Вибори завершилися. Хай живуть нові вибори?

Позачергові парламентські вибори, що відбулися 26 жовтня, засвідчили закономірну зміну політичної конфігурації на київському олімпі. ;Водночас одна з найнижчих явок виборців (52,42%) ;за всю історію кампаній до ВРУ дала достатньо ;підстав для не зовсім оптимістичного твердження і про стан справ у державі, й про апатичну налаштованість ;частини суспільства. І ще один момент. Вибори-2014 ;також звели нанівець ;прогнозованість результатів ;виборів ;як з боку аналітичних структур, ;так і за підсумками екзитполів. Так чи інакше, у ВРУ не буде ;надто явних слуг Кремля, комуністичної промосковської гвардії. ;Відповідальність за долю країни спробують взяти на себе структури, що входять у сферу впливу двох лідерів – Президента (хоч його блок очікував на кардинально результативніші показники) та ;Прем’єр- міністра. З приводу того, кого вони візьмуть у число соратників, немає сумніву. ;Інше питання, чи захоче себе «спалювати» такою ситуативною співпрацею ; «Самопоміч» - третя за «партійним рейтингом» сила, лідер якої ;Андрій Садовий ;прозоро натякнув на вірогідність у не такій уже й далекій перспективі нових дочасних виборів: «Якщо нові політики не зрозуміють, що потрібні зміни, народ змете цей парламент». Цікаво, що серед структур, які тепер можуть захотіти «відновлення ;справедливості», навіть такі антиподи, ;як ;тягнибоківська «Свобода» і тігіпківська «Сильна Україна». ;Та й четвертий результат послідовників колишньої партії влади (Опозиційний блок) навряд чи ;їх влаштує. Як і «Батьківщину», яка, схоже, виявиться за остаточними підсумками останньою у списку переможців. ;Тому можна стверджувати, що фініш одних виборів уже стає стартом для інших. ; Схоже, наразі не ;настільки актуальна вірогідність протистояння між ;силами, які в значній мірі контролюють Фірташ-Льовочкін, з одного боку, та Коломойський з іншого. ;Наяву той факт, що Главі держави, очевидно, ;не вдалося отримати «контрольний пакет» ;у раніше задекларованій парламентській коаліції. А зважаючи на специфіку настроїв переможців у мажоритарних округах, навряд чи варто сподіватися на стабільну парламентську більшість. Тим паче, коли ситуація у значній мірі екстремальна та ;фактично триває масштабна російська агресія, що вже «увінчалася» окупацією Криму та створення українського «сектора Газа» ( у багатократно більшому вияві, ніж на Близькому ;Сході) на Донбасі. Тому навряд чи можна серйозно заперечити, ;що ; у ВРУ восьмого скликання – не такий вже довгий вік. Цілком вірогідно, вже після ймовірних дочасних місцевих виборів навесні 2015-го, знову на порядок денний «випливе» питання ;нової парламентської кампанії. ;Чи буде воно під знаком реваншу? Чи ;підтвердиться ;визначення, що нинішній парламент не буде «дрейфувати» від своєї «проєвропейськості, проукраїнськості» до інших орієнтирів? ;Адже, цілком зрозуміло, що компанію «колишніх» репрезентуватиме у ВР 8 скликання ;не лише так званий Опозиційний блок, що «троянських коней» виявиться ;не так і мало. ; Та й на «млин» ;ностальгії за ілюзорною стабільністю можуть «лити воду» й ;подальше послідовне втілення в життя українофобської російськоімперської стратегії.; Утім, спробуємо перегорнути ;кілька сторінок тижня, що вже став історією, аби не сумніватися: ;головні випробування – попереду. ;Ціну яких втрат доведеться заплатити за перспективу майбутньої справжньої звитяги, наразі не відомо найобізнанішому політичному «оракулу». Хоча, поза сумнівом, ця наша спільна всеукраїнська перемога, попри все, неминуча. «Парламентські вибори вперше важливі… у світовому контексті» Аналітик Ірина Грабовська, роздумуючи про ;новий ;вітчизняний парламент, ;нагадує, що ;«Україна ніколи не стикалася з подібними нинішнім викликами - 23 роки незалежності в світі і відносної стабільності тепер здаються одним днем… Ці півроку - ціла епоха, ;і історики будуть описувати сьогоднішні події як боротьбу гідного народу за свою незалежність» (companion.ua). Епохальність нинішніх подій, швидше за все, зауважує аналітик, ;буде видно у майбутньому. ;«Але вже зараз ясно, що процеси в Україні - починаючи від Революції ;Гідності ;і закінчуючи неоголошеною ;війною з Росією - впливають і кардинально міняють весь світ. Відчуття, ніби точка на карті «десь поруч з Росією», невизначена територія в очах іноземців поступово перетворюється на центр світової геополітики. Кожна зміна в Україні подібна ;«ефекту метелика» для всього світу. І це значить, що парламентські вибори вперше важливі не тільки для України, а й у світовому контексті», - резюмує ;Грабовська. Відтак вона, пропонуючи ;«хіт-парад» соціологічних досліджень, присвячених електоральним симпатіям українців, ;наголошує, що ;«багато з цих опитувань, між тим, спрямовані на те, щоб маніпулювати громадською свідомістю». А наостанок апелює ;на відповідальності ;кожного з нас за вибір 26 жовтня. «Спрага ;за миром…»; Аналітик Валентин Торба в есеї «Передвиборчий вертеп» (див. «День») запитує, хто згадає тепер на