Ковельському хлібозаводу – 40 років
Коли в 1974 році в Ковелі збудували хлібозавод, вже тоді досвідчений хлібопекар Раїса Кремньова допомагала запустити його конвейєр. На відміну від пекарень харчокомбінату, які тоді випікали хліб для жителів міста залізничників, нове виробництво було технологічно досконалішим, - повідомляє "Телевізійний Центр Ковель".
“Перший директор був Леонід Максимович Хавхунов. Завдяки йому завод запустили. Він добився того, що нові печі заставив переробити від фундаменту. “Наладчики” печей були у нас з Білорусії. Перша наша продукція — сайки: ці булочки були дуже популярними. Сайка тоді коштувала всього 6 копійок і була доступною кожному. Взагалі, завод був розрахований на потужність 80 тонн формового хліба на добу. Ми виходили десь на 70 тонн. А потім вже почався 91-рік і з`явилися міні-пекарні зі своїм асортиментом. І це знизило попит на наш хліб... ”, - розповідає ветеран підприємства Раїса Кремньова.
На сьогоднішній день на ковельському хлібокомбінаті випікають понад 50 видів продукції: це хліб із пшеничного і житньо-пшеничного борошна, прості і здобні хлібобулочні вироби, торти, сушки.
“На добу ми випікаємо в середньому до 25 тонн хліба та хлібобулочних виробів. Також ми налагодили виробництво тортів. Основне наше кредо — якісна продукція та вчасна доставка її до споживача...”, - каже директор ТзОВ “Ковельський хлібокомбінат” Василь Римарчук.
На підприємстві постійно модернізують технологічні процеси. Провели капітальний ремонт цехового та допоміжних приміщень. Старі печі в цехах замінили на нові, чеського виробництва. Це дало змогу суттєво зменшити енерговитрати при випіканні хліба. Значно поліпшились і умови праці хлібопекарів.
“Нам вдалося зберегти профіль підприємства. Більш професійно налагодити виробництво. І сьогодні ми маємо одне з кращих підприємств: тут просторо, світло і чисто. Це підприємство робить велику кількість якісної продукції...”, - говорить засновник ТзОВ “Ковельський хлібокомбінат” Іван Смітюх.
Хлібопекар — професія жіноча. У цьому переконує життєвий досвід Раїси Кремньової та багатьох таких, як вона - ветеранів хлібопекарської промисловості в Ковелі.
“В трудовій книжці в мене тільки прийом на роботу — і звільнення. Тільки раніше це був харчокомбінат. А потім хлібозавод. В нас були чоловіки, але дуже мало. Жінки більш терплячі. Тут то вже вентиляція непогана. А от на старому заводі — то там як кажуть 100 разів спітнієш... Тому, ну так заведено, жінка є жінка. Вона все витримає. І в нас, якщо вже людина відпрацювала 10 років, то це вже робітник з великої літери”, - розповідає ветеран підприємства Раїса Кремньова.
Вона і сьогодні буває на заводі. Цікавиться справами. Радіє успіхам і переживає невдачі. Бо життя її навчило: найцінніший скарб — це розкіш людського спілкування.
“Це не так дорого коштує, як ціниться. Я завжди підтримую зв`язок з тими, хто хоче спілкування. Це те, чого так не вистачає ветеранам. Хвала рукам, що пахнуть хлібом.”., - каже Раїса Кремньова.
А всім, хто сьогодні випікає хліб, Раїса Олексіївна бажає терпіння. Добробуту. І мирного неба над головою.