Солістка київського гурту АССА: «Мене надихає віра в перемогу»

При зустрічі розмовляли з молодим гуртом про їх музичний виступ на головній сцені Євромайдану, нічні патрулі у лавах Автомайдану та Танін вірш, відомий нині на всю Україну «Я в такому, бачиш, відрядженні...». З того часу минув рік і доля знову подарувала мені можливість зустрітись з цими багатогранними митцями. Спілкуючись з Власовими вдруге, зрозуміла: наша зустріч невипадкова. Адже у їх нинішніх думках та творчості живе багато істин, які будуть цікавими читачам «Волинської правди». Ви виступали на сцені головного майдану Революції Гідності. Чи були після того такі ж масштабні виступи? Т: Я скажу більше: з того часу у нас взагалі все змінилось. І репертуар, і ми на сцені, і музиканти. З людьми, з якими ділили сцену Євромайдану ми вже не виступаємо. Від початку року ми граємо з новими учасниками, вони — професійні музиканти. А щодо виступів, то ми були одні з хедлайнерів великого фестивалю у Новій Каховці«Каховський плацдарм». Це, мабуть, була перша наша далека поїздка...ми тоді дуже хвилювались. Але, коли вийшли на сцену і побачили море людей, які готові сприймати гарну музику — заспокоїлись і почали насолоджуватись разом з ними. Ще один з пам`ятних виступів для нас — фестиваль «Tattoo Collection» у Києві. Того дня ми грали перед відомими музикантами, гуртом «BRUTTO». Правда, зустрітися з ними мали можливість лише на репетиції. Втім, було дуже цікаво подивитися, як люди оцінять нас перед виступом Сергія Міхалка (фронтмен гурту «BRUTTO», екс-«Ляпис Трубецкой», — ред.) І як оцінили? Т: Сприйняли дуже добре! І я можу сказати, що, на щастя, кожен виступ у нас чудово складається. Зізнаюся: перед кожним виходом на сцену дуже хвилююсь. Боюсь, що прийде мало людей чи публіка байдуже реагуватиме на нашу музику. Але щоразу помічаю, що, навіть, слухачі, які чують нас вперше і першопочатково не були налаштовані на танці біля сцени, після декількох пісень сповна відкриваються і «відриваються». Кажеш, склад гурту змінився. Що стало причиною? Т: Першопочатково з нами грали не зовсім професійні музиканти. І одного дня ми усвідомили: таке відношення ні до чого доброго не приведе. Я зараз намагатимусь сказати коректніше, адже з колишніми нашими музикантами в добрих стосунках, втім, це справді було переливання «з пустого в порожнє». А нам хотілося розвитку. Пам`ятаю, ми тоді взяли творчу перерву і поїхали з Дімою в Карпати. Там все добре обдумали і приїхавши до Києва сказали: «Друзі, давайте будемо прощатися». Опісля цього ми зайнялись пошуком професійних музикантів. Це зайняло багато часу... В той час ми з Дімою виступали удвох в акустичному варіанті. Але згодом нашу команду поповнила скрипалька Таня Собакар з Полтави. Це геніальна дівчинка, вона не просто грає, вона відчуває музику. Слухаючи її — відчуваєш тілом мурашки. З початку року до нас приєднались барабанщик Євген Манн. До речі, його дружина з Луцька! Я дуже тішилась, коли про це дізналась. Ще у нас є бас-гітаристка Марія Карпова, вона з Донецька. Коли все це почалось на Сході, вона була змушена разом зі своїм чоловіком переїхати до Києва. І орієнтовно три місяці тому до нас прийшла клавішниця Сніжана Мамчич. До чого я веду? У нас зараз грають чудові музиканти! Адже одне — написати добру пісню, музику. Втім, її ж треба ще достойно зіграти. З цим у нас повне розуміння: коли я приношу на репетицію текст та музику, ми розпочинаємо їх разом осмислювати, разом творити. А ще з цим складом розпочали новий відлік від дня заснування гурту АССА. До речі, нещодавно святкували півроку творчої співпраці. Тобто, коли ви станете відомими, то що писатиме на вашій сторінці у Вікіпедії? Дата початку існування гурту 2013 рік чи 2015? Чи розділите на періоди, як це було у Скрябіна? Т: Ми вже визначились! Пишемо, що гурт створений 2013-го, але день народження святкуємо 25 січня, коли вперше виступили оновленим складом. Все, що було раніше — чорновий варіант, така собі розминка (усміхається, - ред.). Як щодо репертуару? З оновленим складом він змінився? Т: Звісно. Основний акцент нинішніх пісень робимо на стосунки між людьми. Не згадуючи політики, ситуації в країні. Хочу через музику передавати звичайне, але щире людське взаєморозуміння. Помітила, що нині все частіше наші люди один одного не розуміють. Часто вони не усвідомлюють того, що потрібно говорити один з одним, а ще дарувати своє добро. Наша нова програма «Більше світла», яку ми граємо зараз, саме про це. Нею ми прагнемо надихати наших слухачів на любов, тепло і радість. А як ставитесь до політично-соціальної тематики в сучасній українській музиці? Чи погоджуєтесь з думкою про те, що писати про Єврореволюцію, анексію Криму чи АТО митцям зараз вигідно, а ще це підвищує їх престиж? Більшість ваших колег саме так і робить. Хіба ні? Т: Хвиля «українського», яка нині накрила нас усіх — безперечно, явище добре. Правда, сумно, що її не було