Кату України не можна вірити

Микола Сірук нагадує, що Порошенко і Путін під час телефонної розмови узгодили порядок денний і формат зустрічі під час саміту АСЕМ, який відбудеться в Мілані та підтвердили необхідність неухильного дотримання домовленостей про припинення вогню і відведення військ. Тим часом у повідомленні прес-служби російського президента «зазначається, що серед можливих тем (переговорів Путіна з Порошенком в Мілані — Ред): причини і джерела конфлікту, перспективи мирного процесу, подальші кроки з врегулювання внутрішньоукраїнського конфлікту, наслідки каральної операції київської влади на Донбасі. Очікується також, що будуть порушені питання економічної взаємодії Росії, Європи та України». З цього приводу «День» звернувся до доктора політичних наук, конфліктолога, професора Київського національного університету ім.Шевченка Григорія Перепелиці з проханням дати прогноз результатів міланських переговорів Порошенка та Путіна. «Саме така інтерпретація обома сторонами майбутньої зустрічі говорить про те, що Росія не збирається виконувати жодних домовленостей. Тому я думаю, що ці перемовини в Мілані не варті того часу, який буде витрачено Петром Порошенком у розмові з Путіним. Оскільки господар Кремля має достатньо визначений план воєнних дій, то ці дипломатичні перемовини слугують тільки прикриттям для їх реалізації», - вважає ;Перепелиця. Він також зауважує: «Якщо українська сторона вірить у слово Росії, то Путін використовує це як засіб маскування дії російських військ на Донбасі. Ми вже бачили, як Путін запевняв Порошенка про коридор в Іловайську для наших військ, які опинились в оточенні. В результаті це перетворилось у суцільний розстріл наших підрозділів у той час як Порошенко свято вірив, що слово російського президента має якусь вагу. Отже, про що б не говорив Путін, його слова не мають жодної ваги. Більше того, це підступне маскування наступних агресивних дій, наступних агресивних планів. Путін бачить досягнення своїх цілей виключно воєнним шляхом, і в цьому сенсі та ідеологічна війна, яка ведеться Путіним, вона тільки міняє певні фабули, певні міфи. Якщо раніше Росія говорила, що владу захопила хунта, з якою ми не можемо вести мову, а тепер, оскільки прийшла хунта, то вона не має права правонаступності минулого уряду і ми тепер не зобов’язанні дотримуватися цих угод і договорів, які підписували з Україною. Тому що ми визнавали старий уряд, а новий не визнаємо. То тепер усе стало очевидно, що новий уряд і президент є абсолютно легітимними, вони змінюють фабулу хунти на так званий фашистський режим. І відповідно будуть експлуатувати тему фашизму для того, щоб все-таки поглибити міжнародну ізоляцію України. Саме головне чого вони добиваються цією інформаційною дипломатію — це, по-перше, зняти міжнародні санкції з Росії в галузі фінансів і впливу на світову ціну — нафту, по-друге, не допустити можливості, щоб західний світ надав воєнну допомогу Україні. Ось власне, це основні стратегічні цілі, які Путін вирішує сьогодні на міжнародній арені». У той же час, аналітик констатує, шо саме «в Росії, дійсно, встановлено профашистський режим, який називається путінізм. І не випадково Черчилль говорив, що майбутні фашисти будуть називати себе антифашистами. Черчилль був розумною і далекоглядною людиною і сьогодні його пророчі слова ми можемо абсолютно побачити на прикладі Росії. Таким чином, наступна функція цього ідеологічного кліше - накидання його на Україну, що в Україні існує фашистський режим переслідує ще одну мету: відбілити існуючий путінський режим як фашистський. Якщо ми будемо дивитися на це через призму стратегічних завдань Росії на переговори в Мілані, то відповідно ніякого продуктивного результату для України і для міжнародної спільноти очікувати не можна».