На Волині повернули зір бійцю АТО

Про цього пацієнта лікарі розповідають з особливою теплотою і гордістю. 5 вересня хлопці з «Правого сектору» привезли у відділення 21-річного бійця — учасника антитерористичної операції на Сході України — з множинними осколковими пораненнями. Уламки заліза застрягли в ділянці шиї, обличчя, а найгірше, що постраждало й око, - пише Волинь-нова. — Завдяки тому, що тепер ми маємо оптичний когерентний томограф, який дає 3D-зображення усіх шарів сітківки, чітко фіксує найменші зміни органів зору, оперативно було встановлено діагноз і визначено тактику лікування. Оскільки в кришталику ока пораненого знаходилося металеве стороннє тіло, то не було іншого виходу як провести операцію із заміни кришталика на штучний. Сергій, так звали бійця, сам виходив із оточення, пережив багато, переніс важку дорогу — тож усі ми намагалися відігріти його душу, підтримати. Хлопець навіть батькам не повідомляв, що знаходиться у лікарні, — розповідала офтальмолог Руслана Григорівна Назарчук, яка виконує обов’язки завідувача відділення. Сергієві, який родом із Шацька, медичні працівники з дому принесли одяг, а мама одного з лікарів наготувала домашньої їжі, щоб не сидів на «казенних харчах». Звичайно ж, штучний кришталик і операція з його вживлення були безкоштовними. Надавали допомогу пораненому і спеціалісти відділень щелепно–лицевої та нейрохірургії. Затримуватися у лікарні надовго Сергій не збирався. Лікарям казав: «Швидше виписуйте, бо мушу до своїх хлопців повертатися». — Він не розповідав нам подробиць, як був поранений, як пробирався до своїх. Відчувалися наслідки пережитого стресу, виснаження, втоми. Навіть якби ви застали Сергія у відділенні — він не став би говорити про війну. А до медперсоналу ставився з вдячністю, говорив, що поважає професіоналів. До речі, і двоє наших колег із обласної лікарні були мобілізовані на Схід, — згадує пораненого бійця офтальмолог Ігор Стадницький, не називаючи, з огляду на лікарську таємницю, його прізвища. Загалом же у цьому відділенні надають допомогу переважно літнім людям із проблемами зору. Після капітального ремонту приміщення сяє новою плиткою, свіжопофарбованими стінами, у палатах — нові ліжка, для пацієнтів — усі зручності. «Навіть фізіотерапевтичний кабінет маємо у відділенні, щоб хворим на місці відпускати процедури», — додає медсестра Марія Токар. А лікарі найбільше тішаться томографом, хірургічним лазером, сучасним ультразвуковим сканером, факоемульсифікатором нового покоління та іншою апаратурою, яка дала змогу запровадити багато нових медичних технологій. — Така як у нас лазерна установка є хіба що у Львові й Одесі. Мої колеги проходили стажування у Німеччині, Франції, де опановували найсучасніші методики лікування, — каже Руслана Назарчук, із гордістю демонструючи можливості офтальмологічного діагностичного центру. Запитали ми і в пацієнтів, як оцінюють вони рівень офтальмологічної допомоги в обласній лікарні. Житель Любешова Валерій Ігнатюк тут лікується не вперше, тому знає ситуацію не з чужих слів. — Тепер є багато приватних центрів відновлення зору, але там дорожче та й лікують амбулаторно. А в мене цукровий діабет, треба постійно обстежуватися, рятувати очі, тож із Любешова не наїздився б. Добре, що є стаціонар, що є нове обладнання, знаючі спеціалісти. Тут мені робили операції з приводу катаракти, тепер є зміни на очному дні, пов’язані з діабетом, знову проходжу курс лікування, — звично займає місце біля томографа Валерій Григорович. А старенька сільська бабуся, вперше зайшовши у відділення, сказала: «Гарні покої поробили! Аби тільки війни не було, щоб людей не калічили, не вбивали. А нам нарікати нема на що».