Українська Вітчизняна війна: великі надії та стриманий оптимізм

Чи має шанс на успіх гібридна політика, що стала б відповіддю на гібридну війну? Навряд чи хтось за нинішніх реалій дасть безпомилкову чи універсальну відповідь. Адже життя вносить не просто суворі корективи. Тим паче, що Україна стала масштабним полем бою цивілізацій, де в значній мірі вирішується доля якщо не світу, то принаймні Європи. Чи стане рятівною стратегія підміни понять: прагнення окупанта до миру – поглиблення збройного протистояння, запуск механізму вакханалії – люстрація, війна – АТО, перемир’я – капітуляція, найцинічніша брехня – довірлива правда? Хто кого переграє, обдурить, відтіснить, знищить, коли набирає конкретних обрисів «об’єднуюча» поразка? До того ж, за умов, коли все це (чи багато чого) відбувається на одному кораблі, який має реальні тенденції потонути. Тоді, як говорив (хай у замовному політичному римованому тексті) поет із Донбасу Володимир Сосюра, у випадку поразки, «пощади не буде нікому, вас не згадає замучений край». Покищо ж все частіше горять про час парадоксів і невідворотності подальшого поглиблення трагедії: ротація російських підрозділів під виглядом відведення військ від українського кордону, надання російської гуманітарної допомоги – отримання товарів для «визволення» від життя, «миротворчі» подвиги бойовиків в автах з логотипом ОБСЄ… А водчас акцентують увагу на найголовнішому – історичній миті, оскільки Україна ще має шанс не загутися в нетрях позачасся. Тиждень, що вже став надбанням минувшини, підтвердив укотре аксіому: ніхто, окрім нас самих, громадян України, насправді суттєво не допоможе подолати ворога, який замахнувся на реанімацію своєї імперії зла. «Так, Порошенко просив нас про летальну допомогу, - зізнався помічник міністра оборони США з питань міжнародної безпеки Дерек Шоллей. - Ми вирішили не надавати її на даному етапі… Ми не кидаємо Україну напризволяще. Ми також працюємо над тим, щоб відновити українські військово-морські сили». У цьому ракурсі, цілком слушне запитання: США допоможуть відновити українські ВМС після того, коли Путін захопить Одесу й Україна буде відрізана від моря? Подібні, як і більш суворі, запитання поставив минулий тиждень перед кожним із нас, нині сущих. На цьому фоні лунали розповіді про зміцнення кордону та спокійно переїжджали вантажівки з російськими найманцями, аби продовжувати смертельну «миротворчість». Натомість в українському оборонному блоці більшало вакансій: до числа секретаря РНБО добавилися й керівник Прикордонної служби, й міністр оборони - демагог, що обіцяв парад перемоги у Севастополі… Як і зростали сумніви, чи у перспективі найближчих років ми зуміємо вирватися зі страшного геополітичного глухого кута. Адже, як зазначав Президент України Петро Порошенко, «країна веде виснажливу боротьбу за незалежність, насправді це Вітчизняна війна». Тож, спробуймо, аби усвідомити сутність реалій та суворість викликів, подумки перегорнути кілька сторінок тижня, що став надбання історії. «Сучасна Українська держава є історичним та політичним спадкоємцем Русі» Український інститут національної пам`яті підтримує позицію, висловлену Президентом України, про неприйнятність святкування Дня захисника Вітчизни 23 лютого, за «календарем сусідньої країни». Ця установа пропонує відзначати День захисника України 14 жовтня, покликаючись на історичні традиції вшанування українського війська саме у цей день. «Протягом багатьох століть свято Покрови було головним для українських вояків – від козацтва до Армії Української Народної Республіки та Української повстанської армії. Сучасна Українська держава є історичним та політичним спадкоємцем Русі, козацтва, визвольного руху та тисячолітньої християнської традиції. День захисника України призначений на свято Покрови стане важливим свідченням цієї спадковості та відмежування нашої держави від радянського тоталітаризму», - пояснює голова Українського інституту національної пам`яті Володимир В`ятрович (тут і далі посилаємося ;на «Газету по-українськи»). Він наголосив на тому, що відзначення Дня захисника України 14 жовтня, на свято Покрови, сприятиме формуванню національної свідомості населення країни та патріотичному вихованню молоді. До речі, в українській традиції Покрова тісно пов`язується із ідеями захисту від ворогів: згідно з літописами, «князь Ярослав Мудрий віддав Київ і всю Русь під покров Божої Матері. Тому велика кількість православних церков, побудованих в княжі і козацькі часи присвячувалися цьому святу. Церква Покрови Пресвятої Богородиці була головною на Запорізькій Січі, а 14 жовтня одним з найважливіших днів для козаків – тоді вони проводили свої ради, на яких вибирали нового гетьмана або кошового отамана. У 20 столітті козацькі традиції наслідували борці за незалежність України – Армія Української Народної Республіки та Українська повстанська армія. Саме тому днем офіційного створення УПА було обрано свято Покрови». «Щоб занурити Україну в ситуацію перманентної кризи» Колишній радник президента РФ Андрій Іларіонов констатує, що «Путін використовує різні методи: від підривних дій, прямих військових дій, політичного тиску й економічного тиску до кримінального чи квазікримінального для дестабілізації ситуації в Україні» (посилаємося на Українську службу «Голосу Америки»).