«Тільки так ми переможемо ворога», – Олександр Пирожик

«Вкотре відвідуючи Новий Загорів, я прибув сюди з відкритим серцем, тому говоритиму те, що на серці лежить, - зазначив Олександр Пирожик. - ;Я привіз сюди знамено, з яким ми йшли з побратимами проти «Беркута» на Майдані, і який прошпилений осколками від гранат. Узяв з собою також книгу «Бій під стінами храму» нашого побратима, представником горохівської громади Петра Боярчука, вона саме про ці події під Новим Загоровом. Він так вболівав за нашу націю і нашу державу, що коли почався Майдан, згорів у тому енергетичному ритмі, поклавши своє життя на вівтар нашої свободи. Не можу не згадати Олександра Положинського та Андрія Підлужного, які написали про цей бій пісню. У ній є такі слова: «Коли війна вривається у двері, не зщвахистять слова й печатки на папері. І треба йти, і треба брати зброю, і права на життя відстояти в горнилі бою…» Чуєте: в горнилі бою!» На його ;думку, за умов, ;що в Україні відбувається війна, « країні потрібен воєнний стан. Тільки так переможемо ворога!». Перший заступник голови Волинської обласної ради нагадав, що 30 вересня 2013 року Волинська обласна рада підтримала внесений фракцією фракції ВО «Свобода» проект рішення «Про відзначення 70-річчя героїчного бою УПА поблизу села Новий Загорів Локачинського району Волинської області» як офіційного заходу загальнообласного значення. На його думку, про цей героїчний бій повинні знати не лише кожен волинянин, кожен школяр і студент, про нього має знати весь світ. Саме на їхньому прикладі мають виховуватися нинішні захисники Вітчизни. А імена цих героїв-повстанців мають бути пошановані на всеукраїнському рівні. Наостанок Олександр Пирожик побажав усім присутнім, аби наступну річницю бою у Новому Загорові українці відзначали під мирним небом та під знаком найбільшої української національної перемоги. «ВП» нагадує, що 8-11 вересня 1943 року поблизу села Новий Загорів Локачинського району Волинської області відбувся нерівний бій вояків Української Повстанської Армії із гітлерівськими окупантами. 42 молоді українкі повстанці дві з половиною доби тримали бій проти понад тисячі ворогів, маючи у наявності лише один гранатомет та чотири кулемети. Територія Новозагорівського монастиря, на якій розташувалися бійці УПА, була стратегічним місцем, де перетиналися шляхи УПА з сусідніх областей. Коли розпочався бій, до німецьких загонів Локачинського району долучилися військові підрозділи з Володимир-Волинського, Горохівського та Луцького районів, прибуло близько 40 одиниць техніки з підмогою, у кожній з яких було по 20 німецьких солдатів. 10 вересня німецькі окупанти пішли в наступ – запеклий бій тривав весь день. Під вечір під’їхало ще 10 танкеток (малі танки) зі Здолбунова, які почали прямим попаданням бити в монастирський мур. Бійці УПА з окопів відступили в монастир, а коли фашисти задіяли авіацію – три літаки – змушені були сховатисm у монастирське підземелля. Костел монастиря було напівзруйновано. 11 вересня 1943 року загинув командуючий чотою бунчужний Андрій Марценюк («Береза»). За свідченнями очевидців тих подій, чотар «Береза» і троє інших важко поранених, не бажаючи здатися ворогу живими, застрелилися. Вночі з 11 на 12 вересня 1943 року 14 уцілілих повстанців, розділившись на дві групи, атакували німецькі позиції. З вигуками: «Слава Україні!» бійці ровом через окопи прорвалися з німецького оточення і знайшли тимчасовий сховок між місцевими жителями.; Із 42-х повстанців 29 загинуло. Повстанці знищили близько 540 окупантів і близько 700 – поранили.