ВР визнала бійців УПА та інших учасників боротьби за Незалежність України

Законом визнаються борцями за незалежність України особи, які працювали в органах влади Української Народної Республіки, включаючи Українську Центральну Раду, уряд Української Народної Республіки в екзилі. Також борцями за незалежність України визнаються особи, які належали до органів влади Української Держави (Гетьманату), органів Західно-Української Народної Республіки, Східно-Лемківської та Гуцульської Республіки, Карпатської України. Також борцями за незалежність визнані визнані військові, безпекові, інші мілітарні, воєнізовані або парамілітарні формування та частини вищезазначених органів та особи, які належали до Українських січових стрільців, Української Галицької Армії, Повстанчої армії України, Організації народної оборони «Карпатська Січ». У ;статті 2 цього Закону (« Основи правового статусу борців за незалежність України») зокрема констатується: «1. Держава визнає, що борці за незалежність України у ХХ столітті, які визначені у статті 1 даного Закону, відіграли головну роль у відновленні української державності, яка проголошена Актом 24 серпня 1991 року, що є основною передумовою надання правового статусу та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті. ;2. Правовою основою надання правового статусу борцям за незалежність України у ХХ столітті є міжнародні акти та національне законодавство України, відповідно до положень яких держава вважає правомірними форми і методи боротьби за незалежність України у ХХ столітті». У статті 6 («Відповідальність за порушення законодавства про статус борців за незалежність України у ХХ столітті») констатується: «1.Громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які публічно проявляють зневажливе ставлення до осіб, зазначених у статті 1 даного Закону, перешкоджають реалізації прав борців за незалежність України у XX столітті несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. ;2. Публічне заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у ХХ столітті визнається наругою над пам`яттю борців за незалежність України у XX столітті, приниженням гідності Українського народу і є протиправним».