На 101-ому році української самотності та НЕЗДОЛАННОСТІ

23-річчя відновлення української державності, коли триває російська агресія на Донбасі та стратегічний ворог №1 анексував Кримський півострів, підтвердив констатацію аналітиків: війна проти України не тільки триває, а й стає все масштабнішою. Деякі експерти вважають, що фактично продовжується Перша світова, яка стартувала 100 років тому. Інші небезпідставно починають нагадувати про серпневі домовленості 1939-го між Москвою та Берліном, після чого вже у вересні, коли тривала Друга світова війна, німецькі та радянські вояки разом бравурно марширували Брестом і Ковелем. Утім, насправді війну (збройну, духовну) московські українофоби вели проти нашого народу упродовж століть, згадаймо «подвиги» Андрія Боголюбського, який спалив й сплюндрував Київ, Петра І, який звільнив від життя Батурин, Сталіна, котрий подарував голодомор…. Звичайно, Путін хоче (і, будьмо відверті, має шанс) «переплюнути» всіх своїх кривавих попередників. Тож, коли позаду вже майже чверть століття після проголошення Акта про державну Незалежність, коли в 2014-му частину Української держави окуповано, не важко дати відповідь на сокровенне запитання Василя Симоненка: «Де зараз ви, кати мого народу?». Наразі ж триває пекельний карнавал цинізму. І з гуманітарною «допомогою» у вигляді мішків з сіллю (це для Донбасу, який постачає цим продуктом світ) і пляшок із водою, та чечетовських порад щодо параду, і ймовірність запрограмованих Москвою результатів розслідування обставин знищення «Боїнга», й заява духовного лідера «Русского мира» про переслідування в Україні, де триває російська агресія, Московського Патріархату… Так чи інакше, а принцип нардепа-регіонала «Мы их развели, как котят», схоже, не тільки не відійде у минувшину, а визначатиме прийдешнє. Перейшовши крізь «рубікон» першого 23-річчя відновлення своєї державності, Україна, певне, усвідомила, що, попри заяви та обіцянки Заходу, фактично залишається самотньою у протистоянні агресору. Радше варто очікувати чергового «викручування рук», аніж допомоги. І питання тут, очевидно, не тільки в тому, що історія нібито нічому не вчить. Швидше йдеться про фактор, який чітко означив Володимир Огризко: європейські цінності програють перед цінами, засвідчують правікову здатність «продаватися». Звичайно ж, на фоні московського принципу: «Мы за ценой не постоим». На констатацію Олександра Турчинова, що «у нас кожен день ллється кров, у нас кожен день гинуть українці, ми бачимо жорстокість, агресію, цинізм російської армії», що «сьогодні Україні потрібна реальна підтримка, в тому числі військова технічна допомога», найбільша країна Європи відповідає відмовою. Мовляв, ця зброя може бути використана проти Німеччини. Натомість допомагає курдам в Іраку. І не факт, що припиняє вишкіл «зеленых человечков», залишаючись у долі «газпромівських» південного і північного потоків. Інша ж країна, яка диктує політичну погоду в Європі, продовжує постачати для путінського режиму надсучасні військові кораблі. Та й загалом агресію проти України Захід, у стилі підлої путіно-гундяєвської брехні, називає внутріукраїнським конфліктом. Тиждень, що став надбанням історії, вкотре акцентував увагу на тому, що Україні, окрім як на саму себе, сподіватися ні на кого. Тож спробуємо подумки перегорнути кілька його уявних сторінок, аби не стати бранцями брехні та ілюзій. Тим паче, коли суворим попередженням вже для всієї Європи звучить нагадування про московсько-берлінський пакт 75-річної давності та розіграний споконвічними ворогами український «трикутник смерті». «…не дати можливостей для постачання зброї та боєприпасів» Президент України Петро Порошенко, проводячи нараду з керівниками силових відомств, на якій обговорювалась тактика подальших дій в антитерористичній операції, поставив завдання : «Нам потрібно сьогодні розглянути новий зміст військової операції у нових обставинах» (тут і далі посилаємося на прес-службу Глави Української держави). Він зазначив, що підтверджується інформація про потрапляння на територію України 1200 навчених бойовиків та важкої військової техніки «з боку східного сусіда». Частину цієї техніки було знищено, щодо решти – вживаються заходи з її знищення. «Сьогодні нам треба здійснити перегрупування сил, яке забезпечить захист нашої території та продовження наступальних дій армії», - сказав Президент. Глава держави повідомив, що наступ українських Збройних сил, Національної Гвардії успішно триває, хоча дається це дорогою ціною. «Кожного дня ми втрачаємо українських героїв», - відзначив він. За словами Президента, тактика зараз полягає в тому, щоб «розсікти території, які контролюються терористами, на зони, щільно звузити кільце і не дати можливості для постачання зброї та боєприпасів». Президент відзначив, що від терористів звільнено десятки міст і селищ. «Головне, звільнені мільйони людей, які повертаються до мирного життя», - сказав Президент. Глава держави зазначив, що найбільш контрольовані