Поранений ковельчанин розповів про Іловайський котел

"БУЛІК МИКОЛА... 22 роки.., молодший сержант, командир танку... Моя 51 ОМБР! КОВЕЛЬ! ЙОМУ НІЧОГО НЕ ТРЕБА!! просто почитайте його неймовірну історію.. ІЛОВАЙСЬКИЙ КОТЕЛ.. 29 серпня.. Потрапили в засідку під обстріл.. Разом з ним товариші Дмитрук (вже Луцький Шпиталь), Вишиваний (вже Львівський Шпиталь).. Поранили Миколу, втратив свідомість.. Отямився- один- чорне поле, на горизонті село.. Подивився на ноги: ліва висить- відкритий перелом, права... Розірвана в ній осколок стирчить, десь 10 на 4 см..!! САМ витягнув осколок руками... Без ІПП, без бінтів і ліків... Заліпив рани штанами і поповз до села, до людей! Повз на руках, повз 2 доби без їжі і води ... Важке поранення.. В 100 м до села побачив тягач і людей.. Люди не підійшли, прислали російських солдатів. 5 російських солдатів з 61 бригади підійшли до нашого Миколи, дали бінта і , слава Господу, не взяли з собою,- безнадійний!!!(( А він тим бінтом обмотав руку і виліз на сопку, ОСТАННІЙ ШАНС, щоб свої побачили... І ПОБАЧИЛИ!! Червоний Хрест 31 серпня збирав по полям поранених, назбирали біля 30 бійців.. І наш Микола!!! Вивезли на швидких в польовий Шпиталь , звідти вертушками на Дніпро.. Перші операції .. Лише там від ран відідрали штани на третю добу.. 1 вересня- борт на Київ, операції , пересадка шкіри, склали ноги...тиждень перев`язок під наркозом.. Ще мін 2 тижні в шпиталі.. Потім складна реабілітація... Зараз поруч дружина Наталочка, біля його ніг.. МРІЯ- ПОЦІЛУВАТИ СИНА ВЛАДІКА (1,7 міс), якого не бачив 4 місяця... ТЕ, що Микола живий- диво!! Я не коментую.. Я констатую.. Просто історія.. Простого волинського бійця", - йдеться у повідомленні.;