А відтак зауважує: «Щоб занурити Україну в ситуацію перманентної кризи – військової, політичної, дипломатичної, економічної – він активно працює і над парламентською кампанією. Путін хоче або отримати парламент, який буде працювати на нього, або зробити його не працездатним». У той же час, оптимістично налаштований щодо результатів майбуніх парламентських виборів колишній посол США в Україні Джон Гербст вважає, що від сили «10-15% майбутньої Верховної Ради можуть бути прихильними до Кремля, більше ніж це – можливо, але малоймовірно». Він висловлює припущення, що «група Порошенка буде формувати коаліцію на основі своєї більшості, яку вони дуже розраховують здобути. Думаю, у виборі партнера для коаліції вони віддали б перевагу Партії Тигіпка, якби вона пройшла у Верховну Раду. Але якщо Порошенко не отримає більшість, або не зможе її сформувати разом із Тигіпком, може виникнути дуже багато різних варіантів коаліцій». На думку Джона Гербста, перше, що мають зробити майбутні депутати, – об’єднатися в боротьбі проти російської агресії й почати боротьбу з корупцією. Іларіонов же радить не надто турбуватися появою певного радикалізму в цій політичній битві. «У здоровому суспільстві, - каже він, - мають бути різні партії, а згодом суспільтво вирішить, які з них йому справді потрібні, а які мають відсіятись. Головне, щоб партії, які оберуть українці, не стали працювати на агресора». «Дуже непрості часи» Один із найбільш авторитетних світових фахівців з історії пострадянських країн Тімоті Снайдер зазначив, що нинішня Росія - це ніщо інше, як культивування любові до Великого Брата і амбіції побудувати єдину імперію. На його думку, «президент РФ застосовує проти України методи, за допомогою яких Сталін і Гітлер зруйнували Польщу і Чехословаччину» (тут і далі цитуємо «Новий час»). Як зазначає Тімоті Снайдер, «напад на Україну - це частина масштабного плану Москви щодо поділу Європи. Якщо ЄС розвалиться на безліч держав, Росія буде виглядати більш сильною на їх фоні. Кінцева мета Москви – побудувати Євразію, як у Оруелла в «1984», - зазначив історик. Тімоті Снайдер висловив думку, що у Путіна якесь особливе, ірраціональне ставлення до України: «Велич Росії в його розумінні залежить від того, чи залишиться Україна під її впливом».При цьому історик нагадав, що «перемир`я - це не мир. Умови перемир`я будуть діяти 3 роки, а значить в найближчі 3 роки конфлікт у тій чи іншій формі збережеться». Однак Тімоті Снайдер висловив упевненість, що «з часом ситуація в Україні покращиться. Але вам доведеться пережити дуже непрості часи». «Український народ сам повинен вирішити своє майбутнє» Навіть Президент Болгарії Росен Плевнелієв (у цій країні сильні промосковські настрої) піддав критиці Росію. Він також висловився за підтримку Української держави. «Ми всі хочемо бачити в якості партнера країну, яка дала світові Чайковського, Толстого і Достоєвського. Але факти говорять про те, що сьогодні ми маємо справу з іншою Росією - націоналістичною й агресивною державою, очолюваною президентом, який бачить в Європі не партнера, а противника», - заявив Плевнелієв (тут і далі посилаємося ;на Inopressa.ru). Відтак він підкреслив, що «всі європейці виграли від падіння Берлінської стіни. Вони отримали свободу, демократію, перспективу. Однак Володимир Путін вважає, що падіння стіни і розвал Радянського Союзу стали, навпаки, катастрофою. Ось з цього і випливає його інтерпретація історії, яка принципово протиставляється Європі та її цінностям». Євросоюз, за словами болгарського лідера, - це інноваційний проект, в якому велика Німеччина і не дуже велика Болгарія рівноправні один перед одним. Натомість «в уявленнях Путіна, навпаки, мова все ще йде про XIX столітті, коли існували великі держави та периферія, яка повинна була їм підкорятися, - розповідає Плевнелієв. - Найважливіший урок Другої світової війни полягає в тому, що будь-який народ - великий або малий - має свої права. Європа заснована не на окупації і не на владі сильнішого, а на пануванні права. Тому Росії потрібно навчитися мати партнерів, а не васалів і підлеглих». Плевнелієв впевнений, що російська позиція щодо України небезпечна: «Я був одним з перших європейських президентів, які ясно засудили російський підхід в ситуації з Кримом: Росія говорить США і Європі, що долю України повинні вирішити великі держави, але це політика XIX століття. Вона небезпечна. Український народ сам повинен вирішити своє майбутнє, а не якісь великі сили». «Що менша температура за вікном, то вищий градус боротьби…» ;«Хай там як, а результати війни на газовому фронті загалом є позитивними для України, - переконаний економіст