бойовиками міста сьогодні вже взяті в облогу. Але, на жаль, на них насувається екологічна катастрофа. На шахтах Донбасу вода піднімається на небезпечний рівень. Терористи руйнують артилерійським вогнем трансформаторні підстанції, що підриває енергозабезпечення підприємств постійного циклу. «Фактично руйнується промисловий потенціал Донбасу», - сказав Президент, повідомивши, що зараз українські ремонтники часто під кулями відновлюють системи енергопостачання. «Оскільки терористи в цих містах – люди тимчасові, вони не мають нічого, що б їх пов’язувало з цими містами, їм чим гірше – тим краще. Вони руйнують інфраструктуру, підривають підстанції, підривають мости, руйнують підприємства. Вина за це лежить виключно на бойовиках та їх закордонних покровителях», - наголосив Президент. «Конфлікт на десятиліття» Голова громадської організації «Права справа» Дмитро Снєгирьов, роздумуючи про ситуацію на Донбасі, констатує: «З одного боку, звітуємо про взяття військовополонених та їхній обмін. З іншого, відтягуючи активну фазу антитерористичної операції по фізичному знищенню лідерів бойовиків та збройних загонів, провокуємо їх на захоплення українських військовополонених та загострення боротьби проти нас» (тут і далі посилаємося на «Газету по-українськи»). Він попереджає, що «недоречно гратися із бойовиками. Не можна людині, яка тримає автомат, розповідати про гуманні тенденції та дотримання Женевської конвенції». А відтак звертає увагу на недавній «кричущий випадок, коли захопили трьох українських офіцерів, які йшли на перемовини під білим прапором, ініційовані іншою стороною. Якщо не вирішуватимемо це питання, боротьба буде тривалою». За словами активіста, у боротьбі із тероризмом Україні треба звертатися до світового досвіду, зокрема ізраїльського. «Йдеться про фізичне знищення. Ніхто там не сідає за стіл переговорів і не домовляється. А у нас жодному терористу не було навіть пред`явлено звинувачення у тероризмі, жоден не отримав термінів покарання», - наголосив Снєгирьов. Він звертає увагу на вірогідність того, що «матимемо конфлікт на десятиліття». «Як ви можете працювати з нашим ворогом?» «The Washington Post» нагадує (посилаємося на версію ЛІГА.net), що українська влада обіцяє «припинити потік цих комплектуючих оборонної сфери (Росії. – «ВП»), у тому числі ключових елементів двигунів для кораблів, систем наведення для танків і частин важких ядерних ракет». Видання зазначає, що подібні ініціативи зіткнулися з серйозним опором робочих ряду компаній, наприклад, «Мотор-Січ», де 27 тисяч чоловік створюють двигуни для російських військових вертольотів і літаків. Газета констатує, що Президент Петро Порошенко ще в червні видав указ про припинення експорту оборонної продукції в Росію, однак підприємства ігнорують документ, оскільки «якщо вони зупинять виробництво, економіка регіону розвалиться». «Ми залежимо від Росії. Влада в Києві вважає, що національні інтереси важливіші економіки. Нехай поговорять з людьми, що живуть без роботи», - заявив спікер компанії Анатолій Малиш. За його словами, «Мотор-Січ» не зупинив експорт в РФ, оскільки виконує існуючі контракти. «Як ви можете працювати з нашим ворогом? Це цілковита дурниця», - прокоментував виданню високопоставлений український чиновник, визнавши при цьому, що «це рішення [припинення співпраці з РФ] означатиме смерть заводів і підприємств». «Поставки з України зачіпають широкий спектр російського військового потенціалу. Українські механізми використовуються в двигунах російських кораблів, українські системи наведення утримують на траєкторії російські супутники попередження про ракетний напад, українські дослідники розробили найпотужнішу російську міжконтинентальну балістичну ракету SS-18 «Сатана», а в багатьох інших російських ядерних боєприпасах також використовуються українські деталі», - резюмує газета. За словами експерта з озброєння Антона Міхенка, річний оборот українських оборонних підприємств з Росією складає майже мільярд доларів. Україна - восьмий найбільший в світі експортер озброєння і 70% з нього припадає на Росію. У той же час, російські чиновники заявляють: розрив відносин з Україною - патріотичний крок, який потрібно було вчинити вже давно. «Ми позбудемося імпортних елементів, особливо від українських, протягом двох або трьох років», - цитує газета віце-прем`єра Росії Дмитра Рогозіна. «Розбудовуватимуть в Україні «Русский мир» Доктор філософії, проректор НУ «Острозька Академія» Петро Кралюк ;у виданні «День» анлізує ситуацію в УПЦ. На його думку, «Предстоятель» зі своїм синодом і далі підігруватимуть Москві, донбаським сепаратистам (в устах Онуфрія — то «ополченці»), розбудовуватимуть в Україні «Русcкий мир», пробуватимуть маргіналізувати в своїй церкві українські сили. Іноді, правда, робитимуть ніби якісь проукраїнській заяви й жести — нате вам, українці, відчепіться. Глаголитимуть про єдину православну церкву в нашій державі, не роблячи ніяких кроків до цієї єдності». Експерт прогнозує, що «ї