сході про авторство дестабілізації. Він ;також попереджає про вірогідність наближення до ;реалій страшного реваншу «колишніх». ; Роздумуючи про голосування на контрольованих окупантами та їхніми поплічниками теренах, Валентин Торба ;констатує: «Колишні регіонали, а тепер опозиціонери розподілилися на дві частини. Одні з них відреклися від виборів у Раду, відмежувалися від українських політичних партій і покірно пішли балотуватися в місцеві Ради «ДНР» і «ЛНР». Серед них - ;і соратники Єфремова, й навіть ті, ;хто примудрився прислужитись у свій час і «Нашій Україні», і КПУ, і регіоналам, разом узятим. Об’єднує їх одне — всі вони місцеві магнати. Вони просто фізично не можуть забрати основні свої активи (серед яких не останнє місце займають торговельні центри і «копанки»), тому вимушені домовлятися з бандами». На його думку, ;«велика сім’я колишніх регіонало-комуністів розподілили яйця по кошиках. Тепер вони «при делах» як в Україні, так і на окупованій території. Хоча на останній їм, м’яко кажучи, живеться не солодко. Вже й Мозговий погрожує вбити колись незмінного патрона Луганщини Олександра Єфремова. А це — заява на рівні святотатства, хоча вона цілком в руслі «богоборчєскіх» заяв Гіркіна, який погрожує віддати Путіна під трибунал».Торба зауважує: «Якщо українці гадають, що на звільнених територіях сходу ніхто не підтримає так званих опозиціонерів після всього, що сталося, то вони таки помиляються. Знайдуться унікуми, які скажуть — все ж таки вони «наші», а не ці «бандерівці». Інша справа, що регіон, безумовно, змінився. І головне — він стомився. Стомився від очікування наступу бандитів і, відповідно, початку бойових дій. Стомився від луни вибухів, які десь поруч, зовсім близько». На його думку, «спрага за миром — зараз головна потреба… Президент це зрозумів одразу, тому й позиціонує себе як миротворець. Це розуміють і «опозиціонери», тому й намагаються використати цього ж «конька» без докорів сумлінь».; «…це основна зброя в руках ;Путіна» Після оголошеної економічної і політичної ізоляції, ;лідери Євросоюзу постелили перед Володимиром Путіним червоний килим і сіли з ним за один стіл. Але президент Росії так і не пішов на суттєві поступки. Так оцінюють перемовини в Мілані ;за участі президента України Петра Порошенка, Володимира Путіна і лідерів ЄС західні ЗМІ (посилаємося на dt.ua). «Після цілої низки зустрічей, три з яких були з Президентом України Порошенком, Путін не зробив жодної серйозної поступки для зупинки війни в Україні, яку влаштували підтримувані Москвою бойовики. Хоча перед тим президент Росії намагався вдавати миротворця і навіть оголосив про відведення військ від українського кордону», - пише французька газета ;«Le Monde». Видання, додаючи, що з березня Путіна було оголошено мало не особою нон-ґрата в країнах ЄС. ;Але на момент перебування Путіна в Мілані, в НАТО заявили, що суттєвого руху військ Росії від кордону немає. Оглядач італійської газети «La Stampa» Анна Зафесова, аналізуючи підсумки зустрічі Порошенка і Путіна в Мілані, звертає увагу на натяки обох лідерів щодо ціни на газ для України.; «Після 45-хвилинної розмови Путіна і Порошенка Президент України заявив, що угоди про постачання і транзит газу з Москвою ще немає, в цей же час російський лідер через кілька хвилин після того заявив, що домовленість є», - йдеться в статті. При цьому Путін додав, що ЄС варто було б підставити плече Україні в погашенні боргів за газ перед Росією. А Москва, у свою чергу, ;спише 1 мільярд доларів боргу за рахунок транзиту. Оглядач також зауважує, що єдиним успіхом переговорів у Мілані стало те, що Путін не наполягав на незалежності так званих «ЛНР» і «ДНР», визнавши їх частиною України. Про це, зокрема сказав президент Європейської ради Герман Ван Ромпей. У той же час видання «La Republicca» ;пише, що Путін в цілому розчарував лідерів Європи у Мілані. «Він віддав перевагу дивитися на парад ржавих танків, ніж говорити з нами», - злилася за вечерею в п`ятницю канцлер Німеччини Ангела Меркель через спізнення Путіна на саміт в Мілані. Однак наступного ранку почалися активні переговори в нормандському форматі. Видання вважає, що найбільшим проривом у зустрічі Порошенка і Путіна в Мілані, на відміну від розмови в Нормандії, якраз на полі газової війни. Розмова принаймні почалася. «Але принципові технічні моменти щодо угоди про поставки газу залишилися крихкими. Про це свідчить те, що після розмови Путіна і Порошенка наодинці, лідери так і не змогли оголосити про якісь конкретні домовленості», - йдеться в статті. ;Однак президент Франції Франсуа Олланд поспішив оголосили про успіх зустрічі і про анонсувати новий діалог між Путіним і Порошенком у вівторок в Брюсселі. «У Європі дивляться з оптимізмом на цю зустріч, сподіваючись, що Україна і Росія домовляться між собою щодо газу, і зима буде спокійною. Однак зрозуміло, що шантаж газом – це основна зброя в руках Путіна. І він не відмовиться нею скористатися для досягнення своєї мети в українській кризі», - йд