Експерти пояснили, чому НАТО здало Україну та капітулювало перед Кремлем

Джон Хербст, екс-посол США в Україні, директор Євразійського центру ім. Діну Патріціу в Атлантичній раді США, зазначає: «Саміт НАТО в ;Уельсі став серйозним провалом бачення і лідерства. Останні сім місяців Володимир Путін проводить політику посилення агресії в Україні. Спочатку побоюючись західних санкцій, він таємно розпочав свою агресію. Але оскільки його таємна операція не могла протистояти успішній відповіді України, він відправив більше військ, надав більше сучасної зброї і, зрештою, направив повноцінні військові підрозділи. І це останнє він зробив менш ніж за два тижні до саміту». Експерт також нагадує, що за кілька днів до саміту ;господар Кремля ;також «нагадав Заходу, що володіє ядерною зброєю, і сказав президенту Єврокомісії Жозе Баррозу, що його війська можуть захопити Київ за два тижні і поставити під сумнів легітимність держави Казахстан». Відповіддю ; Альянсу фактично ;стала цілковита ;відмова ;від протидії стратегії Москви. «Альянс повинен був ухвалити в Уельсі рішення щодо надання Україні істотних військових поставок і розгортання ключових сил на території країн-членів НАТО в Східній Європі як інструмент протистояння агресії Кремля. На саміті також мали б координуватися головні санкції проти Росії за вторгнення в Україну», - нагадує екс-посол США.; На його думку, «Захід реагував повільно і занадто мало на кожен крок російської агресії. Подібне відбувалося на саміті НАТО». Загалом же, констатує експерт, «минулий тиждень був поганим і для України, і для Заходу. Прихована агресія Путіна не зникне сама по собі, також немає гарантій, що це не повториться ;в іншому місці».; Олег Шамшур, екс-посол України в США, зауважує, що ;«попри очікування, саміт НАТО не став моментом «неповернення» у ставленні Заходу до російської агресії в Україні». На його думку, «причини непослідовної поведінки Заходу відомі і становлять комбінацію економічних інтересів, політичних прорахунків, психологічних аберацій та результатів російського лобізму. Головне полягає в тому, що найвище керівництво країн-членів НАТО, всупереч фактам, усе ще живе примарною надією на можливість відновлення докризового статус-кво в той час, коли йдеться про нагальну потребу в зміні самої парадигми відносин Заходу з Росією та, відповідно, початку побудови нової системи європейської безпеки».

Є що сказати?

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *