«Айдарівці» поспілкувалися з луцькими школярами
Луцькі школярі підготували чимало листів і малюнків для солдатів, які на Сході країни борються за вільну й незалежну державу. Автори листів – різного віку, але їхній лексикон активно помережаний страшними словами «війна» та «смерть». Усі діти вірять у перемогу України та її солдатів. На зустріч зі школярами завітали бійці «Айдару». Їх зустрічали гаслами «Слава Україні!», - повідомляє Волинський інформаційний портал.
Бійців відрекомендував командир роти «Захід» батальйону «Айдар» Ігор Лапін. Що цікаво, він хлопців називав не по іменах, а позивних – Фізик, Щорс, Самурай, Лисий, Бубен та інші.
Бійці по черзі розповіли про себе декілька слів. Зокрема, зауважили, що саме волиняни – кістяк батальйону «Айдар». Про війну говорили неохоче, пояснюючи це тим, що дітям не потрібно знати, що це таке. Лише висловили жаль, що території, які вони відвойовували, так легко знову окупували бойовики.
Айдарівці намагалися жартувати та підтримувати цікаву розмову. Дякували за листи, які не дозволяють їм забути заради чого вони воюють. Один із бійців навіть зізнався, що своїм оберегом вважає лист двох дівчаток-сестричок, який постійно носить із собою, в касці. Солдати просили дітей і надалі писати листи та не забувати вказувати зворотні адреси чи навіть номери телефонів.
Діти крізь сльози слухали розповіді бійців і запитували, чим би особисто вони могли допомогти армії. Чоловіки відповідали, що найкращою допомогою для них будуть щасливі та усміхнені діти. Вони просили в школярів гарно навчатись і жити по совісті: мовляв, саме в їхніх руках доля країни, за яку борються наразі їхні батьки та брати.
Цікавило школярів і те, чи дійсно бійці воюють проти Росії. Ігор Лапін (позивний Зола) на це відповів: «Путін – не Росія. Ми воюємо проти бандитів, а бандити не мають національності. Людина, яка їх фінансує, теж не має національності. Ми не воюємо проти Росії чи росіян, адже там наші друзі, наші родичі. Ми воюємо проти бандитів, найманців: чеченців, кадировців й інших. Так, у них російські паспорти, але вони – не Росія. І Путін – не Росія».
Присутні юнаки та дівчата дякували чоловікам за їхні подвиги та бажали перемоги. Школярі вручили айдарівцям листи, фотографувались із ними на згадку. А на прощання учні подарували їм теплі обійми, яких солдатам, за їхніми ж словами, на Сході бракує чи не найбільше.