Перед викликом, із яким не стикалася жодна європейська держава після Другої світової війни

Таких суворих іспитів, які постали зараз, Україні ще не доводилося складати за весь майже чвертьстолітній період відновлення своєї державності. Однак попереду - не менш доленосні випробування. Тож для того, аби, як наголосив минулого тижня Президент Петро Порошенко, представляючи «Стратегію реформ-2020», позитивно відповісти на питання «Бути чи не бути», доведеться принаймні не програти українську Вітчизняну війну та якщо здолати лютого стратегічного, споконвічного ворога, то зберегти ресурси для цього на прийдешнє. А водночас – уже зараз дати гідні відповіді й на внутрішні виклики, які не менш складні, ніж зовнішні.; При цьому навряд чи хтось сумнівається в аксіомі, що Кремль не вноситиме суттєвих корективів у свою стратегію реанімації імперії. Тим паче, за умов фактичної підтримки Москви рядом «європейських демократій». Тому саме проти нашої країни були і, поза сумнівом, будуть спрямовані основні удари. У тому числі – й використовуючи «троянського коня» та багатющий успішний досвід Росії перемагати, вдало зігравши на інспіруванні та стимулюванні україно-української війни. Благо, що й бойові дії, й виборча кампанія до ВРУ дають для цього більш ніж достатньо підстав.; Твердження про те, що нині в Україні вирішується ;доля Європи, також отримало додаткові аргументи ;й упродовж тижня, що вже став надбанням історії. ;Адже нині не просто перекроюються кордони, показово зневажається міжнародне право. Внаслідок дій окупантів відкрито таку «скриньку Пандори», яку закрити можна тільки спільними зусиллями Європи. Проте остання, схоже (чи то зважаючи на власні геополітичні розрахунки, ;чи ;то на «безсрібні» грошові ін’єкції з Кремля) демонструє унікальну здатність наступати на ті самі історичні граблі та стає заручником курсу, який уже втілював ;«збирач німецьких земель». ;Натомість Україна устами свого Президента не відрікається від євроінтеграційного курсу та ; вже висловила ;намір стати членом ЄС ;у 2020 році, хоч у Євросоюзі нас і не дуже вже й чекають. ;Це, безумовно, станеться (хай і Старий Світ не дуже й чекає нас) , якщо зуміємо зберегти навіть «урізану» державність.; Наразі ж триває війна. У цьому титанічному протистоянні ;нам ніхто не поспішає підставити своє плече. Окрім слів про моральну підтримку та економічних санкцій проти Москви, які можуть датися взнаки через кілька років. ;Але відступати далі майже нікуди… Аби ;усвідомити неминучість майбутньої «гіркої чаші», спробуймо перегорнути кілька сторінок ;минулого тижня.; «Їхня мета…» Президент ;України, виступаючи ;на прес-конференції ;«Стратегія-2020», підкреслив, що ;«сьогодні перед Україною питання «Бути чи не бути» постало з гостротою, не меншою, ніж сотні років тому перед героєм знаменитого твору Шекспіра. Ми скинули тиранію. Ствердили європейський вибір. Встояли у суворій боротьбі із зовнішнім ворогом» (тут і далі посилаємося на прес-службу Глави держави). Він не ; сумнівається, що мир – ;не за горами. «Та внутрішній виклик, який стоїть перед нами, - він не менший, ніж загроза зі Сходу. Корупція, бідність, економічна відсталість – це найсильніший союзник бойовиків, терористів та інтервентів. Бо вони воювали з нами не за окремі райони Донбасу, де й окопалися їхні недобитки. ;Їхня мета – знищити нашу державу, не давши нам впевнено звестися на ноги й стати успішним проектом, гідним наслідування», - наголосив Глава нашої держави.; Петро Порошенко впевнений, що ;для того, аби успішно розв’язати дилему «Бути чи не бути», нам слід не пройти, а пробігти шлях реформ. «Ми переживаємо надзвичайні події в надзвичайні часи. Ніколи вже не буде так, як було до Революції гідності, нашої з вами Вітчизняної війни за нашу незалежність та змагань, навіть не змагань, а просто війни і боротьби за мир, - наголосив Президент. - ;Саме нам кинуто виклик, з яким не стикалася жодна європейська країна з часів Другої світової війни. Це перша в новітній історії континенту спроба не просто переглянути кордони, а стерти з карти цілу країну. Знищити окрему велику європейську націю. Свідому своєї історії, традицій, спільної долі, славного минулого і величного майбутнього». На його переконання, « ворог грубо прорахувався. Він зробив нас ще сильнішими. Українська політична нація остаточно ствердилася на всіх теренах. Західних і східних, північних та південних. І надійно цементує їх Центр України. Любов до Вітчизни, спільна боротьба україномовних та російськомовних за свою Батьківщину, за свободу, за гідність, за право на майбутнє - все це знищило поділи країни за географічною, етнічною, мовною та конфесійною ознаками». Глава Української держави наголосив: «Саме тому сьогодні на нашому східному кордоні – форпост боротьби за об’єднану Європу. Звідси така велика підтримка України спільнотою демократичних держав і народів світу. І розуміння, що наша остаточна перемога буде перемогою всієї Європи». Петро Порошенко переконаний, що на українську революцію тринадцятого-чотирнадцятого років