Дара Корній презентувала у Луцьку дві свої книги

Перш ніж поспілкуватись із авторкою, що полюбляє словянську міфологію, присутні хвилиною мовчання згадали загиблих на Майдані та в зоні АТО героїв,- пише ВІП. «Гарного вечора!» - побажав присутнім керівник КО Володимир Столярчук і передав право вести зустріч своїй колежанці Анні Єкименко-Поліщук. «У кожної людини є мрія. Моєю мрією було зустрітись із Дарою Корній», - зізналась вона присутнім. Дара Корній своєю чергою подякувала читачам, що завітали на зустріч і розповіла, чим власне для неї є Волинь, адже вже чимало років вона проживає у Львові. «Якби не Волинь, мене не було б як письменниці», - вважає вона. «Всі кажуть, що у моїй творчості прослідковується вплив Лесі Українки. Проте кожного з нас живить те середовище, в якому ми живемо з дитинства. Той самий гонихмарник для мене жива істота, а не вигаданий персонаж. Це мій сусід, і в дитинстві я на власні очі бачила, як він розганяє хмари», - додала письменниця. А оскільки в сучасній українській літературі нема словянської міфології, вона вирішила, що потрібно писати про своє. «Роблю це з приємністю для молодих людей», - зауважила гостя. Зауважила Дара Корній і про те, що життя має дві реальності, одна з яких – чарівна. Хтось її сприймає і цей світ існує у його повсякденності, а хтось не хоче в це вірити, тому заперечує її. «Насправді чарівна реальність існує, але ховається від нас, бо їй так зручніше», - додала гостя. Опісля вона розповіла, як життя подарувало їй щасливий квиток, оскільки жінка ніколи навіть не мріяла стати письменницею. За її словами, поштовхом до написання першої книги («Гонихмарник». – ВІП) стала донька Дарина. «Щоб відволікти її від вампірів Стефані Майєр, я написала рукопис про гонихмарника», - зізналась Дара Корній. До слова, саме українською Стефані Майєр і охрестили волинянку після написання нею першої книги. Проте, як зізналась сама письменниця, книг зарубіжної авторки вона ніколи не читала. Відповідно, її дуже дивує, коли критики кажуть, що творчість українки перегукується з творчістю американської письменниці. Саме за наполяганням доньки рукопис про гонихмарника опісля було надіслана на конкурс «Коронація слова». «Буквально останнього дня надіслала і щасливо про це забула», - пригадувала письменниця. «А коли в червні до мене зателефонували та запросили на церемонію нагородження, чудеса тільки починались… Якби впало небо, я б здивувалася менше», - зізналась вона та додала, що саме таким було її випадкове втрапляння в літературу. «Те, що я роблю, мені подобається. Бажання дивувати друзів, вигадати щось цікаве збереглося в мені з дитинства. Я не встигаю зараз сама за собою. Дай, Боже, щоб доба збільшилась і мені вистачало часу на письмо», - говорила гостя. Зізналась письменниця й у тому, що часто герої починають на папері жити своїм життям, не тим, яким вона хотіла їх наділити. «Задум буває один, але написане починає йти в інше русло», - розповіла вона. Переважно всіх своїх героїв вона описує з реальних людей, яких має щастя чи прикрість знати особисто. «Є люди настільки колоритні, що вони просто просяться, щоб про них написали», - підкреслила Дара Корній та попередила, що з нею потрібно бути обережно, бо можна втрапити в якусь із її історій. Опісля письменниця зачитала присутнім уривки з обидвох своїх нових книг – «Зозулят зими» та «Щоденника Мавки». Під час розмови порушила Дара Корній і актуальні наразі для українців питання. Зізналась і в тому, що в молодості була серед тих, хто творили Революцію на граніті, та по мірі можливості навідувалась на Майдан у Києві цьогоріч, де творилась Революція гідності. «Якби не впертість молодих людей, таких, як ви, цієї революції не було б, бо люди мого покоління - часто розчаровані особистості. Тому тепер ви йдете вперед, а ми – за вами, бо ми трохи ледачі і нас треба «копати». Старшому поколінню, повірте, є чому повчитись у молоді», - звернулась письменниця до присутніх у залі хлопців і дівчат. На запитання, чи не планує одну зі своїх книг присвятити подіям саме на Майдані, Дара Корній відповіла, що поки що до цього не готова. «Ця революція для мене – рана, яка ще не загоїлась. Ці події надто свіжі. Але коли рана загоїться, дасть Бог, я напишу», - зізналась вона, розповівши про реальних людей, з якими познайомилась під час тих подій, і які, очевидно, колись і стануть прототипами героїв книги. Окремо Дара Корній поділилась враженнями від спілкування з так званими «тітушками» - втраченим, за її словами, поколінням. «Ми винні в тому, моє покоління, що зявилась така молодь – молоді люди з рабською філософією», - вважає вона. «Талант нам даний (письменникам. – ВІП) не для того, щоб чекати слави. Треба спілкуватись із молоддю, культурно її збагачувати», - резюмувала гостя. Після спілкування з публікою у форматі запитання-відповіді Дара Корній подарувала своїм читачам автограф- та фотосесії. До слова, книгу з автографом у подарунок, яку розігрували серед читачів організатори зустрічі, виграла Ольга Єфремова.