«Ми програли цю війну. Перемир’я було необхідне», – Небоженко

Віктор Небоженко припускає, що чергова зміна міністра оборони (після втечі разом із екс-Президентом Віктором Януковичем Павла Лебедєва, у цьому кріслі встигли побувати й адмірал Ігор Тенюх, й «прикордонник» Михайло Коваль, й екс-керівник Служби охорони екс-Президента Віктора Ющенка Валерій Гелетей) «можливо, здійснюється на вимогу Путіна в переговорному процесі: поставити на пост міністра оборони людину, яка не доб`є сепаратистів, а зважатиме на «миротворчі ініціативи» Президента». Новий очільник оборонного відомства буде змушений, вважає експерт, «виконувати будь-який наказ Верховного Головнокомандувача». У той же час, наголошує Неборженко, це призначення стане суворим «випробуванням, адже ситуація, яка склалася, для нього (міністра. – Ред.) дуже незручна. Будь-який генерал після нав`язаного йому перемир`я всихає, а Полторакові доведеться бути миротворцем, а не військовим». Експерт зауважує: « Генерал – це людина, яка воює, але в даному випадкові йому сказали «воювати з Росією не можна – нам потрібний міністр оборони в умовах перемир`я». Скоріше за все, Полторакові доведеться підтримувати перемир`я. ;Окрім того, на цьому полі сходяться декілька військових начальників високого класу – генерал армії Кіхтенко, генерал-полковник Полторак і генерал-полковник Муженко – це досить незвичайна ситуація. І як працюватиме ця зв`язка – серйозний привід подумати: як три військові генерали поводитимуться за умов, коли воювати не можна». Як вважає Небоженко, «після Іловайська можна сказати, що ми програли цю війну. Перемир`я було необхідне». На його думку, «в цьому сенсі Путін домігся свого – він сильно загальмував і створив колосальні труднощі для розвитку України». Натомість директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак вважає, що новому міністру оборони, навпаки, доведеться ;проявити хист воєначальника. Адже якщо донедавна, підкреслює експерт, ;український Президент сподівався, що «цю війну вдасться завершити політико-дипломатичним шляхом», то « чим далі він втягується в переговорний процес з Росією, тим більше він бачить величезну роль Збройних Сил. Путін може намагатися реалізувати власні завдання щодо трансформації української території, як, наприклад, пробивання сухопутного проходу з Росії до Криму. Тому в цих умовах неможливо залишати сили оборони України в тому стані, в яких вони є. І в цьому професіоналізму, політичної ваги та працездатної команди Гелетею не вистачає».