раніше. Очевидно, для цього потрібно було піти на такі серйозні жертви... щоб люди почали цінувати своє, рідне. Правда, шкода, що багато митців цим користуються. З мого боку зараз не коректно конкретно говорити про колег-музикантів, тому я розповім про поетів (сміється, - ред.). Знаєш, коли людина пише відверто поганий вірш, але він соціально актуальний, його, чомусь, виправдовують. Втім, це як був несмак - так і залишається. Треба навчитись розрізняти зовнішнє від внутрішнього. Зовні той вірш присвячений гострим сучасним темам, але з професійної точки зору текст недолугий. Це можна казати й про музику. Таке мистецтво навряд житиме вічно. Але, все-таки, хочеться, щоб захоплення українським не минало. Тільки подивись, скільки у нас якісної і доброї української музики. Ті виконавці часто не співають про Україну, але вони співають українською і роблять це дуже професійно і сучасно. Згадала про вірші. Про що нині пишеш і чи десь публікуєшся? Т: ...у Фейсбуці! (сміється, ред.) Невже у нас вже минув сплеск у виданні революційних антологій? Т: Періодично вони видаються. Нещодавно, наприклад, видали збірку «Воїни світла». Її створили для того, аби завести бійцям у зону АТО. У це видання взяли декілька моїх текстів. Втім, потім надійшла ще одна ідея: видавці готували збірку віршів, яку мали передати Надії Савченко. Мене попросили створити якийсь текст, але мені зовсім не «пішло». Я ніби і кинулась писати, але потім зрозуміла, що не можу. Я попросила вибачення у видавців, сказавши, що якось іншим разом... вірш має прийти. Зізнаюся: раніше у мене були амбіції видати свою збірку, але зараз моя ціль — записати альбом (усміхається, - ред.) Вже працюєте над ним? Т: Ми й раді вже працювати, але знайти гарну студію і писатися — це гроші. Тому зараз робимо акцент на живих виступах. Думаю, ще трохи пограємо на концертах, а потім засядемо і запишемо альбом. Хотілось, щоб це трапилось цього року. Війна змінює людей. А митців, подекуди, надихає (якби це жорстоко не звучало). Чи надихає тебе ця війна? Т: Віршів про війну маю небагато. Але всі вони з щасливим кінцем, навіть, коли описую жахливі речі. Моя філософія полягає у вірі у добро. У ньому не треба сумніватись. А якщо конкретно, то мене надихає віра в перемогу. Дозволю собі згадати Революцію гідності і вас у ній. Окрім виступів на головній сцені у Києві ви активно брали участь в Автомайдані. Минув час. Чи пережили все, що бачили, чули, відчували? Що для вас нині Євромайдан: перемога чи поразка? Т: Звичайно перемога. Змінилися люди, вони стали згуртованими. Втім, система лишилася та ж. Знаєш, перш ніж робити ремонт в домі треба вигнати грабіжника, який туди лізе. Зрозуміло, що люди зараз єднаються заради спільної мети — вигнання агресора. Гадаю, якби не війна на Сході, ми б вже відчули багато якісних змін, а так цей процес затягується. Затягнеться він ще на роки, а можливо на десятиліття. Багато українців виступає за ідею організації третього Майдану. Що скажете? Т: Нісенітниця. Вважаю, що ті люди, які говорять про третій Майдан, просто ніде більше себе не бачать. Ми знаємо конкретну жінку, ім`я якої за час Революції Гідності стало досить відомим. А потім закінчився Майдан і вона не знала, куди себе діти. Нині ж вона ініціює третю революцію...групу на Фейсбуці створила. Збоку це виглядає як недолуге намагання себе бодай в чомусь реалізувати. Люди, які справді творили революцію зараз або займаються волонтерством в підтримку АТО, або працюють, щоб заробити гроші для цих же бійців АТО. Зараз головна наша проблема — війна. Це наше головне питання. Згадали про допомогу бійцям АТО. Гурт АССА долучається до благодійності? Т: Ми постійно або беремо участь в благодійних заходах в підтримку наших бійців, або організовуємо концерти, куди запрошуємо хлопців, які повернулися з війни...а вони нам дякують. Знаєш, незручно чути це: «Дякую». Це нам хочеться їм дякувати і концерт — найменше, що ми можемо зробити. Часто дорікають: нинішній час не для концертів. А я собі думаю: чому ж? Нещодавно забирали до себе на виступ військовослужбовців з госпіталю, то один з «кіборгів», Олексій Соколовський, витанцьовував на одній нозі! Уявляєш, на милицях! То ж невже ми не маємо права трішки розважити наших героїв? Саме тому вважаю, що концерти нині необхідні. Таким чином ми показуємо нашим хлопцям свою любов, а ще збираємо благодійні внески для придбання речей, які їм необхідні. Гурт АССА частково можна назвати сімейним, адже ідейниками створення колективу є ви, подружжя Власових. Втім, якщо Тетянина маленька батьківщина — Луцьк, то у вас, Дмитро, це Санкт-Петербург. На тлі неоголошеної російсько-української війни, чи не змінились стосунки в родині й чи це не вплинуло на творче життя? Т: Діма за національністю росіянин, але вже давно живе в Києві. У своєму ставленні щодо нинішніх подій ми єдині. Прекрасно розуміємо, що відбувається насправді і наскільки жорстока політика Росії проти України.