін розраховує на виснаження ресурсів України». ; Він підкреслює: «Що стосується фінансових та економічних ресурсів, то, звичайно, Україна перебуває у складному становищі. Але, по-перше, у неї є резерви, по-друге, потонути їй точно не дадуть. Більше того, у стані війни економічні труднощі дуже часто бувають додатковим мобілізаційним ресурсом суспільства. І хоча ризики тут набагато вищі, ніж у випадку з військової складової, Путін і його оточення чудово розуміють - немає жодних шансів на те, що економічні труднощі змусять Україну визнати анексію Криму і легітимність Гіві з Моторолою». Однак політолог звертає увагу й на фактор «п`ятої ;колони, яка є в розпорядженні Путіна і в Україні, і на Заході». При цьому, вважає він, «українські патріоти вже навчилися досить ефективно нейтралізувати цю саму п`яту колону, по-друге, її сили значно підірвані завдяки політиці самого ж Путіна, який веде себе по відношенню до України як слон в посудній лавці , Причому почав він практикувати цю політику задовго до Євромайдану. По- суті, ця політика і стала каталізатором Революції Гідності, так що це явно не той випадок, коли подібне лікується подібним». Васадзе переконаний, що «кожен успіх України вбиває новий цвях у труну системи Путіна… У цій боротьбі вже стерті всі національні і державні кордони, ця боротьба стала боротьбою старого і нового, минулого і майбутнього». На думку політолога, зараз «мова йде не тільки про Україну. Від результату цієї війни залежить майбутнє всіх країн пострадянського простору, включаючи Росію. Сьогодні весь ;«постсовок» завмер в очікуванні. Одні, і їх, безсумнівно, більшість, дивляться на події в Україні з надією, інші, які не бажають змін, - з тривогою. Але, факт залишається фактом - у разі перемоги України ні в кого, за винятком, мабуть, країн Центральної Азії, не залишиться іншого вибору, окрім як йти шляхом модернізації та реформ. Саме існування системи Путіна гарантує правлячим елітам країн колишнього СРСР можливість не займатися цим важким справою, а продовжувати консервувати 90-ті».;