Одне із волинських сіл пов’язане з Михайлом Булгаковим

На Старовижівщині добре відомий священицький рід Гапановичів. Донька Поліевкта Гапановича Людмила, 1869 року народження, вийшла заміж за Михайла Булгакова (рідного брата Афанасія Булгакова, батька всесвітньо відомого письменника Михайла Булгакова), який викладав філософію у Холмській духовній семінарії. У них народилися троє дітей, серед яких донька Іларія. Під час навчання дівчинка проживала в сім`ї свого дядька Афанасія Івановича. Особливо близькі стосунки у неї склалися з двоюрідними братом Михайлом та сестрою Надією. По закінченню університету Іларія повернулася у Холм, де викладала філософію та музику. Після революції 1917 року мешкала в домі Надії Булгакової у Москві. Незвичайною є доля іншої родини священиків зі Смідина. Георгій Лобачевський був переведений сюди з Журавлиного 1908 року. Відзначався відмінною поведінкою, чесністю та сумлінним виконанням службових обов`язків. У нього була єдина донька Ніна, в яку закохався молодий польський землевпорядник. Оскільки він був католиком, то православний священик не погоджувався на одруження дівчини та юнака. Скориставшись відсутністю у селі отця Георгія та матушки Хіонії, юнак викликав Ніну з дому та неподалік Хресто-Воздвиженської церкви застрелив її, а потім здійснив самогубство. На місці трагічної загибелі доньки батько-священик встановив пам`ятник, який до наших днів, на жаль, не зберігся. Про нього пам`ятають лише старожили села. Сумні історичні події пов`язані також з іменем родини священика Афанасія Шиприкевича, зокрема його дочки Галини.; Командир УПА-Північ полковник Дмитро Клячківський (Клим Савур) доручив місцевому осередку УПА організувати медичну школу, до якої залучали патріотично налаштовану молодь. На початку 1943 року її успішно закінчує і Галина Шиприкевич. Польові госпіталі у той час були переповнені пораненими бійцями УПА, тому роботи медикам вистачало. - Навесні 1944 року, - розповідає Надія Тарасівна, - неподалік селища Луків відбувся бій боївки УПА з одним з батальйонів партизанського з`єднання Олексія Федорова. На допомогу важко пораненому упівцю викликали лікаря та двох дівчат. Серед них була і фармацевт Галина Шиприкевич. Вони надавали бійцю поміч, як раптом пролунали постріли. На хутір увірвалися червоні партизани, вбили пораненого, а дівчат кинули у льох.; Два тижні знущалися над полонянками, але, зрозумівши, що нічого не доб`ються, вчинили над ними наругу і закололи багнетами. Біля свіжонасипаної могили вони підкопали яму й кинули туди замучених дівчат. Коли партизани відступили, місцеві жителі, що потайки спостерігали за цим, повідомили батьків про скоєне вбивство. Галина Шиприкевич знайшла вічний спочинок неподалік каплички, що на смідинському кладовищі. ; "При написанні книги особливий інтерес у мене викликало походження назв смідинських кутків, - розповідає її авторка Надія Шевчук. - Цікавою є легенда про Вирвихвости. І пов`язана вона з королевою Боною. Її замок і справді був на острівку Замчище. За оповідкою, польська королева, проїжджаючи болотом, загрузла в ньому. Місцеві жителі зобов`язані були рятувати і її, і карету. Вони так старанно витягували коней, що повиривали їм хвости. Звідси й назва урочища - Зарвихвости, Вирвихвости". ; Знайомлячись з матеріалами, зібраними Надією Тарасівною, а окремі з них не увійшли до книги, з інтересом занурюєшся в тему, що стосується походження назви села, історію смідинських храмів, а їх налічувалося шість (до слова, у церкві святого Симеона до 1914 року зберігався «Октоїх» Швайпольта Фіоля, надрукований кирилицею, а дзвін на дзвіниці Свято-Троїцького храму важив 19 пудів, і його мелодія звучала на шість-сім кілометрів. Дивує, як скрупульозно велися дані з клірових відомостей про кількість дворів та жителів Смідинського приходу.