слід дивитися як на велику історичну подію. «Саме вона завершує тривалий процес національних демократичних революцій, який почався ще в Нідерландах ще в XVI столітті. Вона подібна американській війні за незалежність, коли вільні громадяни зуміли вистояти проти колоніальних метрополій і вибороли волю. Вона підхопила гасло Великої французької революції - «Свобода, рівність, братерство». Гідність. Свобода. Майбутнє». Тож для того, аби дати гідну відповідь на доленосне гамлетівське ;Україна мусить пройти шлях реформ, аби бути потужною, дієвою державою. Президент зазначив, що «реформи мають бути системними, одночасно торкатися одразу всіх політичних, економічних та соціальних інституцій. Саме тому «Стратегія-2020» передбачає понад 60 реформ та спеціальних програм, запускати які треба майже одночасно». «Український політичний клас та олігархи живуть зовсім в іншому світі» Коментуючи нещодавні ситуації, коли обурені виборці проганяли кандидата в депутати з ;місця проведення агітації ;чи просто викидали народного депутата у смітник, політолог Віктор Небоженко зазначив: «Такі методи ;протесту є демонстрацією народного обурення. Раніше мільйон людей вийшли на вулицю, три місяці боролися з озброєними до зубів солдатами, бойовиками та тітушками Януковича, що закінчилося поваленням його режиму. Ми ж не можемо кожного разу скидати нового президента, міністра оборони, внутрішніх справ і главу адміністрації. А проблема ж не вирішена – влада принципово не хоче слухати людей, живе своїм життям» (тут і далі посилаємося на «Тиждень»). «Український політичний клас та олігархи живуть зовсім в іншому світі. У них війни немає, вони не знають цього слова. Чули, що десь на сході щось відбувається, проте на них це не впливає. 40 % тих, хто формував фашистський режим Януковича, знову йдуть до парламенту. Жодний Майдан, жодна війна на них не вплинули. І різкий спад рівня життя середньостатистичного громадянина внаслідок шаленої інфляції – теж», – наголошує ;він. У той же час, експерт наголошує, що ;«на новий Майдан сил вже немає. Люди не хочуть переходити до силових, озброєних протестів, а застосовують привселюдне приниження конкретного політика. Зверніть увагу: вони намагаються не покарати, а лише попередити владу». При ;цьому Небоженко наголошує, ;що всі такі випадки дуже активно обговорюють перелякані представники української еліти. ;«Страх завтра опинитися у смітнику, бути облитим кефіром чи ще чимось є тепер у кожного з них, навіть у найнахабніших. Він може обманути, вкрасти, але раптом потрапить до рук обуреного натовпу на вулиці в Києві», – додає політолог. На думку Небоженка, невдоволення населення зростатиме, і через радикальні настрої суспільства політики намагатимуться збудувати відмежуватися від суспільства новими законами.«Такі законотворчі ініціативи будуть – такою є поведінка будь-якої недемократичної, сліпої еліти, і не варто недооцінювати цинізм наших політиків», – наголошує політолог. «Сучасна Росія – це цинічний агресор» Аналітик Василь Расевич в есеї «Історичне право Росії» (див. ZAXID.NET) нагадує: «Анексії Криму та безпосередній військовій інтервенції в Україну Росією передувала потужна інформаційна артпідготовка». Він констатує, що на церемонії святкування «воссоединения» Криму з Росією Путін сказав, що « у серці, в свідомості людей Крим завжди був і залишається невід’ємною частиною Росії». І тому для путінського торжества історичної справедливості потрібно було «наплювати» на всю систему міжнародних договорів і на право взагалі та вдатися до брутальної анексії Криму. Загалом ;розуміння «собирателем» «історичної ;несправедливості» зводиться до дуже простої формули: треба домогтися відновлення Російської імперії. «І першою перешкодою на цьому шляху, зі зрозумілих причин, виявилася Україна, - підкреслює Расевич. - ;Лукавлячи у своїй урочистій промові, Путін заявив, що не бажає поділу України і поважає суверенітет цієї держави, але «Україна і Росія більше, ніж сусіди. Ми один народ». Цією фразою Путін дуже наблизився до Гітлера, для якого також німці й австрійці були одним народом». Він зазначає, що коли «вдатися до короткої ретроспективи путінської політики щодо захисту «соотечественников», то аналогії з гітлерівським Третім Рейхом стануть більш ніж очевидними. Це і використання російськомовних громадян балтійських республік для внутрішньої їх дезінтеграції, це й приписування балтійським державам насаджування своїм співгромадянам антиєвропейських, фашистських ідей, це й утворення кривавого анклаву в Придністров’ї, і використання тези про забезпечення прав російськомовних громадян в Україні. Це також зміна військово-політичної доктрини Росії з наданням собі права здійснювати військову агресію проти суверенних держав для так званого захисту «соотечественников». Аналітик нагадує, що до категорії «соотечественники» несподівано внесли тих людей, глибокі предки яких були громадянами Російської імперії. «У такий неправовий спосіб Росія висунула претензії на колишні Курляндію, Ліфляндію і навіть насильно приєднан